Психодіагнос­тика готовності до школи

Діагностика міжособистісних взаємин.

Правильно оцінити відношення між учнями в класі, прогнозува­ти їх реакції один на одного, зрозуміти, хто більш популярний серед однокласників, а кого вони уникають - ось далеко не весь перелік тих питань, з якими зустрічається вчитель.

Говорячи про діагностику міжособистісних відношень в класі, необхідно розуміти, що вона спрямована на виявлення загальної со­ціально-психологічної характеристики класу як цілого, а також ста­новища кожної дитини в системі міжособистісних відношень класу. До основних соціально-психологічних характеристик, як правило, відносять: структуру класу (формальну і неформальну), механізми становлення структури в групі (механізми групової динаміки), со-ціометричну структуру.

Наведені приклади структур відношень в класі не вимагають спеціальних прийомів діагностики. Вони достатньо очевидні для зовнішнього спостерігача. Складніше зрозуміти, що стало причиною того, що склалася структура певного типу; який вид діяльності ви­конував функцію групоутворення. Для відповіді на ці запитання не існує формалізованих методик. Тут необхідно аналізувати весь про­цес динаміки відношень в класі.

Під психологічною готовністю до шкільно­го навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для осво­єння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків.

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільно­го дитинства. Визначення готовності дітей до школи має свою давню традицію і здебільшого включає два основних підходи: педагогічний і психологічний.

Педагогічний підхід має на меті виявлення наступних вмінь: рахувати, писати, розповідати і т.ін. На сьогодні такий підхід є непродуктивним із наступних причин:

* він спрямований на відбір дітей, що не дає ніякої інформації про те, за якою навчальною програмою в подальшому може навча­тися учень;

* констатуючи рівень засвоєння конкретних знань, такий підхід нічого не говорить про питання, пов'язані з актуальним і потенцій­ним психічним розвитком дитини, її відповідності психологічному віку, можливим відставанням чи випереджанням розвитку.

Отже, педагогічний підхід не має прогностичної валідності - не дозволяє прогнозувати якість, темп і особливості засвоєння знань конкретною дитиною.

Високі вимоги життя до організації виховання і навчання зму­шують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність до вимог життя. У цьому контексті проблема готовності дошкільників до нав­чання в школі набуває особливого значення. З її розв'язанням пов'я­зане визначення цілей і принципів організації навчання і виховання в дошкільних установах. У той же час від її розв'язання залежить успішність наступного навчання дітей у школі.

Основною метою визначення психологічної готовності до шкіль­ного навчання є профілактика шкільної дезадаптації. Для успішного рішення цієї проблеми останнім часом створюються різні класи, у задачу яких входить здійснення індивідуального підходу в навчанні стосовно дітей як готових, так і не готових до школи, щоб уникнути шкільної дезадаптації.

Підготовка дітей до школи - задача комплексна, що охоплює всі сфери життя дитини. Психологічна готовність до школи - тільки один з аспектів цієї задачі, але всередині цього аспекту виділяються різні підходи:

* дослідження, спрямовані на формування в дітей дошкільного віку визначених умінь і навичок, необхідних для навчання в школі;

* дослідження новоутворень і змін у психіці дитини;

* дослідження генезису окремих компонентів навчальної діяль­ності і виявлення шляхів їхнього формування;

* вивчення умінь дитини свідомо підпорядковувати свої дії сло­весним вказівкам дорослого. Це уміння пов'язується зі здатністю оволодіння загальним способом виконання словесних вказівок до­рослого.

Визначаючи психологічну готовність до шкільного навчання, дитячий практичний психолог повинен чітко розуміти, для чого він це робить. Можна виділити наступні цілі, яким потрібно слідувати при діагностиці готовності до школи:

* розуміння особливостей психологічного розвитку дітей з метою визначення індивідуального підходу до них у навчально-виховному процесі;

* виявлення дітей, не готових до шкільного навчання, з метою проведення з ними розвиваючої роботи, спрямованої на профілак­тику шкільної неуспішності;

* розподіл майбутніх першокласників по класах відповідно до їх «зони найближчого розвитку», що дозволить кожній дитині роз­виватися в оптимальному для нього режимі;

* відстрочка на один рік від початку навчання дітей, не готових до шкільного навчання (можливо лише стосовно дітей шестирічного віку).

За підсумками діагностичного обстеження можуть створюватися спецгрупи і класи розвитку, в яких дитина зможе підготуватися до початку систематичного навчання в школі.

Короткі підсумки дошкільного розвитку дитини.

До кінця дошкільного віку дитина вже являє собою у відомому змісті особистість. Вона добре усвідомлює свою статеву приналеж­ність, знаходить своє місце в просторі і часі. Вона вже орієнтується в сімейно-родинних відносинах і вміє будувати відносини з доросли­ми й однолітками: має навички самовладання, уміє підкорити себе обставинам, бути непохитною у своїх бажаннях. У такої дитини вже розвинута рефлексія. Як найважливіше досягнення в розвитку осо­бистості дитини виступає перевага почуття «Я повинний» над мо­тивом «Я хочу». До кінця дошкільного віку особливого значення на­буває мотиваційна готовність до навчання в школі.

Один з найважливіших підсумків психічного розвитку в період дошкільного дитинства — психологічна готовність дитини до шкільно­го навчання. І.Ю.Кулагіна виділяє два аспекти психологічної готов­ності - особистісну (мотиваційну) та інтелектуальну готовність до школи. Обидва аспекти важливі як для того, щоб навчальна діяль­ність дитини була успішною, так і для її якнайшвидшої адаптації до нових умов.

Дата добавления: 2015-05-26