Умови розвитку культури. Розвиток художньої культури

Живопис.

Архітектура.

Музика.

Театр.

Розвиток художньої культури.

Освіта. Наукові знання. Книгодрукування.

Стан освіти і розвиток науки.

Умови розвитку культури.

Тема 4. Культура України в другій половині XVII — XVIII столітті.

4.3.1 Усна народна творчість. Література.

Культура українського народу протягом XVIII ст. розвивалась в дуже складних умовах. Ще до смерті Б.Хмельницького в 1657 р. стало зрозуміло, що його надії на процвітання України в складі Росії із збереженням політичної і духовної автономії не виправдалися. Русифікаторська політика з боку Російської імперії виявилася вже в другій половині XVII ст., коли в офіційних актах царської Росії з’явилася зневажлива назва «Малоросія». Друга половина XVIII ст. позначилася трагічними для України подіями — ліквідацією Гетьманщини в 1764 р., знищенням Запорізької Січі в 1775 р., покріпаченням українського селянства, що настало за цим.

Деспотична Російська держава досить підозріло ставилась до України, яка за часів козацької республіки знала демократичну форму правління, коли всі ланки державної влади були виборними. Відомий сирійський мандрівник Павло Алепський, відвідавши Україну за часів Богдана Хмельницького, писав про «чарівну країну», яка вразила його не тільки матеріальним добробутом, але й високим рівнем культури та освіти як серед вищої верстви населення, так і серед звичайного селянства. «По всій козацькій землі, — пише він, — ми відмітили чудову рису, яка нас дуже дивувала: всі вони, за малим виключенням, навіть їх жінки і дочки, знають читання і порядок богослужінь і церковний спів». Підкреслюючи високий ступінь освіти української верхівки того часу, він пише: «Серед монастирських наставників Київської лаври є люди вчені, знавці права, оратори, вони чудово знайомі з логікою і філософією і працюють над глибокими питаннями». Бачив він, як в селах люди уміють читати, а священики учать сиріт і не дозволяють їм залишатись неуками. В Києві він звернув увагу на високий рівень книгодрукування, малювання, будівництва. Висока культура, м’яка вдача, гостинність і привітність українського населення особливо вразили Павла Алепського. Він говорив про контраст українського життя з порядками в Московії, де йому доводилося жити більш ніж півроку в самій столиці і спостерігати побут тамтешньої верхівки суспільства.

Гетьманська Україна справляла на чужинців враження висококультурної країни, про це свідчать спогади багатьох мандрівників, що побували на українських землях в часи І. Мазепи. Московський священик Іван Лук’янов, проїжджаючи Україною в 1701 р., був приголомшений красою міської архітектури Глухова, Батуріна, Ніжина й особливо Києва. Данський дипломат Юст Юль, мандруючи по Україні вже після руйнування її московськими військами в 1708—1709 рр., був здивований багатством і культурою краю. Що ж говорити про рівень української культури за часів її мирного розквіту!

Гетьманська Україна, особливо за часів І. Мазепи, І. Скоропадського і

К. Розумовського стояла на рівні найбільш освічених країн Європи. Навіть направлена на знищення духовних, фізичних і економічних сил народу політика, яку здійснював російський царизм, довго не могла знищити безсмертні досягнення української національної культури.

У кінці XVIII ст. західні українські землі входять до складу Австрійської імперії. Розвинена західноєвропейська культура, під вплив якої потрапила українська культура, на деякий час «задавила своїм авторитетом» власні українські духовні цінності. Майже вся еліта західних українських земель відстороняється від рідної культури і мови, навіть сільські священики зверталися з проповідями до народу в церквах польською мовою.

Дата добавления: 2015-05-26