Підприємства на ринку

Особливості PIMS-аналізу для визначення конкурентної стратегії

Метод P1MS (англ. Profit Impact of Marketing Strategy) передбачає визначення кількісних закономірностей впливу чинників виробництва на кінцеві результати діяльності організацій (рентабельність, прибуток), виходячи з аналізу емпіричного матеріалу про досвід функціонування значної кількості промислових організацій.

Проект РІМS у перекладі на українську мову означає «вплив ринкової стратегії на прибуток». РІМS являє собою спробу узагальнити всі змінні, які впливають на довгострокову прибутковість компаній.

Модель розроблено в 60-х роках у корпорації «Дженерал Електрик». База даних цієї моделі формується в Інституті стратегічного планування в Кембриджі (штат Массачусетс) і охоплює майже 3 000 фірм Північної Америки і Європи. Ця модель, що використовує близько 100 змінних, дозволяє виявити 67% факторів успіху окремої компанії.

В основу проекту покладено багатофакторні регресійні моделі, що дозволяють порівняти дані, які характеризують діяльність фірм, що належать до однієї галузі.

Висновки та рекомендації, які отримують внаслідок використання цього методу, придатні для прийняття управлінських рішень про розподіл капіталовкладень, матеріальних і трудових ресурсів, аналізу результатів діяльності організацій та оцінки перспектив її розвитку.

Практично для кожної конкретної організації будь-які зміни в кількісних оцінках цих параметрів (чинників), а також будь-яка їхня лінійна комбінація інтерпретуються PIMS як стратегія розвитку.

Основою цієї моделі є теоретичне судження, підтверджене емпіричними дослідженнями про те, що ефективність функціонування будь-якої організації, незалежно від її галузевої приналежності, розміру, особливостей продукції, географічного розташування, визначається загальними для всіх виробництв чинниками.

За допомогою цієї моделі окрема фірма може одержати відповідь на два головних питання: які фактори і якою мірою впливають на рентабельність у галузі, як змінюється віддача від інвестицій при зміні стратегії й умов на ринку? Процедура одержання відповідей на ці питання така: фірма направляє в Інститут стратегічного планування дані про результати своєї господарської діяльності. В обмін на подання цих даних за визначену плату інститут проводить статистичні зіставлення показників діяльності даної фірми з іншими компаніями. При цьому відсутні прямі зіставлення, і гарантується конфіденційність стосовно даних фірми.

Інститут направляє звіт фірмі, в якому зазначено, наскільки показники фірми відповідають усередненій по галузі «нормативній» рентабельності з урахуванням її положення на ринку і в галузі, структури капіталу, зміни умов господарської діяльності. Повідомляється також інформація про фактори, що впливають на прибуток.

Найбільш істотними факторами, що впливають на показники ефективності окремих фірм, є:

1 Вертикальна інтеграція. Якщо підприємство функціонує в стабільному середовищі, вертикальна інтеграція позитивно впливає на результати господарської діяльності і, навпаки, в умовах нестабільного середовища підприємства з більш розвинутою вертикальною інтеграцією виявляються менш ефективними.

2 Капіталомісткість. Більш капіталомісткі підприємства, за інших однакових умов, мають більш низький рівень рентабельності і прибутку, ніж менш капіталомісткі.

3 Відносна якість продукції. Підприємства, продукція яких оцінюється споживачами вище, ніж продукція їхніх основних конкурентів, мають кращі фінансові результати.

4 Продуктивність. Підприємства з більш високим рівнем продуктивності праці виявляються більш рентабельними. Підвищення продуктивності особливо вигідне, якщо воно не пов'язане з додатковими інвестиціями.

5 Конкурентна позиція бізнесу. Підприємства, що мають більш високу частку ринку щодо основних конкурентів, мають і більш високий прибуток і потік доходів.

6 Зміна частки обслуговуваного ринку. Зі зростанням темпів обслуговуваного ринку абсолютне значення одержуваного прибутку зростає.

7 Інновації. Збільшення вкладень у НДДКР, дослідження ринку, розвиток збутової мережі поліпшують результати господарської діяльності в тому випадку, якщо підприємство має сильну позицію на ринку.

Звичайно об'єктом аналізу РІМS є СБО, за кожною з яких збирається різноманітна інформація: про результати господарської діяльності; постачальників; споживачів; конкурентну ситуацію; виробничо-технічні процеси; господарські зв'язки; фінансові засоби; прогнози зміни обсягів виробництва і цін на сировину.

До недоліків моделі РІМS відносять: відсутність таких показників, що описують структуру управління і науково-технічну політику підприємства, методи і стиль управління. Як обмеження цієї моделі виступає той факт, що дані про діяльність підприємств охоплюють мінімум трирічний період. Тому об'єктом дослідження РІМS є в основному підприємства, що закріпилися на певному ринку. Модель РІМS так само, як і методи портфельного аналізу, сприяє прийняттю ефективних управлінських рішень.

3. Метод оцінки конкурентноздатності підприємства на основі ви­значення конкурентноздатності товару базується на міркуванні, що конкурентноздатність виробника тим вище, чим вища конкурентноздатність його продукції.

Конкурентноздатність товару/послуги оцінюється за співвідношенням двох характеристик: споживчої цінності товару для покупця і витрат, пов'язаних з його придбанням та використанням.

