Зупинимось на найважливіших рисах особистості медика

Передусім медик повинен бути спостережливим. Люди суттєво відрізняються між собою щодо спрямованості спостережливості. Одні добре помічають все, що відноситься до неживих предметів, інші краще бачать особливості внутрішнього світу людини, його душевний стан, переживання, потреби, надії, страхи тощо.

Для професійної діяльності медика необхідно розвивати в собі обидва види спостережливості, він повинен помічати що відбувається в душі людини, розуміти її внутрішній стан, відгадувати її думки.

Принципи медичної деонтології вимагають, щоб дані спостереження за хворим були глибоко осмисленими і стали переконливими.

Таким чином, важливим психологічним принципом медичної деонтології є єдність професійної спостережливості, усвідомлення сутності явища і переконання в своїй правоті.

Суттєвим психологічним аспектом медичної деонтології є емоційне “зафарбування” отриманої і осмисленої інформації співчуття і співпереживання. Медичний працівник повинен відчувати біль і переживання іншої людини як свої власні. Це допоможе зрозуміти стан хворого і розділити з ним його переживання, що є дуже важливим для хворого. Адже для любої людини є дуже важливим, щоб її зрозуміли.

Важливою особливістю медичної професії є гуманізм. Він витікає із самої сутності професії, бо не можна любити професію медика не люблячи людину.

Однією з головних моральних якостей медика є милосердя. Хворий вбачає в медичній сестрі помічника лікаря і пред’являє особливі вимоги саме до особистості медичної сестри, шукає в ній передусім риси доброти, співчуття, милосердя. Ось чому був абсолютно правим відомий російський хірург М.Петров, який стверджував, що медичних сестер потрібно вибирати із числа жінок, в душі котрих горить вогонь безкорисливої любові до своєї справи і до людей. Сутність цієї професії – це повсякчасне втілення милосердя.

Гуманізм і милосердя базуються на доброті. Медична деонтологія вимагає від медика бути добрим по відношенню до хворих, його родичів і близьких. Проте бути добрим не означає бути “добреньким”. Якщо медична сестра бачить, що хворий порушує необхідний порядок або відвідувачі провокують хворого на порушення режиму, необхідно тактовно але рішуче заборонити подібні дії. Інакше такого роду “доброта” може призвести до погіршення стану хворого.

Доброта, гуманізм і милосердя медика повинні органічно поєднуватись з рішучістю і принциповістю, делікатностю і тактовностю. Делікатність і тактовність є проявом внутрішньої інтелігентності людини, яка досягається вихованням. Вихованн я - це не лише гарні манери, це поняття більш глибоке. Виховання передусім формує внутрішню інтелігентність людини, котра включає повагу до людей, уміння встановити з ними контакти.

Інтелігентність визначається не лише рівнем освіти, а передусім вихованням. Медична сестра за любих умов повинна проявляти самовідданість і чесніть в роботі.

Совість – це” внутрішній суддя” поступків людини. Моральний критерій совісті тісно зв’язаний з розумінням людиною сутності добра і зла, обов’язку та іншими моральними категоріями.

Значення совісті в роботі медика є надзвичайно великим. Як би добре не був поставлений контроль, неможливо прослідкувати за кожним кроком медичної сестри. Лише совість і почуття обов’язку не дозволить халатно віднестись до своїх обов’язків.

Скромність і акуратність повинні бути і в стилі поведінки і в зовнішньому вигляді сестри. Надмірний “шик” в одязі і косметиці мимовільно викликає у хворих думку: “Невже вона, так зайнята собою, буде думати і турбуватись про нас?” Але при виді недбало одягненої, нечепурної сестри також виникає думка: “Якщо вона і про себе не турбується, то як вона буде допомагати нам?” Відповідний стиль одягу і поведінки створює належний імідж медика, який повинен психотерапевтично діяти на хворого і допомагати виздоровленню.

Ввічливість і увага по відношенню до хворих. Це не лише правила етикету. Неввічливе, а тим більше презирливе чи огидне відношення до хворого, фамільярність, травмує психіку хворого, що несприятливо відбувається на протіканні хвороби.

Невід’ємною частиною діяльності медика є оптимізм. Медику доводиться приймати участь у лікуванні дуже важких хворих. Необхідно всіляко переконувати їх в благоприємному результаті. А для цього необхідно самому бути оптимістом, вірити в успіх і всілякими засобами добиватись його.

Мужність – це властивість не боятись труднощів в роботі, не ухилятись від відповідальності. Мужність повинна поєднуватись з рішучістю. Інколи в медичній практиці приходиться ризикувати. Але доля ризику повинна бути адекватною обставинам. В лікувальній роботі ризик допустимий лише в межах наявних знань і досвіду, Не можна допускати ризику за рахунок здоров’я і життя хворих.

В професії медичної сестри важливу роль відіграє психічне здоров’я самої медичної сестри. Сестри з неврівноваженою психікою не можуть належним чином переносити всі психоемоційні навантаження, пов’язані з професією, що вимагає розвинутої здібності до пристосування. При виконанні службових обов’язків медична сестра завжди повинна проявляти високий професіоналізм і адекватну тактовну поведінку, яка відповідає конкретним обставинам. Лише та сестра по справжньому розбирається у хворих і може бути ефективним цілителем, котра сама є здоровою і уміє слідкувати за власним здоров’ям.

Дата добавления: 2015-05-07