Відхід від реальності»

Негативістська демонстративність».

Демонстративність — особливість особистості, пов'язана з під­вищеною потребою в успіху й увазі до себе оточуючих. Дитина, що володіє цією властивістю, поводиться манірно, її перебільшені емо­ційні реакції служать засобом досягнення головної мети - звернути на себе увагу, одержати підбадьорення. Якщо для дитини з високою тривожністю основна проблема — постійне несхвалення дорослих, то для демонстративної дитини - недолік похвали. Негативізм поши­рюється не тільки на норми шкільної дисципліни, але і на навчальні вимоги вчителя. Не сприймаючи навчальні задачі, періодично «ви­падаючи» із процесу навчання, дитина не може опанувати необхідні знання і способи дій, успішно вчитися.

Джерелом демонстративності, що яскраво виявляється вже в дошкільному віці, звичайно стає недолік уваги дорослих до дітей, що почувають себе в родині покинутими, «недолюбленими». Буває, що дитині приділяється достатня увага, а вона її не задовольняє з-за гіпертрофованої потреби в емоційних контактах. Завищені ви­моги виявляються, як правило, в розпещених дітей.

Діти з негативістською демонстративністю, порушуючи правила поведінки, домагаються необхідної їм уваги. Таким дітям бажано знайти можливість самореалізації. Краще місце для прояву демонстративності — сцена. Крім участі в ранках, концертах, виставах дітям підходять й інші види художньої діяль­ності, у тому числі й образотворча. Але найголовніше - зняти чи хоча б послабити підкріплення неприйнятних форм поводження. Задача дорослих - обходитися без нотацій і повчань, не звертати уваги на легкі провини, як можна менш емоційно робити зауваження і карати.

Відхід від реальності — ще один варіант несприятливого розвит­ку. Це коли демонстративність у дітей сполучається з тривожністю. Ці діти теж мають сильну потребу в увазі до себе, але реалізувати її в театралізованій формі не можуть через свою тривожність.

Діти люблять фантазувати. У мріях, різноманітних фантазіях дитина одержує можливість стати головною діючою особою, домогти­ся відсутнього визнання. У деяких випадках фантазія виявляється в художній чи літературній творчості. Але завжди у фантазуванні, у відстороненні від навчальної роботи відбивається прагнення до успіху й уваги. У цьому ж полягає і відхід від реальності, що не за­довольняє дитину. При заохоченні дорослими до активності дітей, проявах уваги до результатів їхньої навчальної діяльності і пошуках шляхів творчої самореалізації досягається відносно легка корекція їхнього розвитку.

Психологічна готовність до шкільного навчання - цілісне утво­рення, що припускає досить високий рівень розвитку мотиваційної, інтелектуальної сфер і сфери продуктивності. Відставання в роз­витку одного з компонентів психологічної готовності спричиняє відставання розвитку інших, що визначає своєрідні варіанти пере­ходу від дошкільного дитинства до молодшого шкільного віку.

Отже, під психологічною готовністю до шкільного навчання ро­зуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для засвоєння шкільної програми.

Визначення психологічної готовності до шкільного навчання не­обхідне перш за все для виявлення неготових до навчання дітей з метою проведення з ними корекційної роботи, спрямованої на профілактику шкільної неуспішності і дезадаптації.

Головна задача — довести психологічний розвиток дитини до рівня готовності до школи. Основний акцент в групі розвитку ро­биться на мотиваційний розвиток дитини, а саме — на розвиток пізнавального інтересу і навчальної мотивації.

Використана і рекомендована література

1. Божович Л.И. Избранньїе психологические трудьі / Под ред. Д.И.Фельд-штейна. - М., 1995.

Вьіготский Л.С. Педагогическая психология. - М., 1990. Готовность к школе / Под ред. И.В.Дубровинкой. - М., 1995. Диагностическая й координационная работа школьного психолога / Под ред. И.В.Дубровинкой. - М., 1987.

Гуткина Н.И. Психологическая готовность к школе. - М.: Компенс-центр, 1993. - 176 с.

Запорожец А.В.-Избранньїе психологические трудьі. - М.: Педагогика, 1986.

Измерение интеллекта детей / Под ред. Ю.З.Гильбуха. - К., 1992. -132 с.

Кравцов Г.Г. Шестилетний ребенок. Психологическая готовность к школе. - М.: Знание, 1987.

Кулагина И.Ю. Возрастная психология. - М.: Знание, 1991. - 311 с.

Кравцова Е.Е. Психологические проблемн готовности детей к обуче-

нию в школе. - М.: Политиздат, 1983. - 204 с.

Мухина B.C. Детская психология. - М.: Мьісль, 1985. - 224 с.

Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста / Под

ред. Д.Б.Зльконина, А.Л.Венгера. - М.: МГУ, 1988. - 181 с.

Основи психодиагностики / Под ред. А.Шмелева. - Ростов-на-Дону:

Феникс, 1996. - 544 с.

Рубинштейн С.Л. Зкспериментальньїе методики патопсихологии. - М.: Педагогика, 1970.

Запитання для самоконтролю

1. Як психодіагностичне забезпечення освітніх і виховних задач

розподіляється між педагогом і психологом?

2. Назвіть окремі підходи до диференційованого навчання і опи­шіть роль психодіагностики в кожному з них.

3. Чому діагностика сформованості навчальних навичок не є до­статньою для визначення рівня готовності до школи?

4. На яких теоретико-методичних принципах ґрунтується комп­лекс методик, розроблених А.Венгером?

5. Назвіть і охарактеризуйте варіанти розвитку б-7-літніх дітей.

Дата добавления: 2015-05-26