Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історїї України

Про козацький устрій Боплан пише, що гетьмана козаки обирають таким способом, що збирапься Рала «старих полковників і сивих вояків, що користуються заі-альним довір'ям». З цього копа вибирають і-егьмана поміж собою більшістю ю.тосів. Козаки, каже Ріопл.ін, «е-ііпо слухають гетьмана і йоі о «влада необмежена», але трохеї далі той же Ьоплан додає: «Одначе без згоди Ради, або (інакше кажучи) Військової Ради, нічого (гетьман) не ро'иючинаґ... Очолюнічн щйсько вони (гетьмани) мусять пам'ятати, цю у пебсяіеці повинні відзнача і пся ро.;умом, хитркггью, хоробрістью і перс.'ювсім вистерігатися невдачі: бо козаки трусливого провідника забиваю гь як зрадника і на місце і'кн о становлять новоіїі». Так само нибиріїютьі похідного о гамана (на час військових походів), причім задумуючи йти в похід, «козаки ііроен і ь дозволу не в короля, але у (свого) гетьмана».

Про вдачу українців Бонлан пише. що «вони мають нахил до лінощів, багаю п'югь ріжних напитків, одначе підчас походів козаки зовсім не пиячать-.. Загалом «крім одягу, не можна помітити в козаків нічого грубого. Єднаючи з хитрим і гострим розумом щедрість і безкорисі ііість, козаки страшенно люблять свободу: смерть вважають кращою за рабсіво і для оборони незалежності! часто повстають проти своїх гнобителів-поляків... Будовою тіла міцні, легко переносять холод і голод, спеку і спрагу- «а війні невтомні, відважні, хоробрі, або, ліпше, сказати, зухвалі і мало дорожагь своїм жиїтям Мітко стріляють з

пистолів, звичайної своєї зброї»,

Про українських жінок Бонлан у кількох місцях своєї книжки висловлюється похвально, зокрема звері ас уваї у на Їх красу. Між іншим про монахинь у Києві пише, що вони користуються свободою, можуть виходити з монастиря і ходять по Києву, звичайно впарі (по двоє). «Пригадую собі. що я бачив деяких монахинь (українок) таких прегар­них, що і в Польщі зустрічав небагато подібних красунь».

Про звичаї, зокрема сватання, записує такі легендарні відомості:

«Н;і Україні, власне па перекір усім народам, не хлопці сватаю гь дівчат, а дівча і а пропонують їм свою руку і рідко не досягають своєї мсти: їм допомагає особливий забобон, стисло дотримуваний, так що вони швидше досягають успіху, ніж хлопці, котрі самі часами зважувалися сватапіся до любої їм дівчини». Існував гакож •івичай, що коли хлопець вкраде дівчину під час святочної забави і його не знайдуть (з дівчиною) протягом 24 годин, то батьки дівчини (навіть якщо це будуть пани-

Історичні знання в українських землях XIV - пер. пол. XVII ст. 83

дідичі), йому мусили простити такий вчинок, а хлопець міг оженитися з цією дівчиною, якщо вона дасть на це свою згоду. Про чеснотливість українських дівчат Боплан пише: «Хоч свобода пити горілку і мед могла би допровадити їх до спокуси, але прилюдне осміювання і встид, якому вони підпадають, втративши невинність, стримує їх від спокуси».

Про український клімат читаємо, що «хоч Україна лежить на однаковій геогра4'ічній широті як Нормандія, але холод і іа Україні більш суворий». Боплан описує великі морози, очевидно, незвичні для француза, від котрою люди відморожують собі окремі частини тіла і навіть зовсім замерзають. ««Українці бороняться перед холодом в зимі тим, що тричі в день "їдять рід зупи з горячого пива з маслом, перцем і хлібом, і тим забезпечують свої віїуїрености від холоду». Українське літо є дуже тепле і сухе, при чім буває мало.'іоїців аж до жовтня.

