Інтелектуальна готовність до шкільного навчання

Інтелектуальна готовність до шкільного навчання пов'язана з розвитком розумових процесів — здатністю узагальнювати, порів­нювати об'єкти, класифікувати їх, виділяти істотні ознаки, робити висновки. У дитини повинна бути визначена широта уявлень, у тому числі образних і просторових, відповідний мовний розвиток, пізнавальна активність.

Вивчення особливостей інтелектуальної сфери можна почати з дослідження пам'яті — психічного процесу, нерозривно пов'язаного з розумовим. Для визначення рівня механічного запам'ятовування дається безглуздий набір слів, наприклад: рік, слон, меч, мило, сіль, шум, рука, підлога, весна, син. Дитина, прослухавши весь цей ряд, повторює ті слова, які вона запам'ятала. Може використовуватися (у складних випадках) повторне відтворення — після додаткового зчитування тих самих слів — і відстрочене відтворення, наприклад, через годину після прослуховування. Л.А.Венгер приводить такі по­казники механічної пам'яті, характерної для б-7-літнього віку: з пер­шого разу дитина сприймає не менше 5 слів з 10; після 3-4 прочитан­ня відтворює 9-Ю слів; через одну годину забуває не більше 2 слів, що відтворювалися раніше; у процесі послідовного запам'ятовування матеріалу не з'являються «провали», коли після одного з прочитань дитина згадує менше слів, ніж раніше і пізніше (що звичайно буває ознакою перевтоми).

Методика А.Р.Лурії дозволяє виявити загальний рівень розумо­вого розвитку, ступінь володіння узагальнюючими поняттями, умін­ням планувати свої дії. Дитині дається завдання запам'ятати слова за допомогою малюнків: до кожного слова чи словосполучення вона сама робить лаконічний малюнок, що потім допоможе їй це слово відтворити, тобто малюнок стає засобом, що допомагає запам'ятати слова. Для запам'ятовування дається 10-12 слів і словосполучень, таких як, наприклад: вантажівка, розумна кішка, темний ліс, день, весела гра, мороз, примхлива дитина, гарна погода, сильна людина, покарання, цікава казка. Через 1-1,5 години після прослуховування ряду слів і створення відповідних зображень дитина одержує свої малюнки і згадує, для якого слова вона робила кожний з них.

Рівень розвитку просторового мислення виявляється різними способами. Ефективна і зручна методика А.Л.Венгера «Лабіринт». Дитині потрібно знайти шлях до визначеного будиночка серед інших, невірних шляхів і тупиків лабіринту. У цьому їй допомагають об­разно задані вказівки: повз які об'єкти (дерева, кущі, квіти, гриби) вона пройде. Дитина повинна орієнтуватися в самому лабіринті і схемі, що відображає послідовність шляху, тобто рішенні задачі.

Найбільш розповсюдженими методиками, що діагностують рівень розвитку словесно-логічного мислення, є наступні:

а) «Пояснення складних картин»: дитині показують картинку і просять розповісти, що на ній намальовано. Цей прийом дає уяв­лення про те, наскільки вірно дитина розуміє зміст зображеного, чи може виділити головне, чи губиться в окремих деталях, наскільки розвинута її мова.

б) «Послідовність подій» — більш складна методика. Це серія сюжетних картинок (від 3 до 6), на яких зображені етапи якоїсь зна­йомої дитині дії. Вона повинна вибудувати з цих малюнків правиль­ний ряд і розповісти, як розвивалися події. Серії картинок можуть бути за змістом різного ступеня складності. «Послідовність подій» дає психологу ті ж дані, що і попередня методика, але, крім того, тут виявляється розуміння дитиною причинно-наслідкових зв'язків.

Узагальнення й абстрагування, послідовність умовиводів і деякі інші аспекти мислення вивчаються за допомогою методики пред­метної класифікації. Дитина складає групи з карток із зображеними на них неживими предметами і живими істотами. Класифікуючи різні об'єкти, вона може виділяти групи по функціональній ознаці і давати їм узагальнені назви (наприклад, меблі, одяг), по зовнішній оз­наці («усі великі» чи «вони червоні»), по ситуативних ознаках (шафа і плаття поєднуються в одну групу, тому що «плаття висить у шафі»). При доборі дітей у школи, навчальні програми яких значно ус­кладнені і до інтелекту пред'являються підвищені вимоги (гімназії, ліцеї), використовують більш важкі методики. Складні розумові про­цеси аналізу і синтезу вивчаються при визначенні дітьми понять, інтерпретації прислів'їв. Відома методика інтерпретації прислів'їв має цікавий варіант, запропонований Б.В.Зейгарник. Крім прислів'я («Не все те золото, що блищить», «Не рий яму іншому, сам у неї потрапиш» та ін.), дитині задаються фрази, одна з яких за змістом відповідає прислів'ю, а друга не відповідає за змістом, зовні її на­гадуючи. Наприклад, до прислів'я: «Не у свої сани не сідай» даються фрази: «Не потрібно братися за діло, якого ти не знаєш» і «Узим­ку їздять на санях, а влітку на возі». Дитина, вибираючи одну з двох фраз, пояснює чому вона підходить до прислів'я, але вже сам вибір яскраво показує, на змістовні чи зовнішні ознаки орієнтується дитина, аналізуючи судження.

Дата добавления: 2015-05-26