Моральна готовність до школи

Вольова готов­ність до шкіль­ного навчання

Вже в дошкільному віці дитина стає пе­ред необхідністю подолання виникаючих труд­нощів і підпорядкування своїх дій поставленій меті. Це приводить до того, що вона починає свідомо контролювати себе, керувати своїми внутрішніми і зовнішніми діями, своїми пізнавальними процесами і поводженням у цілому.

Це дає підставу думати, що вже в дошкільному віці виникає во­ля. Звичайно, вольові дії дошкільників мають свою специфіку: вони співіснують з діями ненавмисними, імпульсивними, що виникають під впливом ситуативних почуттів і бажань.

Одним з центральних питань волі є питання про мотиваційну обумовленість тих конкретних вольових дій і вчинків, на які людина здатна в різні періоди свого життя. Постає також питання про інте­лектуальні і моральні основи вольової регуляції дошкільника.

Поява визначеної вольової спрямованості, висування на перший план групи мотивів, що стають для дитини найбільш важливими, веде до того, що керуючись у своєму поводженні цими мотивами, дитина свідомо домагається поставленої мети, не піддаючись відволі­каючому впливу. Вона поступово опановує умінням підкоряти свої дії мотивам, що значно вилучені від мети, зокрема, мотивам суспільного характеру. У неї з'являється рівень цілеспрямованості, типовий для дошкільника.

Разом з тим, хоча в дошкільному віці і з'являються вольові дії, але сфера їхнього застосування і їхнє місце в поводженні дитини залишаються вкрай обмеженими. Дослідження показують, що тільки старший дошкільник здатний до тривалих вольових зусиль.

Моральне формування дошкільників тісно пов'язане зі зміною характеру їх взаємин з дорослими і появою у них на цій основі моральних уявлень і почуттів, названих Л.С.Виготським внутрішніми етичними інстанціями.

Моральні інстанції породжують у дошкільників моральні моти­ви поводження, що можуть бути по своєму впливу більш сильними, ніж більшість безпосередніх, у тому числі й елементарних потреб. О.М.Леонтьєв на підставі численних досліджень, проведених ним і його співробітникам, висунув положення, що дошкільний вік є періодом, у якому вперше виникає система супідрядних мотивів, які створюють єдність особистості, і що саме тому його варто вважа­ти, як він виражається - «періодом первісного, фактичного складу особистості». Система супідрядних мотивів починає керувати пово­дженням дитини і визначати весь її розвиток. Це положення доповне­не даними наступних психологічних досліджень. У дітей дошкільного віку виникає, по-перше, не просто супідрядність мотивів, а відносно стійка позаситуативна їхня супідрядність. На чолі виникаючої ієрар­хічної системи стають опосередковані по своїй структурі мотиви. У дошкільників вони опосередковуються зразками поводження і діяль­ності дорослих, їхніми взаєминами, соціальними нормами, фіксова­ними у відповідних моральних інстанціях.

Виникнення в дитини до кінця дошкільного віку стійкої ієрар­хічної структури мотивів перетворює її з істоти ситуативного, в іс­тоту, що володіє відомою внутрішньою єдністю й організованістю, здатна керуватися стійкими бажаннями і прагненнями, пов'язани­ми і засвоєними нею соціальними нормами життя. Це характеризує новий ступінь, що дозволив О.М.Леонтьєву говорити про дошкільний вік як про період «первісного, фактичного складу особистості».

Дата добавления: 2015-05-26