Про рослинність в Україні Боплан ііииіе, що на Запоріжжі були цілі ліси вишневих дерев, які на початку серпня приносять ягоди величиною сливки, а які (смаком) не гірші садових вишень. Так само були малорослі мигдалеві дерева з гіркими овочами, але вони вже не росли цілими лісами. Береги Запорізьких порогів покриті диким виноградом (таким добрим, як і садовий).

Автор відмічає багатство риб у водоймах- коропів, щук «незвичної величини», осетрів та ін. В річці Домоткань були раки довжиною 9 дюймів' Серед великої кількостії риб у річці Самарі були також оселедці і осетри. З нгиць згадує на береіах Дніпра пеліканів і журавлів- 3 копитних звірів - цілі отари оленів, ланів, сайгаків і т.зв. сугаків Можна було зустріти кабанів «нсчпич.шної величини». Було також багато дикі їх коней, одначе вони «несносібні до ніякої праці», але «м'ясо їх незвичайно смаїнне і навіть делікатніше за телятину... Буйволів і взагалі великої худоби багато на кордоні з Московщиною; так само є і білі зайці і дикі коти. На кордоні Палахії здибаються вівці з довгою шерстью... Пани мають прекрасних коней т;іраіповаіих,с.т. смугчаетих як леопарди; їх запрягають до карет, коли треба подорожувати».

З мінералів Боплан ігадуг сіль, яку українці мусять привозити з Покуття -.) границь Транснльванп, де сі.іь виварюють з солоних джерел. Добувають сіль також з ольхової і дубової золи. Отже, тут мова йде про Досить ск.ііідннй процес добування солі хімічним способом, що був тоді вже відомий в Україні.

Коцур В.П., Коцур А.П. Історіографія історії України

Про ремесла і промисли Боплан пише: «В країні Запоріжській, ви знайдете людей, що вміють усі ремесла, потрібні для громадського життя:

теслярів для будуиаиня домів і човнін. стельмахів, слюсарів, мечників (зброярів), грабарів, шевців, бондарів, кравців і т.д. Коники великі мистці в добуванні салітри, котрою переповнена Україна, та у виготовлюванні гарма'ііюго пороху. Жінки прядуть ден і вовну, тчуіь для свого вжитку полотно і сукно. Усі козаки вміють орати, сія-і н, жаги, коси ги, 110^14 хліб) виготовляти страви, варити пиво, мед і вино, виготовляти горілку і т.д. Вони взагалі спосібні до всіх мистецтв».

Нарешті, торкаючись торгівлі, Боплан зауважує, що мешканці Києва «витворюю гь досить значну торговлю для України хлібом, футрами, воском, медом, салом, соленою рибою та ін.»

Одночасно •і «Описом України» Боплан склав географічні карти Польщі і України XVII сі., які невідомо чому загинули під час літографування. Була надрукована лише частина з відображенням України у складі яошодств: Київського, Чернігівського, Подільського, Брацлавського, Волинською і гак званого Покуті я.

Мемуари XVI -XVII століть дійшли до наших днів не повністю. Все ж вони являють собою не лише важливе джерело для вивчення історії України, а й своєрідний вид історичної диератури, а якііі відображені певні суспільно-політичні й історичні погляди представників тих чи інших кіл панівних верств польсько-литовської держави, в складі якої тоді перебувала Україї іа.

• Лиговськи-нольська доба в наукових працях. Литовсько-польській добі української історії присвячена велика кількість наукових праць. Про них піде мока в наступних розділах при розгляді найважливіших концепцій з історії України предегавників рпних течій в українській та зарубіжній історіографії. Зупинимось лише на окремих моментах даної о періоду, до яких автори пропонованого курсу вже не

будуть повертатись.

Деякі українські історики дотримуються думки, що Велике князівство -Пи і енське у період до Люблінської унії 1569р. було одночасно і Українською державою, -і ому часто називаю гь його Литовські)-Гусь кою державою. Так, Марко Антонович зазначає: «Литовська доба була іншою формою нашої держави, аніж Київська чи Галицько-Волинська, але тільки формою. Державне хотіння українців знаходило еііій вислів в

Дата добавления: 2015-05-26