Про поняття несумлінне ставлення до своїх обов'язків див. коментар до ст. 367. 2 страница

Профілактичні, протиепідемічні, санітарно-гігієнічні заходи щодо грипу, організація робо-ііііі чікувально-профілактичних закладів у передепідемічний та епідемічний періоди. Кпініка гри­пі та гострих респіраторних інфекцій. Затверджені наказом МОЗ № ЗО від 9 лютого 1998 р.

Клінічна діагностика поліомієліту. Затверджено наказом МОЗ № 96 від 15 квітня 1998 р.

Положення про порядок проведення атестації провізорів. Затверджене наказом МОЗ •і/ від 31 липня 1998р.

Наказ МОЗ «Про заходи щодо подальшого удосконалення медичної допомоги дітям із вро-■ і тсішми та набутими захворюваннями щелепно-лицевої ділянки» № 209 від 18 серпня 1999 р.

Наказ МОЗ «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якос­ті її обігу медичих імунобіологічних препаратів» № 48 від 3 лютого 2006р.

Стаття 141. Порушення прав пацієнта

Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника, або стосовно неповноліт­нього чи недієздатного, якщо ці дії спричинили смерть або інші тяжкі на-слідки,-

карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ 11

< шиття 142

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, його до­
датковим обов'язковим об'єктом - порядок проведення клінічних випробувань лікар­
ських засобів як складова порядку забезпечення здоров'я населення.

2. Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді проведення
клінічних випробувань лікарських засобів: а) без письмової згоди пацієнта чи його за­
конного представника, або б) стосовно неповнолітнього чи недієздатного; 2) наслідка­
ми у вигляді смерті або інших тяжких наслідків; 3) причиновим зв'язком між вказани­
ми діями і наслідками.

Лікарські засоби — це речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехно-логічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діа­гностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму. До лікар­ських засобів належать: діючі речовини (субстанції) - біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або мають профілактичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів; готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти) - дозовані лікарські засоби у тому вигляді та стані, в якому їх застосовують; допоміжні речовини, необхідні для виго­товлення готових лікарських засобів; гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби; лікарські домішки до харчових продуктів.

Лікарськими можуть бути і певні наркотичні, отруйні, сильнодіючі і радіоактивні засоби. У разі їх незаконного застосування під час клінічних випробувань без відповід­ної згоди пацієнта або стосовно неповнолітнього чи недієздатного вчинене додатково слід кваліфікувати за статтями 265, 267, 314.

Клінічні випробування лікарських засобів - це перевірка з метою встановлення або підтвердження їх ефективності та нешкідливості. Відповідно до законодавства клінічні випробування лікарських засобів провадяться тільки за наявності письмової згоди паці­єнта - добровольця на участь у проведенні таких випробувань, а якщо таким пацієнтом є неповнолітній чи недієздатний - за наявності письмової згоди його законного пред­ставника (щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної обмежено дієздатною - та­кож і за її згодою). Проте порушення цих вимог тягне відповідальність за ст. 141 лише у разі настання смерті пацієнта або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслід­ків у ст. 141 слід відносити заподіяння потерпілому тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Під письмовою згодою слід розуміти оформлену відповідним документом, що ма< підпис пацієнта, згоду, яку він надав добровільно, без будь-якого примусу. При цьому мається на увазі, що пацієнт та/або його законний представник до надання вказаної зго­ди отримали повну і правдиву інформацію щодо суті та можливих наслідків випробу­вань, властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності, ступеня ризику. До законних представників пацієнта належать його батьки (усиновителі), опікуни і

піклувальники.

Оскільки законодавство, яке регулює порядок проведення клінічних випробувані., передбачає обов'язок керівника клінічного випробування зупинити таке випробування за бажанням пацієнта або його законного представника, то в разі висловлення ними такого бажання надану раніше згоду пацієнта слід вважати анульованою. Подальше проведення клінічних випробувань після анулювання вказаної згоди, якщо це спричи­нило відповідні тяжкі наслідки, підлягає кваліфікації за ст. 141.

3. Суб'єкт злочину спеціальний. Ним може бути керівник клінічних випробувань або
інший працівник спеціалізованого лікувального закладу, визначеного МОЗ,- службова або
неслужбова особа. Службова особа, яка не належить до вказаної категорії осіб, за ана
логічні діяння несе відповідальність за ст. 364, а особа, яка не є службовою,- за ст. 138.

4. Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом до діяння і не
обережністю до наслідків. Наявність умисного ставлення до смерті або інших тяжких
наслідків трансформує цей злочин в інший (наприклад, у злочин, передбачений ст. 115)

Конституція України (ст. 28).

ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 38- іч 43 -51, 78).

Закон України «Про лікарські засоби» від 4 квітня 1996 р. (статті 2, 6-8).

Порядок проведення клінічних випробувань лікарських засобів та експертизи матеріачів кяі- шчііііх випробувань. Типове положення про комісію з питань етики. Затверджені наказом МОЗ

'і «ід 13 лютого 2006 р.

Інструкція про здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Затвер-. і чі і'/іа наказом МОЗ № 347 від 19 грудня 2000р.

Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів. Затверджений наказом МОЗ 141 від 1 листопада 2001 р.

Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною

1. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших до­
слідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для її життя чи здо­
ров'я,-

карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні поса­ди чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповноліт­
нього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само
якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа­тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є життя або здоров'я особи, його до-і опим обов'язковим об'єктом - порядок проведення дослідів над людиною як скла-порядку забезпечення здоров'я населення.

¹ Об'єктивна сторона злочину характеризується: 1) діями у вигляді незаконного існня медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною; і наслідками у вигляді створення небезпеки для її життя чи здоров'я; 3) причиновим і ом між вказаними діями і наслідками.

\ослід - це експеримент, спроба відтворити що-небудь нове, таке, чого раніше не і.їло, з метою його випробування.

І відповідно до Конституції та інших законів України незаконними, зокрема, є:

пічні, наукові та інші досліди над хворими, ув'язненими, військовополоненими, а

шевтичні експерименти — над людьми, захворювання яких не має безпосереднього

і іку з метою досліду; 2) будь-які досліди, які провадяться без вільної згоди людини

іонної і об'єктивної поінформованості дієздатного пацієнта про стан його здоров'я,

ілиропонованих дослідів, прогноз можливого розвитку захворювання, наявність

и для життя та здоров'я. Якщо пацієнт не досяг 15-річного віку, визнаний судом

іі пашим або за фізичним станом не може повідомити про своє рішення, досліди

піні лише за згодою його законних представників (про поняття законних представ-

іін. коментар до ст. 141), а щодо особи віком від 15 до 18 років чи визнаної об-

но дієздатною - також і за її згодою; 3) будь-які досліди над людиною, що прово-

■і особами, які не мають на це права; 4) медико-біологічні досліди над людиною,

не нідповідають сукупності таких умов: а) наявність суспільно корисної мети;

і.она обгрунтованість; в) переваги їх можливого успіху над ризиком спричинення

•. наслідків для здоров'я або життя (у ч. З ст. 42 зазначено, що ризик не визнаєть-

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

І шиття 143

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ся виправданим, якщо він завідомо створював загрозу для життя інших людей); г) глас­ність; д) проведення їх тільки в акредитованих закладах охорони здоров'я.

Поняття медико-біологічних і психологічних дослідів чинне законодавство України не містить і порядок їх проведення не визначає.

3. Суб'єкт злочину загальний. Зазвичай ним є лікар або службова особа закладу
охорони здоров'я чи наукового закладу, особа, яка здійснює медичну практику в галузі
народної чи нетрадиційної медицини із застосуванням, наприклад, гіпнозу чи інших
подібних методів тощо.

4. З суб'єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Ставлення до
наслідків у вигляді тривалого розладу здоров'я потерпілого (ч. 2 ст. 142) може характе­
ризуватися тільки необережністю. Наявність умисного ставлення до таких наслідків
трансформує цей злочин в інший, передбачений, зокрема, статтями 122, 125 або 121.

Незаконне проведення дослідів над людиною, якщо винний при цьому бажав на­стання смерті потерпілого, кваліфікується тільки за відповідною частиною ст. 115.

5. Кваліфікованими видами злочину є вчинення його: 1) щодо неповнолітнього:
2) щодо двох або більше осіб; 3) шляхом примушування або обману, а так само
4) спричинення ним тривалого розладу здоров'я потерпілого.

Неповнолітнім є особа, яка не досягла 18-річного віку.

Про поняття обман див. коментар до ст. 190.

Під примушуванням слід розуміти дії, пов'язані із застосуванням психічного чи фі­зичного (у т. ч. такого, що потягло наслідки у вигляді легкого тілесного ушкодження) насильства до потерпілого і спрямовані на те, щоб у такий спосіб схилити їх до надання згоди на проведення дослідів над ним.

Поняттям тривалий розлад здоров'я потерпілого у ст. 142 охоплюються наслідки у вигляді спричинення тяжкого тілесного ушкодження або тілесного ушкодження серед­ньої тяжкості, заподіяних через необережність.

