Тривожність

Варіанти роз­витку

Приблизно третина 7-літніх першокласників недостатньо готова до школи. З б-літніми дітьми ситуація ще більш складна.

Серед них є діти, готові до шкільного навчання, але їх меншість. Психологічна готовність до школи, пов'язана з успішним початком навчання, визначає найбільш сприятливі варіанти розвитку, що ви­магають більшої чи меншої корекційної роботи.

Переважна інтелектуальна неготовність до навчання безпосе­редньо призводить до неуспішності навчальних дій, неможливості зрозуміти і виконати вимоги вчителя і, отже, до низьких оцінок. При інтелектуальній неготовності можливі різні варіанти розвитку дітей. Своєрідним варіантом є вербалізм.

Вербалізм пов'язаний з високим рівнем мовного розвитку, гар­ним розвитком пам'яті на тлі недостатнього розвитку сприйняття і мислення. У таких дітей мова розвивається рано й інтенсивно. Вони володіють складними граматичними конструкціями, багатим словни­ковим запасом. У той же час, віддаючи перевагу чисто вербальному спілкуванню з дорослими, діти недостатньо включаються в практич­ну діяльність, ділове співробітництво з батьками та гру з іншими дітьми. Вербалізм призводить до однобічності в розвитку мислення, невміння працювати за зразком, співвідносити свої дії з заданими способами і деякими іншими особливостями, що не дозволяє успіш­но навчатися в школі. Корекційна робота з цими дітьми вимагає по­вернення до видів діяльності, характерних для дошкільного віку -гри, конструювання, малювання, тобто тих, які сприяють розвитку образного мислення.

Психологічна готовність до школи - цілісне утворення. Відставан­ня в розвитку одного компонента рано чи пізно спричиняє відста­вання або перекручування в розвитку інших. Комплексні відхилення спостерігаються й у тих випадках, коли вихідна психологічна го­товність до шкільного навчання може бути досить високою, але че­рез деякі особистісні особливості діти зазнають значних труднощів у навчанні. А.Л.Венгер описав 3 варіанти розвитку 6-7-літніх дітей:

Вона буває ситуативною, але може стати і особистісною особ­ливістю. Висока тривожність формується при постійному невдово­ленні навчальною роботою дитини з боку вчителя і батьків, великій кількості зауважень і докорів. Тривожність виникає із-за відчуття страху зробити щось погано, неправильно. Такий самий результат досягається в ситуації, коли дитина вчиться добре, але батьки очіку­ють від неї більшого і висувають завищені вимоги, часом нереальні.

Через наростання тривожності і пов'язану з нею низьку само­оцінку знижуються навчальні досягнення, закріплюється неуспіх. Непевність у собі призводить до ряду інших особливостей — бажання бездумно слідувати вказівкам дорослого, діяти тільки за зразками і шаблонами, остраху виявити ініціативу, формальному засвоєнню знань і способів дій.

Дорослі, незадоволені низькою продуктивністю навчальної ро­боти дитини, усе більше і більше зосереджуються в спілкуванні з нею на цих питаннях, що підсилює емоційний дискомфорт. Вихо­дить замкнуте коло: несприятливі особистісні особливості дитини відбиваються на якості її навчальної діяльності, низька результа­тивність діяльності викликає відповідну реакцію оточуючих, а ця негативна реакція, у свою чергу, підсилює сформовані в дитини особливості. Розірвати це порочне коло можна, змінивши установки оцінки батьків і вчителя. Дорослі, концентруючи увагу на найменших досягненнях дитини, не вказуючи на окремі недоліки, знижують рівень її тривожності і цим сприяють успішному виконанню нав­чальних завдань.

Дата добавления: 2015-05-26