Одним з варіантів цього методу є оцінка конкурентноздатності підприємства (К_підпр) з урахуванням вагомості товарів і ринків, на яких вони реалізуються [31]:

К _{п ідпр} = a_і*b_і*К_ij (4.1)

де а_і - питома вага і-ї продукції в обсязі продажів підприємства за аналізований період;

b_і - показник значущості ринку, на якому представлено продукцію підприємства;

К_ij - конкурентноздатність і-го продукту на j-му ринку.

Перевага методу: враховує найбільш важливий критерій, що впливає на конкурентноздатність підприємства — конкурентноздатність товару. Недоліки методу: надає обмежене уявлення про переваги й недопіки в роботі підприємства, якого недостатньо для формування висновку щодо конкурентноздатності підприємства в цілому.

4. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції.

Відповідно до цієї теорії найбільш конкурентноздатними є ті підприємства, де найкраще організована робота всіх підрозділів і служб. Ефективність роботи кожного підрозділу оцінюється за чотирма груповими показниками або критеріями конкурентноздатності.

У першу групу об'єднані показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: економічність виробничих витрат, раціональність експлуатації основних фондів, досконалість технології виготовлення товару, організація роботи на виробництві.

У другу групу об'єднані показники, що відображають ефективність управління оборотними коштами: незалежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування, здатність підприємства розплачуватися за своїми зо­бов'язаннями, можливість стабільного розвитку організації в майбутньому.

До третьої групи відносяться показники, що дають уявлення про ефективність управління збутом і просуванням товару на ринку за допомо­гою реклами та стимулювання (рентабельність продаж, коефіцієнт затовареністю-готовою продукцією, коефіцієнт завантаження виробничих потужностей, коефіцієнт ефективності реклами і засобів стимулювання збуту).

У четверту групу входять показники конкурентноздатності товару. Оскільки кожний з цих показників має різний ступінь важливості для розрахунку коефіцієнта конкурентноздатності підприємства, експертним шляхом розраховано коефіцієнти вагомості кожного критерію й показника.

Конкурентноздатність підприємства може бути визначена методом середньозваженої арифметичної оцінки за значеннями критеріїв ефективності виробничої діяльності підприємства, фінансового стану підприємства, ефективності організації збуту й просування конкурентноздатності товару.

Переваги методу: він зручний для використання при дослідженні конкурентноздатності виробничого підприємства, охоплює основні на­прямки його діяльності, виключає дублювання окремих показників. Недо­ліки методу, суб'єктивність експертної оцінки показників вагомості кожно­го коефіцієнта.

5. Оцінка конкурентоспроможності підприємства за кількісною і вартісноючасткою на ринку.

Показником потенційних переваг підприємства можна вважати частку ринку, що йому належить. Розрахунок частки ринку за кількістю (загальною вартістю) реалізованої продукції виконують за формулами:

Чкі = Кі/∑Кі,

Чві = (Кі*Ці)/(∑Кі*Ц),

де Кі,Ці - відповідно кількість і ціна продукції, реалізованої і-м підприєством.

Оцінка рівня конкурентноздатності підприємства за часткою ринку представлена в табл. 4.4.

Таблиця 4.4.

Оцінка конкурентноздатності підприємства за часткою ринку

Рівень конкурентноздатності	Критерій оцінки
Високий	Частка ринку підприємства перевищує частку ринку Пріоритетного конкурента
Середній	Частка ринку підприємства дорівнює частці ринку Пріоритетного конкурента
Низький	Частка ринку підприємства значно нижче, ніж частка ринку пріоритетного конкурента

Крім цього, залежно від того, чому дорівнює співвідношення

Ч кі / Ч ві _; визначають, у якому ціновому сегменті працює підприємство:

якщо співвідношення дорівнює 1, то підприємство працює в середньому,

більше 1 — у низькому, якщо менше 1 — у високому.

6.Визначення конкурентного рейтингу підприємства шляхом порівняльної діагностики з

підприємствами конкурентами.

Найбільш відомим є метод запропонованої Шереметом О.Д

Алгоритм визначення конкурентного рейтингу підприємств шляхом порівняльної діагностики.

1. Визначаються показники конкурентоспрожності підприємства згідно з теорією ефективної конкуренції. Формуються вихідні дані у формі матриці:

А = [aij], (3.2)

де: aij - і-й показник конкурентоспроможності j-го підприємства; в кожному і-му рядку групуються показники по і-му показнику,

і=1, n - де n кількість вибраних показників;

в кожному j-му стовбці показники групуються по j-му підприємству, j=1,m - де m кількість підприємств конкурентів.

2. Матриця вихідних даних доповнюється стовбцем m+1 який заповнюється максимальними значеннями і-го показника в і-му рядку. Величини ai(m+1) в m+1 стовбці є еталонними значеннями показників.

3. Розраховується матриця нормалізованих величин показників відповідно до еталону:

Х= [ хij]=[ aij/ai(m+1)] _ (3.3)

4. Знаходяться величини рейтингу по кожному j-му підприємству:

Rj=√∑(1-Xij)², (3.4)

Формула (4.4) може бути застосована з ваговими коефіцієнтами:

Rj=√∑Ki(1-Xij)²,, (3.5)

За зазначеною методикою вищий рейтинг має підприємство з максимальною оцінкою.

Дата добавления: 2015-05-26