Ситуація 13. Світлана Данилівна працювала в районній середній школі уже понад 20 років

Світлана Данилівна працювала в районній середній школі уже понад 20 років. Завжди їй доручали виконувати функції класного керівника. Ось і цього разу дирекція школи попросила взяти керівництво 6-м класом, який ви­різнявся неорганізованістю, відставанням у навчанні. С.Д. ретельно ознайомилась із особовими картками учнів, про­тягом вересня відвідала сім'ї усіх своїх вихованцях, аби познайомитися особисто з батьками, умовами життя. Шко­ла охоплювала великий мікрорайон і все ж складно було часто бути в сім'ях своїх учнів.

Вивчивши індивідуальні особливості дітей, їх ставлення до навчання, дотримання морально-етичних норм, С.Д. зосе­реджувала увагу на кількох вихованцях і писала доброзич­ливі листи їхнім батькам, віддзеркалюючи у них ті добрі моральні якості, які починали утверджуватись в їхніх діях, звертала увагу на хороші вчинки, товариськість, доброзич­ливість, охайність, прояви відповідального ставлення до на­вчання бодай з однієї навчальної дисципліни. І ніколи про негативні вчинки. На першому етапі такий вибір класного керівника зосереджувався лише на кращих учнях.

Підготувавши листа, С.Д. запрошувала того чи іншого учня після уроків на індивідуальну бесіду: знайомила його зі змістом листа, вкладала в конверт, не заклеюючи, і про­сила передати батькам без будь-яких застережень чи зобо­в'язань з боку батьків. Потім спостерігала за поведінкою цих учнів. Вони ставали добрішими, більш стриманими,

підвищувалась відповідальність за справу, їм хотілось обо­в'язково потрапити на очі класного керівника. З часом до С.Д. підходили інші учні й між іншим запитували: "Світла­но Данилівно, а коли ви моїм батькам напишете такого листа як Ларисиним і Миколиним батькам?" — "Напишу, обов'язково напишу, — обіцяла С.Д. — Ось шукаю у тебе краплини людської краси". Час від часу до школи ніби між іншим заходили тато або мама підлітка, про якого прочитали у листі схвальне слово, і запитували С.Д.: "Як мій тут?"

1. Проаналізуйте дії класного керівника з позиції ви­мог певних принципів та методів виховання.

2. Чому в результаті таких дій СД. помітно змінюєть­ся поведінка учнів і навіть батьків?

Ситуація 14

Класний керівник 5-го класу міської школи через за­писку, яку передала сусідським хлопчиком, запросила до школи на 9-ту годину ранку маму свого вихованця Дмитра В. Хлопчик погано вчиться, часто прогулює уроки, особливо перші, неохайний в одязі, уникає своїх товаришів.

Мама Дмитра зайшла в учительську, побачила за сто­лом Ніну Павлівну, привіталась і з якоюсь ніяковістю:

— Я прийшла, Ніно Павлівно. Що тут накоїв мій Діма?

— Накінець прийшли, — підняла голову Н.П. — Ніяк не дочекаємося вас. Ваш Діма щоденно щось коїть: то за­пізниться на перші уроки, то забуде щоденник або зошити, то прийде замурзаний... Щось треба робити. Та й вчиться погано. Он учителька математики скаржиться, що відстає у навчанні.

— З англійської мови взагалі кепсько у вашого Діми, — включається в розмову С.М. — Що мені робити з цим ле­дарем?

Із-за сусіднього столу висловлює свою турботу учитель­ка географії Т.Я.:

— У нього немає ні лінійки, ні олівців, ні контурних карт. Як він все вивчить — не знаю.

Мама повертається на всі боки, знітившись, слухає доко­ри вчителів і ніби захищаючись від усіх, каже:

— Ну що я зроблю? У мене їх двоє, чоловік залишив нас. Меншого бабуся відводить у дитячий садок. А Діма усе сам. Я працюю на хімічному комбінаті у три зміни. Коли йду о 7-й годині на першу зміну, він ще спить. З третьої зміни повертаюсь о 8-й або 9-й годині ранку. Діма пішов уже в школу. Бабуся живе окремо від нас. Я не завжди можу по­дивитися, чи він снідав, чи ні. А інколи і невмитий йде. Та він багато допомагає мені: прибирає дома, топить плиту, но­сить воду, дивиться за меншим братиком, у магазин ходить купувати хліб, молоко. А допомогти синові у навчанні я не можу: колись закінчила сяк-так 8 класів. А тепер і з мате­матики, і з мови інше. Англійської взагалі не вчила... То що я можу зробити? Хіба я гіршого хочу своїй дитині?

Задзвенів дзвоник на другий урок. Учителі поквапливо збирають зошити, книжки, журнали і прямують з учитель­ської. Класний керівник Н.П. теж поспішає і вже на ходу — з докором кидає:

— Робіть що хочете, але щоб у хлопця було усе в належ­ному порядку. Народили — то й думайте...

Учительська спорожніла. Мама Дмитрика опустилася на стілець (до цього їй так ніхто і не запропонував сісти, бо й вільного місця не було), затулила руками лице і тихо заплакала...

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду вимог прин­ципів виховання.

2. Яких якостей, як класному керівнику, бракує Н.П.?

3. Що б ви рекомендували молодим класним керівни­кам щодо спілкування з батьками, зокрема під час відвідан­ня останніми школи?

Дата добавления: 2015-05-24