Конституція України (ст. 28).

ЦК (ст. 281).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992р. (статті 3N

40, 43-51, 78).

Закон України «Про рекламу» від 3 липня 1996 p. (cm. 8).

Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку транспланта­ції органів або тканин людини

1. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або

тканин людини -

карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів аби
тканин з метою їх трансплантації -

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років.

3. Дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка
перебувала в безпорадному стані або в матеріальній чи іншій залежності під

винного,-

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням во­лі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займа тися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

4. Незаконна торгівля органами або тканинами людини -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

5. Дії, передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті,
вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональ­
них організаціях, які займаються такою діяльністю,-

караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбав­ленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

І. Основним безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи, а його додатковим

.... чі'и'іковим об'єктом - залежно від конкретної форми цього злочину - порядок про-

ш існня трансплантації органів чи тканин людини або торгівлі органами або тканинами іни як складових порядку забезпечення здоров'я населення.

У Резолюції Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств

кав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів

іпшнізму людини урядам держав-учасників рекомендовано привести свої закони у

І ' іповідність із Правилами, доданими до Резолюції, і ввести відповідні санкції для

течения їх виконання. Правилами, зокрема, встановлено щодо вилучення,

ісадження, трансплантації й іншого використання матеріалів від: 1) живих людей:

-рові повинна бути надана відповідна інформація про можливі наслідки вилучення;

'к-ііня не повинне здійснюватися без добровільної, а у відповідних випадках -

ювої згоди донора; вилучений матеріал не може бути запропонований для

і.їжу; 2) померлих людей: вилучення не повинне мати місця за наявності заперечень

. померлого; факт смерті повинен бути встановлений лікарем, який не входить до

І її іу команди, що буде робити вилучення, пересадження або трансплантацію; осо-

И' гість донора не повинна бути відома реципієнтові, а особистість реципієнта -

• 11 і донора; матеріали не повинні надаватися за винагороду.

^I Предметом цього злочину є тільки такі анатомічні матеріали людини (гомотранс-
н і аги), як органи і тканини, у т. ч. (крім злочину, передбаченого ч. 2 ст. 143) взяті у
тої людини. Не є ним: а) інші анатомічні матеріали (анатомічні утворення, кліти-

б) анатомічні матеріали тварини (ксенотрансплантати); в) кров, її компоненти, рансплантати (анатомічні матеріали, взяті у людини для пересадки цій же люди-і гучно виготовлені замінники органів і тканин людини.

Незаконне вилучення органів чи тканин у живих тварин, що належать до хребет-може бути кваліфіковане за ст. 299, а вилучення крові у людини-донора - за ■ МІ

ПІД органами розуміються частини організму людини, що мають певну будову і

іальне призначення (орган зору, серце, легені, печінка, нирки, підшлункова залоза з

' м.пою кишкою, селезінка тощо), а під тканинами - речовини, що являють собою

му переважно однорідних клітин - м'які тканини (тверда мозкова оболонка, пери-

гканини опорно-рухового апарату (сухожилки м'язів, фрагменти ребер, колінний

ювий суглоби тощо), артеріальні і венозні судини, клапани серця, аорти та інших

И иіких судин, інші тканини (кістковий мозок, шкіра, зуби, трахея тощо). Питання про

■їй здатні вилучені тканини регенеруватися (відновлюватися), може мати значення

і для призначення покарання. і Об'єктивна сторона злочину може проявитися у таких формах:

I1 порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин
ими (ч. 1 ст. 143);

¹1 вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин (ч. 2 і^;);

11 незаконна торгівля органами або тканинами людини (ч. 4 ст. 143); 11 участь у транснаціональних організаціях, які займаються: а) вилученням у люди-

(іішпипи 143

Роздії II

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

ни шляхом примушування або обману її органів чи тканин з метою їх трансплантації або б) незаконною торгівлею органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143).

У ст. 143 під трансплантацією розуміється спеціальний метод лікування, що полягає в пересадці реципієнту (особі, для лікування якої застосовується транспланта­ція) органа або іншого анатомічного матеріалу, взятих у людини.

