Ситуація 10. У житті кожного підлітка наставав той знаменитий, уро­чистий момент, коли з шкільної навчально-дослідної ділян­ки

Ситуація 9

Ситуація 8

У житті кожного підлітка наставав той знаменитий, уро­чистий момент, коли з шкільної навчально-дослідної ділян­ки, з плодового саду, майстерні, робочої кімнати він перехо­див на широке поле. Цей крок переживався як вступ до трудової сім'ї дорослих, як прилучення до загальнонарод­них справ. Ця подія відзначалась як трудове свято — Свято першої борозни. Коли мої вихованці переходили до 6-го кла­су, ця подія вперше була відзначена урочистим обрядом. Хлопчики й дівчатка почали обробляти свій шкільний гек­тар. Вони вийшли в поле, вивезли добрива, внесли їх в ґрунт. Відтоді почалась тривала, копітка праця на гектарі землі. Щороку підлітки вирощували тут пшеницю. Вони прагну­ли нагодувати землю добривами й вологою, добре підгодува­ти насіння.

Незабутнім було Свято відродження родючості. Підлітки святкували його раз за всі роки отроцтва. Почуття радості праці, що переживалося в цей день, добувалось особливо дорогою ціною і залишило незабутній слід у серцях.

... Почуття краси праці утверджували також Свята пер­шого снопа, винограду, сінокосу*.

1. У чому ви вбачаєте сенс залучення учнів до такого виду трудової діяльності?

2. Наскільки така діяльність сприяє всебічному гар­монійному розвиткові особистості?

3. Чи доцільно взагалі залучати підлітків до продук­тивної праці?

Зв'язок навчання з працею я вбачав у тому, що підліток думав працюючи й працював думаючи...

Творча праця в гуртках навчила окремих підлітків ду­мати... Ті, хто проходив тривалу школу трудової творчості, свідомо остерігався запам'ятання незрозумілого. На уро­ках алгебри, геометрії, фізики, записавши нову формулу, Ніна й Петрик відчували потребу просто подумати над нею, вду­матись в те, що узагальнює формула...

У тих моїх вихованців, що повільно думали, із величез­ними зусиллями осмислювали, узагальнюючи істини й за­кономірності математики, фізики, хімії, історії, були такі періоди, коли здавалося, що ось зараз вичерпаються вну­трішні духовні сили й стимули, настане цілковита бай­дужість, розум перестане осмислювати знання... Щоразу, коли виникала загроза цієї внутрішньої спустошеності, я намагався втягти хлопчиків і дівчаток у працю, яку вони переживали як дослідження, відкриття істини**.

1. У чому ви вбачаєте зв'язок праці з розумовим вихо­ванням школярів?

2. Чи не відволікає дітей заняття працею від на­вчання?

Сергій Іванович, художник-оформлювач за професією, пра­цював учителем малювання і креслення. Людина молода, комерційна, він прагнув розширити свою діяльність. Пора­дившись із директором школи А.І., вирішили організувати при школі госпрозрахунковий клуб творчості. А потім ця ідея переросла у створення творчо-виробничого об'єднання. На зборах у старших класах більше ста учнів виявили ба­жання ліпити, слюсарювати, різати по дереву та ін. Розроби­ли статут, зібрали членські внески. У результаті склався початковий капітал. Недалеко від школи порожнім стояло приміщення колишньої вечірньої школи. Там власними силами відремонтували кілька кімнат, обладнали майстерні.

Невдовзі приступили до виконання перших замовлень. Оформили інтер'єри двох їдалень, кількох дитячих садків. Замовники були задоволенні. На рахунку школи з'явили­ся гроші. І ось виникло дещо делікатне питання: як роз­плачуватися з учнями? Сергій Іванович наполягав на тому, щоб учням виплачували зароблені суми залежно від тру­дового внеску кожного вихованця. Але у міському відділі освіти певної думки не було. Батьки теж вагалися: "Ні, якщо моєму дати гроші, почне палити цигарки, пити. Кра­ще використати на загальні потреби — екскурсії, свята". "А моя Наташа,— впевнено говорила мама,— зайвої копій­ки не витратить без дозволу, все додому принесе". "Зароби­ли — хай отримують! Це важлива школа життя",— стверд­но висловив думку батько одинадцятикласника Дмитра Т.

Та все ж на педраді рішення було прийняте...

1. До якої думки з цього питання могли прийти на педраді?

2. Як ви оцінюєте різні пропозиції батьків з цього при­воду? (Повністю виплатити гроші дітям; закупити за них обладнання для кабінетів школи; розширити вироб­ництво; використати для екскурсій; віддати гроші бать­кам та ін.)

3. Чи варто включати учнів у комерційну діяльність?

4. Коли б директором були ви, які рішення з цієї пробле­ми прийняли б?

Дата добавления: 2015-05-24