Ситуація 19. Ви підходите до групи своїх вихованців, учнів 10-го класу, які не бачать вас, і чуєте у їхньому лексиконі вкрай брутальні слова

Ситуація 18

Ви підходите до групи своїх вихованців, учнів 10-го класу, які не бачать вас, і чуєте у їхньому лексиконі вкрай брутальні слова. Учні побачили вас і зрозуміли, що їх лихо­слів'я долетіли до вчительки.

Оберіть доцільну лінію поведінки у спілкуванні з вихо­ванцями, обґрунтуйте її.

1. Я висловлю своє обурення поведінкою учнів: "Ви мо­лоді, освічені люди і так ганьбите себе. Хіба можна опу­скатися до рівня покидьків суспільства?"

2. Зроблю вигляд, що не чула їхньої лексики. Переведу розмову на інше. А через тиждень, достатньо підготував­шись, проведу з учнями бесіду про історію виникнення ли­хослівної лексики, невластивість її українській мові, україн­ському менталітету; аргументую, що ця лексика була властива поневолювачам різної масті, щоб принизити раба. Час від часу буду поглядати на юнаків, які так бравували цією лексикою.

3. Проведу індивідуальну бесіду зі своїми вихованцями, присоромлю їх.

4. Запрошу до школи батьків невдалих лихословів. Викажу своє невдоволення поведінкою дітей, пообіцявши обговорити це питання на класних батьківських зборах.

Психолог В. Леві розповідав:

"Комісія слухала справу про влаштування в колонію для неповнолітніх злочинців шестикласника Миколу П. (сина одинокої матері). Хлопець учився на три і чотири, але з фізкультурою не ладив — був занадто повільним, мав зайву вагу. Від цих вад його вирішив відучити учитель фізвиховання: "Ти, Миколо, безхарактерний. Але я в тобі його виховаю. На середину кроком руш! Зроби 100 при­сідань у темпі". І хлопець робив, не сто, менше (під загаль­ний регіт усього класу). Просив: "Не можу більше". І па­дав непритомний. "Продовжувати! — кричав учитель, — не придурюйся. Симуляція — теж риса характеру, я виб'ю її з тебе!" Підбадьорені вчителем учні, як на рингу, скандува­ли: "Раз! Два! Три!.." І так до десяти. Коли бачили, що хлоп­цеві дійсно погано, залишали його і починали свою розмин­ку. (На неї часу практично не залишилося, бо колективно

"виховували" Миколин характер). Звичайно, ні наступного уроку, ні через два уроки Микола не пішов на урок фізкуль­тури. І тоді учитель дає 4 учням завдання: "З-під землі дістати і привести прогульника на урок. Будемо продов­жувати виховання". Хлопця знайшли, і хоч як він не бла­гав і не пручався ("Я ж форми не взяв"), його затягнули до спортзалу. "До кілець кроком руш! Підтягтися 8 разів!" Коли з великими труднощами Микола підтягнувся 4-й раз, пояс, яким він був підперезаний, тріснув. Штани сповзли на очах усе того ж дитячого колективу, який був свідком постійного глуму над однокласником.

Більше двох тижнів Микола не ходив до школи. Ніхто не знав, які думки обсіли його на той час. Але одного разу він з'явився у спортзалі. І коли фізрук під загальне по­жвавлення запитав: "То що, будемо кувати характер?", хло­пець вистрелив із самопала йому в обличчя. І вбив його. Такою була помста учня..."

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду рівня педаго­гічного спілкування.

2. Які методи виховання використав учитель?

3. Як би ви вийшли з конфліктної ситуації, що назрі­вала?

21.4. Завдання для самоконтролю

21.4.1. У чому полягає сутність педагогічного спілкування, і в чому ви вбачаєте його відмінність від загальнолюдського спілку­вання?

21.4.2. Проаналізуйте основні функції педагогічного спілку­вання.

21.4.3. Розкрийте взаємозв'язок між компонентами педагогіч­ного спілкування.

21.4.4. Поясніть сутність основних рівнів спілкування.

21.4.5. У чому ви вбачаєте взаємозв'язок між видами спілку­вання?

*

21.4.6. Проаналізуйте можливі наслідки впливу на особистість того чи іншого стилю спілкування.

■.

Дата добавления: 2015-05-24