Програма вивчення учнів і складання характе­ристики

Педагогічні поняття

РОБОТА КЛАСНОГО КЕРІВНИКА

Тема 22

Класний керівник, функції та обов'язки класного керівника, система виховної роботи, напрямки виховної роботи, форми ви­ховної роботи, колективні творчі справи, бесіда, диспут, педаго­гічна діагностика, педагогічна прогностика, педагогічний конси­ліум, позашкільні дитячі виховні заклади, позашкільна виховна робота, позакласна виховна робота.

1. Демографічні відомості: прізвище, ім'я та по батькові; день, місяць, рік народження; прізвище, ім'я та по батькові ма­тері і батька, їхня професія, місце роботи, займана посада, домаш­ня адреса, телефон.

2. Умови розвитку та виховання в сім'ї: склад сім'ї, мате­ріально-побутові умови, вплив батьків на виховання дитини, їх психолого-педагогічна культура, ставлення до школи.

3. Рівень фізичного розвитку: стан здоров'я, володіння сані­тарно-гігієнічними навичками, спортивні інтереси, потреби.

4. Моральні якості: загальний рівень морального розвитку; знання морально-етичних норм і правил; рівень сформованості вмінь і навичок у моральній поведінці, співвідношення їх із загально­людськими і національними морально-духовними цінностями; со­ціально-моральний статус у колективі; рівень і особливості спілку­вання з молодшими, ровесниками і старшими; рівень сформова­ності почуттів патріотизму та інтернаціоналізму, національної гідності; рівень правової й екологічної культури, здатності до само­оцінки; особливості прояву дисциплінованості, відповідальності, совісті, соціальної зрілості й активності, милосердя, гуманізму.

5. Розумовий розвиток: загальний розумовий розвиток, рівень інтелекту, потенційні розумові можливості, інтереси, схиль­ності, ставлення до навчальної діяльності; сформованість мотивів навчання; рівень володіння методами і прийомами самостійної пізнавальної діяльності; успішність, її адекватність розумовим можливостям.

6. Трудове виховання: сформованість ставлення до праці, її різних видів, мотивів трудової діяльності; рівень володіння умін­нями і навичками в різних видах праці; соціальні інтереси до праці; загальна культура різних видів праці (фізичної, обслуго­вуючої, розумової), інтереси і схильності до певних видів профе­сійної діяльності, рівень і стійкість професійної орієнтації.

7. Естетична вихованість: сформованість естетичних по­чуттів та вмінь, інтереси і схильності до різних видів мистецтва; здатність творити прекрасне в повсякденній діяльності.

8. Психічний розвиток: потреби і рівень сформованості уваги, культури мовлення, відчуттів, сприймання, пам'яті, мислення, уваги, почуттів, волі; особливості прояву характеру; здібності; темперамент.

9. Особливості впливу біологічного і соціального факторів на розвиток особистості учня. Особливі випадки впливу на вихо­ванця, його наслідки.

10. Загальні психолого-педагогічні висновки: позитивні якості сформованості особистості з погляду всебічного гармоній­ного розвитку особистості; недоліки і складності у соціально-психологічному становленні вихованця, їх причини, шляхи і за­соби подолання; рекомендації індивідуального підходу і вихов­них заходів впливу.

22.3. Програма вивчення класного колективу і складання характеристики

1. Склад класу: віковий склад класу; пізнавальний рівень, розвиток учнів; працездатність та успішність учнів.

2. Рівень розвитку колективу: стадія (етап) розвитку ди­тячого колективу; характерні ознаки розвитку колективу; особ­ливості розвитку активу, його роль у формуванні і зміцненні ко­лективу; діяльність органів самоврядування; напрямки і стилі взаємин між активом, органами самоврядування та між вихован­цями; лідери в колективі; їх вплив на життєдіяльність вихован­ців; вплив перспективних ліній на розвиток колективу; напрям­ки і форми зв'язку класного колективу із загальношкільним.

3. Рівень морально-духовного розвитку колективу: рівень володіння загальнолюдськими цінностями; особливості прояву почуттів членів колективу; рівень захищеності особистості; сфор-мованість вмінь і навичок у моральній поведінці.

