Засоби фізичної реабілітації при ураженнях периферичної нервової системи

Білет № 14.

Периферичний парез (ПП) або в’ялий парез виникає в результаті ураження нижнього мотонейрона або периферичної нервової системи.

Основна характеристика периферичного парезу зниження (парез) або відсутність (плегія) м’язевої сили:

- гіпотонія або атонія м’язів;

- гіпо або арефлексія;

- мязеві гіпо- або атрофії (в подальшому можуть розвиватись контрактури.

ПП може виникати при ураженнях:

- мотонейронів спинного мозку;

- при захворюваннях або травмах корінців;

- сплетень;

- нервів.

Методи реабілітації хворих з периферичними парезами:

- лікувальна гімнастика;

- масаж;

- лікування положенням;

- біоуправління, організоване по електроміографії;

- нервово-м’язева електростимуляція;

- фізіотерапія;

- ортезотерапія;

- медикаментозна терапія.

Лікувальна гімнастика (ЛГ) при периферичних парезах направлена на:

- посилення м’язевої сили;

- збільшення об’єму активних рухів;

- попередження розвитку м’язевих і суглобових контрактур;

- навчання новим руховим навичкам і компенсацію рухів при дефіцитарних станах.

Застосовуються пасивні рухи у всіх суглобах паретичного сегмента кінцівки з одночасним волевим посиланням хворим рухового імпульсу до цього руху – ідеомоторні вправи.

Потім по мірі відновлення рухів проводять активні вправи в полегшених умовах:

- в горизонтальній площині;

- рухи по площині з переборенням сили тертя або без нього, на підвісах, вправи у воді.

Окрім того застосовують вправи з дозованою мʾязевою напругою і розслабленням:

- тренуючи вправи з багаторазовим повторенням рухів в одній площині;

- повторення рухів в площині, що змінюється (від горизонтальної до вертикальної) з посиленням швидкості руху.

З ціллю збільшення м’язевої сили використовують вправи на опір.

Важливою складовою комплексу ЛГ для хворих з в’ялими парезами застосовують справи на підвищення узгодженості дій між двома і більше суглобами або м’язевими групами.

Для попередження і усунення контрактур і скутості у суглобах застосовують лікування положенням, а також (редресуючі) рухи в суглобах з поступово наростаючою амплітудою укріплення м’язів, які є антагоністами тих м’язів, в яких утворились м’язеві контрактури.

При лікування хворих з в’ялими парезами не можна допускати тривалі фізичні навантаження, оскільки денервовані м’язи характеризуються швидкою втомою, а передозування впливів може привести до наростання м’язевої слабості.

Лікування положенням. Накладення лонгет і гіпсових пов’язок проводиться для попередження скутості, контрактур, деформацій, підтримання пасивної рівноваги між паретичними м’язами і їх антагоністами, профілактики перерозтягнення паретичних м’язів.

Біоуправління, яке організоване по електроміограмі, застосовують для навчання хворих активної м’язевої напруги.

Метод може використовуватись для об’єктивної оцінки відновлення.

Ортезотерапія проводить з ціллю нормалізації статики (утримання або встановлення центру важкості), профілактика деформацій стабілізації суглоба.

Використовують різні корсети для профілактики і виправлення деформацій хребта та ортези для суглобів різного функціонального призначення:

- розгрузочні;

- фіксуючі;

- ті, які замінюють функцію м’яза;

- при згинальних контрактурах – замкові.

Масаж п ри в’ялих парезах використовують у великому об’ємі, швидкому темпі і достатньою силою.

Використовують точковий масаж по тонізуючій методиці, при якій дія на точку здійснюється у швидкому темпі обертальними рухами по часовій стрілці на протязі 30-60 с.

Методист розташовується на стороні паретичних кінцівок.

Точковий масаж починають з дії на точки верхньої паретичної кінцівки.

Стимуляція активних точок поєднується з пасивними рухами, які виконує методист.

Нервово-м’язева електростимуляція (ЕС): в залежності від ступеня денервації м’язу використовують імпульсні токи різної тривалості.

Чим менша тривалість стимулюючого сигналу, тим менший подразнюючий ефект струму.

Електростимулюючі електроди слід розташовувати над руховими точками (це зони з найменшим порогом збудження).

Фізичні методи лікування використовують для відновлення провідності нервових стовбурів:

- покращення процесів тканевого метаболізму;

- ліквідації ішемічних і запальних явищ, набряку;

- лікування ускладнень (контрактур, больового синдрому, атрофії м’язів, розтягнення зв’язкового апарату).

З цією ціллю застосовують:

- електрофорез йоду, прозерину, галантаміну, дібазолу, лідази по повздовжній методиці на ділянку уражених кінцівок.

- ДДТ, двохфазний фіксований струм на протязі 2 хвилин, а потім струм, модульований короткими періодами по 3-4 хвилини різної полярності. Силу струму доводять до відчуття вираженої, але неболючої вібрації. Курс лікування 6-10 процедур, які проводять щоденно.

- СМТ застосовують у перемінному режимі, рід роботи ІІІ, ІУ частота – 100-70 Гц, глибина модуляції – 75 %, тривалість посилань (посилок) і пауз рівна відповідно 2-3 с, час дії 3-5 хв. Курс лікування 8-10 процедур, які проводять щоденно.

- інтерференційні токи на сегментарні зони і кінцівки. Частота постійна 60-70 Гц/с. Тривалість впливу по 15-20хв. на кожну руку або ногу. На курс лікування 15-20 процедур, щоденно.

- магнітне поле (апарати «Алімп-1», «Атос», «Аврора-МК-01»). В циліндричній індуктор соленоїд, який складається із 8 котушок поміщають паретичну кінцівку.

- ультразвук або ультрафонофорез (анестезійна, ганглерона, аналгіна, баралгіна, гідрокортизона, еуфіліна) з двох полей.

грязелікування приміняють на відповідні сегменти спинного мозку, а також на паретичні м’язи у вигляді «куртки», «напівкуртки», «рукавиць», «штанів», «трусів», «носків».

Дата добавления: 2015-05-08