Трансплантація здійснюється з порушенням встановленого законом порядку у разі недотримання хоча б однієї з таких умов, зокрема:

а) існує письмова згода об'єктивно поінформованих донора (якщо донором є жива
людина) і реципієнта та батьків чи інших законних представників реципієнта, якщо ним
є особа віком від 15 до 18 років (щодо реципієнта віком до 15 років трансплантація
здійснюється за згодою його законних представників). Ця умова не є обов'язковою ли­
ше у невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю реципієнта;

б) є наявними медичні показання (бажаних результатів не може дати використання
інших, крім трансплантації, засобів і методів для підтримання життя, відновлення або
поліпшення здоров'я хворого), встановлені консиліумом лікарів відповідного закладу
охорони здоров'я чи наукової установи;

в) завдана при трансплантації шкода донору є меншою, ніж та, що загрожувала ре­
ципієнту;

г) дані органи і тканини дозволені до трансплантації МОЗ;

ґ) трансплантація проводиться закладами охорони здоров'я чи науковими устано­вами, які мають право її провадити;

д) органи і тканини взяті не у таких категорій живих осіб, як: неповнолітні, недіє­
здатні, ув'язнені, особи, які страждають на тяжкі психічні розлади, мають захворюван­
ня, що можуть передатися реципієнту або зашкодити його здоров'ю, особи, які раніше
вже надали орган або частину органа для трансплантації;

є) у живого донора не взято інший гомотрансплантат, крім одного із парних органів або частину органа чи частину тканини;

є) органи та інші анатомічні матеріали взяті з тіла померлої особи, яка перед смер­тю заборонила це робити, або з порушенням порядку, встановленого законом.

Злочин у його першій формі вважається закінченим з моменту порушення будь-якої з умов проведення трансплантації органів або тканин людини, встановленої законом.

Оскільки у ст. 143 йдеться саме про закон, то не може вважатися порушенням вста­новленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини порушення по­рядку, встановленого не законом, а підзаконним актом.

Під вилученням у людини органів чи тканин розуміється процес хірургічного аби іншого втручання в організм людини і позбавлення її належного їй органа чи тканини. Злочин у цій формі вважається закінченим з моменту позбавлення людини органа чи

тканини.

Про поняття примушування й обман див. коментар до статей 142 і 190. Наявність родинних генетичних зв'язків між донором і реципієнтом не має значення для кваліфі

кації цього злочину.

Вилучення у людини органа або тканини, вчинене без примушування або обману за добровільною згодою потерпілого, який повністю усвідомлює характер і небезпск\ для його життя та здоров'я таких дій (наприклад, потерпілий може щиро погодитися ні вилучення у нього ембріональної тканини, біологічного матеріалу, отриманого виаслі док аборту тощо), кваліфікується за ч. 1 ст. 143, а в разі заподіяння йому внаслідок та ких дій тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження - додатково за стаття ми 121 або 122. Аналогічно кваліфікується будь-яке порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин від живої людини, пов'язане із заподіянням їй тілесних ушкоджень.

Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з МС тою їх трансплантації, поєднане з порушенням встановленого законом порядку їх трат плантації кваліфікується за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 143.

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Торгівля органами або тканинами людини означає укладання угод, що передбача- ЮТЬ їх купівлю-продаж, у т. ч. зовнішньоторговельних. Згідно з законодавством Украї­ни укладання таких угод є незаконним у всіх випадках, крім випадків купівлі-продажу і |< ікового мозку.

Члочин у цій формі вважається закінченим з моменту фактичного укладення вказа-

! ОДИ.

І Іезаконна торгівля органами або тканинами людини, вчинена особою, яка їх по- исредньо вилучила шляхом примушування або обману з метою їх наступної транспланта­ції, киаліфікуються за сукупністю злочинів, передбачених частинами 2 або 3 і 4 ст. 143. До транснаціональних організацій у ч. 5 ст. 143 належать організації, які система-ііічпо займаються вилученням у людей шляхом примушування або обману їх органів і канин з метою їх трансплантації реципієнтам, які перебувають в інших країнах, ібо міжнародною незаконною торгівлею органами чи тканинами живих чи померлих иіі. Заборона розглядати людське тіло і його частини як предмет комерційних опе-пі г всесвітньо визнаним принципом трансплантації органів і тканин людини, але п.- іаконність стосовно торгівлі вказаними предметами у разі вчинення цих діянь на те­орії України визначається відповідно до законодавства України. Про поняття вчи- ч, пня злочину на території України див. коментар до ст. 6.

На транснаціональні організації відповідно до ч. 5 ст. 143 не поширюються всі іки злочинної організації, визначені у ч. 4 ст. 28, оскільки метою останніх є вчинен-піше тяжких і особливо тяжких злочинів, а жоден із злочинів, передбачених части­ні 2, 3 і 4 ст. 143, не є тяжким чи особливо тяжким. Специфічних ознак транснаціо- іьних організацій, крім виду їх діяльності, закон взагалі не визначає. Разом з тим, і вважати, що до транснаціональної організації може бути віднесене стійке ієрархіч- іб'єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за поперед­ні чмовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинен­ії іь, передбачених частинами 2, 3 або 4 ст. 143.