4. Рівень фізичного розвитку колективу: загальний стан здоров'я учнів; ставлення дітей до фізичної культури і спорту; потреби у фізичному розвитку.

5. Рівень трудового виховання: ставлення учнів до праці (громадської діяльності); рівень сформованості соціально-психо­логічної готовності до праці; сформованість вмінь і навичок у сфері трудової діяльності; професійна спрямованість учнів.

6. Рівень естетичного виховання: сформованість почуттів прекрасного; інтереси учнів до певних видів мистецтва; потреби учнів у сфері естетичного розвитку.

7. Шляхи та засоби подальшого формування класного ко­лективу, створення сприятливих умов для розвитку особистості в колективі.

22.4. Правила вивчення учнів класним керівником

1. Вивчення має бути скероване на виявлення особливостей процесу фізичного, психічного і соціального розвитку конкрет­ного вихованця.

2. Дослідження процесів розвитку школярів має тривати про­тягом усіх років навчання.

3. Діагностика повинна виявляти не лише наявний рівень розвитку конкретної особистості, а й проектуватися, за висловом Л.С. Виготського, з урахуванням "зони найближчого розвитку".

4. Рівень розвитку особистості має бути описаний як змістов­на характеристика відповідної діяльності, а процес розвитку має розглядатися як зміна якісних своєрідних етапів розвитку цієї діяльності.

5. Вивчення особистості школярів та їх колективів важливе не саме собою. Воно завжди повинне бути спрямоване на розв'я­зання конкретних педагогічних завдань.

6. Вихователь у процесі вивчення учнів має бути сповнений педагогічного оптимізму щодо розвитку вихованців, їх соціаль­но-психологічного зростання.

7. Домагатися комплексності у вивченні учнів, охоплювати усі сторони фізичного, психічного і соціального розвитку.

8. Застосування методів і методик вивчення учнів і шкільних колективів має відповідати віковим можливостям дітей.

9. Дослідження соціально-психічного розвитку, як правило, повинно проводитися у природних умовах навчально-виховного процесу.

І 10. Діагностикою мають бути охоплені усі учні, вона повинна проводитися систематично. 11. Вивчення учнів поєднується з виховним впливом на них. 12. Вивчаючи учнів, слід акцентувати увагу на позитивних, а не негативних рисах характеру та поведінки. 22.5. Правила проведення класним керівником етичної бесіди

1. Бесіди проводить класний керівник або вихователь групи.

2. Тривалість бесіди залежить від віку учнів: 1—4 класи — 25—ЗО хвилин, 5—7 класи — ЗО—40 хвилин, 8—11 класи — до 45 хвилин.

3. Підготовка до бесіди має займати 5—6 днів.

4. Тема бесіди залежить від віку учнів, рівня розвитку пер­винного колективу, стилю взаємин у колективі, соціально-еконо­мічних умов у суспільстві.

5. Проведення бесід включає такі основні етапи: підготовчий, проведення бесіди, наступна діяльність школярів, оцінка вчите­лем рівня сформованості моральних норм і навичок.

6. Залучення усіх дітей до висловлення власних думок щодо певних моральних понять.

7. Необхідно стимулювати школярів до виявлення соціаль­ної активності під час бесіди.

8. Використовувати цікавий матеріал, педагогічні ситуації, які б спонукали школярів до активної емоційно-розумової діяль­ності.

9. Продумувати логічно доцільний план бесіди, виділяти опорні моральні поняття, які мають стати основою формування у шко­лярів моральних вмінь і звичок.

10. Визначити для учнів, з урахуванням їх індивідуальних можливостей, конкретні завдання для підготовки до бесіди, які викликали б у них певний інтерес.

11. Після завершення бесіди класний керівник має уважно аналізувати особливості впливу бесіди на поведінку вихованців, класного колективу в цілому.

12. Не припиняти роботу вихованців над темою бесіди. Дава­ти домашні завдання, залучати учнів до колективної роботи над матеріалом, що стосується теми (пошуки нових матеріалів, підго­товка тематичних газет, альбомів та ін.).

Дата добавления: 2015-05-24