Формування внутрішньої позиції школяра

Щоб дитина успішно навчалася, вона, на­самперед, повинна прагнути до нового шкіль­ного життя, до «серйозного» заняття, «відпо­відального» доручення.

На появу такого бажання впливає відно­шення близьких дорослих до навчання, як до важливої змістовної діяльності, набагато більш значимої, ніж гра дошкільника. Впливає і відношення інших дітей, сама можливість піднятися на нову вікову ступінь в очах молодших і зрівнятися в положенні зі старшими. Прагнення дитини зайняти новий соціальний стан веде до утворення його внутрішньої позиції. З того моменту, як у свідомості дитини уявлення про школу придбало риси способу життя, можна говорити про те, що її внут­рішня позиція одержала новий зміст — стала внутрішньою позицією школяра. І це значить, що дитина психологічно перейшла в новий віковий період свого розвитку — молодший шкільний вік. Внутрішню позицію школяра в найширшому змісті можна визначити як систему потреб і прагнень дитини, пов'язаних зі школою, тобто таке відно­шення до школи, коли причетність до неї переживається дитиною як її власна потреба («хочу в школу!»). Наявність внутрішньої пози­ції школяра виявляється в тім, що дитина рішуче відмовляється від дошкільно-ігрового, індивідуально-безпосереднього способу існуван­ня і виявляє яскраво позитивне відношення до шкільної навчальної діяльності в цілому й особливо до тих її сторін, що безпосередньо пов'язані з навчанням.

Така позитивна спрямованість дитини на школу, як на власне навчальний заклад — найважливіша передумова благополучного входження її в шкільно-навчальну дійсність, тобто прийняття нею відповідних шкільних вимог і повноцінного включення в навчальний процес.

Крім відношення до навчального процесу в цілому, для дитини, що приходить до школи, важливе відношення до вчителя, одноліт­ків і самої себе. До кінця дошкільного віку повинна скластися така форма спілкування дитини з дорослими, як позаситуативно-осо-бистісне спілкування (за М.І.Лісіною). Дорослий стає незаперечним авторитетом, зразком для наслідування. Полегшується спілкування в ситуації уроку, коли виключені безпосередні емоційні контакти, коли не можна поговорити на сторонні теми, поділитися своїми пе­реживаннями, а можна тільки відповідати на поставлені запитання і самому запитувати в справі, попередньо піднявши руку. Діти, гото­ві в цьому плані до шкільного навчання, розуміють умовність навчаль­ного спілкування й адекватно, підкоряючись шкільним правилам, поводяться на заняттях.

Особистісна готовність до школи включає також визначене від­ношення до себе. Продуктивна навчальна діяльність припускає аде­кватне відношення дитини до своїх здібностей, результатів роботи, поводження, тобто визначений рівень розвитку самосвідомості.

Досить широко відомий орієнтацгйний тест шкільної зрілості Керна-Ірасека включає, крім малювання по пам'яті фігури люди­ни, два завдання - змальовування письмових букв і змальовування групи крапок, тобто роботу зі зразка. Аналогічна цим завданням методика Н.І.Гуткіної «Будиночок»: діти змальовують картинку, що зображує будиночок, складений з елементів прописних букв. Також існують більш прості методичні прийоми.

Завдання А.Л.Венгера «Домалюй мишкам хвости» і «Намалюй ручки для парасольок». І мишачі хвости і ручки також являють со­бою елементи букв. Не можна не згадати ще двох методик Д.Б.Ель-коніна - А.Л.Венгера: графічний диктант і «Зразок і правило».

Виконуючи перше завдання, дитина на аркуші в клітинку від поставлених попередньо крапок викреслює орнамент, виходячи із вказівок психолога. Психолог диктує групі дітей, в яку сторону і на скількох клітинках потрібно проводити лінії, а потім пропонує дома­льовувати «візерунок, що вийшов під диктування», до кінця сторінки. Графічний диктант дозволяє визначити, наскільки точно дитина може виконувати вимоги дорослого, дані в усній формі, а також мож­ливість самостійно виконувати завдання зорового сприйнятого зразка. Більш складна методика «Зразок і правило» припускає одночас­не дотримання у своїй роботі зразку (дається завдання намалювати по крапках такий самий малюнок, як задана геометрична фігура) і правилу (оговорюється умова: не можна проводити лінію між одна­ковими крапками, тобто з'єднувати кружок із кружком, хрестик із хрестиком і трикутник із трикутником). Дитина, намагаючись викона­ти завдання, може малювати фігуру, схожу на задану, зневажаючи правилом, і, навпаки, орієнтуватися тільки на правило, з'єднуючи різні крапки і не звіряючи зі зразком. У такий спосіб методика ви­являє рівень орієнтування дитини на складну систему вимог.

Дата добавления: 2015-05-26