І Суб'єкт злочину загальний. Як правило, у його першій формі ним є медичний цівник, який порушує встановлений законом порядок трансплантації органів або

ПНІ ЛЮДИНИ.

і суб'єктивної сторони злочин у будь-якій із його форм характеризується пря-і \мислом. Для другої його форми обов'язковою є спеціальна мета: вилучення у піми органів або тканин здійснюється з метою їх наступної трансплантації (при п реципієнтом може бути будь-яка людина, у т. ч. невідома винному). Якщо таке вилучення здійснюється без вказаної мети, діяння підлягає кваліфікації за ими статтями КК, які передбачають відповідальність за заподіяння тілесних ушко-іп. Умисне заподіяння тілесного ушкодження, яке супроводжувалось знущанням над

.... ч і вилученням у неї органів чи тканин, утворює сукупність злочинів, передбачених

■'<>, та, залежно від наслідків ушкодження,-статтями 121, 122 або 125. Якщо вказане вилучення було поєднане із вбивством потерпілого, слід мати на ува-і 11 к і заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, які завідомо для винного зав-ми потерпілому особливих страждань, а так само глумління над трупом, яке вира-у відрізанні певних органів, судовою практикою розцінюється як вбивство з піною жорстокістю і кваліфікується за п. 4 ч. 2 ст. 115.

пене вбивство з метою подальшого використання органів чи тканин людини для плантації, незаконної торгівлі тощо кваліфікується як вчинене з корисливих моти-і п 6 ч. 2 ст. 115, і додатково за частинами 2, 3, 4 або 5 ст. 143.

І.і обставина, що потерпілий заздалегідь оформив анатомічний дар, пов'язавши ' і настанням власної смерті, не звільняє винного від відповідальності за стаття-і - і 143.

'■ Кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обма-п органів або тканин є вчинення його щодо особи, яка перебувала: а) в безпорадному її іо б) в матеріальній чи іншій залежності від винного (ч. З ст. 143).

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Розділ II

< шиття 144

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Про поняття безпорадного стану і матеріальної або іншої залежності див. ко­ментар до статей 66, 67, 120, 135 і 152.

Особливо кваліфікуючою ознакою вилучення у людини шляхом примушування чи обману її органів або тканин і водночас кваліфікуючою ознакою незаконної торгівлі органами або тканинами людини (ч. 5 ст. 143) є вчинення цих діянь за попередньою змовою групою осіб. Про поняття попередньої змови групи осіб див. ст. 28 і коментар до неї.

7. Торгівля людьми з метою вилучення у людини як органів, так і тканин для їх трансплантації повністю охоплюються ст. 149.

Про заборону купівлі і продажу органів людини. Резолюція ВООЗ WHA 42.5 від 10 травня 1989 р.

Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 р.

ЦК (статті 282-284, 290).

Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19листопада 1992p. (cm. 47).

Закон України «Про трансплантацію оргаїїів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 р.

Додатковий протокол до Конвенції РЄ про права людини і біомедицину щодо транспланта­ції органів і тканин людини від 24 січня 2002 р.

Резолюція Комітету міністрів РЄ про приведення у відповідність законодавств держав-учасників з питань вилучення, пересадження і трансплантації матеріалів організму людини № (78) 29 від 11 травня 1978 р.

Постанова KM «Деякі питання реалізації Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» № 695 від 24 квітня 2000 р.

Перелік державних та комунальних закладів охорони здоров я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов 'язану з трансплантацією органів та інших анатоміч­них матеріалів людині. Затверджений постановою КМУ в редакції від 18 лютого 2006 р. № 164.

Порядок узяття, зберігання і використання кісткового мозку. Затверджений наказом МОЗ № 96 від 4 травня 2000 р.

Інструкція щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Інструкція щодо ви­лучення органів людини в донора-трупа. Перелік органів людини, дозволених до вилучення у доно-ра-трупа. Інструкція щодо вилучення анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фраг­ментів у донора-трупа. Перелік анатомічних утворень, тканин, їх компонентів та фрагментів і фекальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора-трупа і мертвого плоду людини. За­тверджені наказом МОЗ № 226 від 25 вересня 2000 р.

Постанова ПВС № 2 від 7 лютого 2003 р. «Про судову практику в справах про злочини про­ти життя та здоров 'я особи» (п. 10).

Стаття 144. Насильницьке донорство

1. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у людини з метою
використання її як донора -

Дата добавления: 2015-05-31