Психосоматичнi захворювання

У зв'язку з тим, що в навчальній і довідковій літературі, доступній студентам медикам і медичним сестрам, практично відсутня інформація, присвячена психосоматичним розладам, які згідно з МКХ-10 вміщені в рубрику “Соматизовані розлади”, автори підручника вважають висвітлити це питання більш глибоко ніж інші. Сучасна медична сестра не може вважатись грамотним фахівцем і надійним помічником лікаря, якщо не засвоїть необхідний об’єм знань з розділу психосоматики, яка знаходиться на стику психіатрії і загальносоматичної медицини.

Грамотна медична сестра озброєна сучасними знаннями щодо соматизованих розладів надає велику допомогу лікарю в запідозренні і верифікації діагнозу “Психосоматичні розлади”. При наявності скритої депресії чергові медсестри звертають увагу лікаря на циркадність посилення болів, погіршення загального стану хворого і зміни вітального тонусу його. У цієї групи хворих болі посилюються, а загальний стан погіршується здебільшого в другій половині ночі і ранковий час. Особливо показовим є циркадність змін вітального тонусу. Після неповноцінного нічного сну хворий ранком не має відчуття, що він відпочив, почуває себе розбитим, йому важко піднятись з ліжка навіть щоб вмитись і почистити зуби, апетит у нього відсутній, його ніщо не цікавить. Під вечір вітальний тонус хворого дещо, а часом і значно покращується. З’являється апетит і інтерес до подій навколо нього. Він живіше вступає в контакт з іншими хворими, черговим медперсоналом, відвідувачами, починає щось читати, слухає радіо або дивиться телепередачі. Періодичні приступи болю суттєво не впливають на достатньо задовільний життєвий тонус у вечірній час.

Для органних і системних неврозів характерними є наявність стійкого іпохондричного фону, відсутність чітко визначеного циркадного ритму зміни вітального тонусу, виражені симптоми вегетативної дизфункції під час погіршення стану, що має тісний зв’язок з дією психотравмуючої ситуації.

Медична сестра забезпечує належний лікувально-охоронний режим цій специфічній групі хворих, переконує хворого проявити настирливість у тривалому лікуванні, не міняти досвідченого лікуючого лікаря. Пряма і опосередкована психотерапія, яку грамотно і адекватно обставинам проводить медична сестра створює благоприємний фон для успішного лікування соматизованих розладів.

В теперiшнiй час зниження рiвня життя, психiчного перевантаження та постiйних стресiв все частiше розвиваються так званi психосоматичнi захворювання. Це хвороби з розмаїтою клiнiчною картиною, що iмiтують рiзнi соматоневрологiчнi захворювання. Вони зумовленi маскованою депресiєю або неврозом якогось органу чи системи. Протягом певного перiоду (мiсяцi, а часто і роки) цi хворобливi стани носять функцiональний характер, при своєчасному дiагностуваннi успiшно лiкуються. Проте у випадках, коли дiагноз був поставлений неправильно, через деякий час функцiональнi порушення переходять в органiчнi змiни, або iнтенсивна терапiя хiмiофармацевтичними препаратами викликає розвиток так званої "медикаментозної хвороби". Встановлено, що не менше 30-50% хворих, якi звертаються з соматоневрологiчними скаргами в полiклiнiки i стацiонари є практично здоровими людьми, якi потребують лише адекватної корекцiї емоцiйного стану. Окрiм цього, щонайменше у 25% з дiйсно соматичними хворобами значну роль в клiнiчнiй картинi відіграють невротичнi розлади.

У виникненнi психосоматичних розладiв значну роль вiдiграє дiя 5-х факторiв: 1) фрустрацiйної та емоцiйної напруженостi; 2) енергетичного потенцiалу i антистресової стiйкостi; 3) контролю над соцiальною поведiнкою; 4) розвиток ендогенної скритої депресiї; 5) розвиток органних або системних неврозiв.

Диференцiально-дiагностичнi критерiї, якi дозволяють запiдозрити наявнiсть психосоматичного захворювання:

1) атиповiсть клiнiчних проявiв;

2) невiдповiднiсть клiнiчних проявiв з результатами об’єктивного параклiнiчного обстеження;

3)неефективнiсть лiкування у спецiалiстiв соматоневрологiчного профiлю.

Маскована депресiя - це ендогенний депресивний стан, при якому на перший план в клiнiчнiй картинi захворювання виступає маса рiзноманiтних соматичних скарг, а власне, психiчнi афективнi її прояви стертi, нерiдко виступають за їх фасадом (синонiми "соматизованi розлади", "депресiя без депресiї», "прихована депресiя", "латентна депресiя", "вегетативна депресiя", "соматична циклотимiя").

Вважається, що близько 15-25% хворих, якi звертаються i лiкуються у лiкарiв-iнтернiстiв, в дiйсностi хворiють маскованою депресiєю. Вiдомо, що маскована депресiя є станом, який може зумовлювати високий суїцидний ризик.

Багаточисленнi соматовегетативнi порушення зводяться до наступних варiантiв маскованої депресiї:

1.Алгiчно-сенестопатичний:

а) кардiалгiчний (болi в дiлянцi серця);

б) цефалгiчний (головний бiль);

в) абдомiнальний (болi в рiзних дiлянках живота).

2. Агрипiчний (стiйке безсоння).

3. Дiенцефальний: а) вегетативно-вiсцеральний (перiодична тахiкардiя, пiтливiсть, почуття жару, нестачi повiтря, посилена перистальтика шлунка i кишечника, псевдопозиви на дефекацiю); б) псевдоастматичний (приступоподiбно виникають порушення частоти, ритму i глибини дихання з суб’єктивним вiдчуттям ядухи), в) вазомоторно-алергiчний (перiодично, частiше восени або весною виникає почуття закладення носових ходiв з затрудненням носового дихання, почуття важкостi, або онiмiння в дiлянках гайморових пазух).

4. Обсесивний.

5. Наркоманiчний (проявляється псевдозапоями).

6. Порушення сексуальної сфери.

Критерії диференційної діагностики прихованої депресії:

1.Наявність субдепресивних станів з погіршенням самопочуття і вітального тонусу під кінець ночі і ранком та покращання суб’єктивного стану вечером.

2. Наявність різноманітних соматовегетативних поліморфних скарг, які не вкладуються в рамки певної конкретної хвороби.Характерним є стійкість, тривалість і топографічна атиповість болів і неприємних відчуттів.

3. Наявність розладів вітальних функцій (порушення сну, апетиту, похудання, статеві порушення, менструальні розлади)

4. Особливості протікання захворювання: періодичність і хвилеподібність соматовегетативних і психічних розладів, спонтанність їх виникнення і зникненн, схильність до сезонності (осінньо-весняна) проявів приступів захворювання.

5. Відсутність ефекту від соматичної терапії і наявність ефекту від застосування антидепресантів.

6. Позитивна аміназино-еозинофільна проба. У хворого ранком визначають кількість еозинофілів в периферичній крові натще, а потім через 30 хв після внутрішньом’язевої ін’єкції 1 мм 2,5% розчину аміназину. Збільшення загальної кількості еонизофілів більш як на 30% з великим ступенем вірогідності свідчить про наявність МД.

7. Стандартизований тест ММРІ. Підвищення шкали депресії вказує на приховану депресію, а всіх чи в більшості “емоційних” шкал (істерії, маніакальної, депресивної, іпохондрії і в певній мірі психопатизації і соціальної інтроверсії на невротичні зміни особистості.

Дата добавления: 2015-05-07