Ортодоксальні філософські системи

Школа санкх'я (санскритське слово — буквально «число, розрахунок») — філософська система, що розвивала ведичне вчення й була відома своїм дуалістичним світобаченням. Заснов­ником цієї школи вважають мудреця Капілу, який навчав, що іс­нує два вічних джерела світу, дві першопричини — пуруша (чис­тий дух) і пракріті (матерія) — основа всього багатогранного світу. Пуруша є носієм чистої свідомості, як першопричина світу він є абсолютно пасивним і не здатен діяти самостійно. Пракріті, навпаки, є активною енергією (силою), яка не має свідомості й власного вектора розвитку.

Еволюція світу розпочинається з миті поєднання пуруші й пракріті, у результаті чого виникає велетенський зародок всесві­ту («махат»), який має інтелект, що починає розбудовувати світ предметів та явищ. Розвиток світу в своїй основі має активність трьох енергій пракріті («гун»): енергії світла та радості; енергії руху й пристрасті; енергії темряви та браку розуму. До об'єд­нання з пурушою ці енергії перебувають у стані спокою, та як тільки вони стихійно об'єднуються, виникають 24 елементи сві­тобудови, серед яких розум, самосвідомість, почуття тощо.

Незважаючи на момент єдності, пракріті протистоїть пуруші (по суті, вони залишаються відносно самостійними). Наприклад, на рівні людини зв'язок душі й тіла є завжди відносним: «Я» лю­дини (душа) є вільним елементом, який прагне продовжити своє існування в просторі та часі за межами матеріального буття. Але через те, що «Я» людини не знає істини життя, матеріальна зале­жність обмежує його потенційні можливості самостійного існу­вання, внаслідок чого виникають страждання душі (драматизм життя) окремої людини.

Санкх'я пропонує шлях до звільнення від страждання, де пер­шим кроком є необхідність усвідомлення того, що «Я» п тіло — це різні субстанції. Тому «Я» має уникати матеріальних ба­жань, світських цінностей життя з метою зміни своєї карми та отримання вічної істини життя.

Школа йоги (від санскрит, «поєднання», «зв'язок») — одна з шести даршан давньоіндійської філософії, виникла в II ст. н. є. Засновником йоги вважають філософа Патанджалі, автора праці під назвою «Йога-сутра» (приблизно II ст. до н. є.). Елементи вчення йогів частково містились у Ведах, що орієнтували людину

на отримання надприродних здібностей шляхом спеціальної ду­ховної практики (аскетизму, глибоких роздумів, концентрованої думки), а також в Упанішадах і «Махабхараті», де йога розгляда­лась як спосіб отримання істинного знання.

Безпосередньою філософською основою йоги стає санкх'я. Згідно з філософським ученням йоги, пракріті (матеріальна суб­станція) й пуруша (духовна субстанція, свідомість) із самого по­чатку існували незалежно одна від одної. Але пуруша через не­знання, невігластво потрапила в залежність від матерії й прагне подолати її, тобто повернутися до свого початкового незалежно­го стану. Людина є уособленням цього суперечливого поєднання матерії та душі (свідомості), тому йога вважає, що людина має «звільнити» душу від кайданів матеріального світу. Головними способами отримання вищих знань і звільнення душі від матеріа­льних пут світу є концентрація, медитація й аскетичні цінності. Саме звільнення піднімає людський дух до нових висот життя, перериває коло перероджень (сансару) й веде до злиття атмана («Я» людини) з Брахманом (абсолютом).

Класична йога пропонує вісім щаблів практичної самореалізації на шляху до звільнення, що є кінцевою метою людського життя:

— «яма» — приборкання, стриманість. Людина утримується
від брехні, крадіжок, жадібності, заподіяння зла будь-якому жи­
вому створінню на землі;

— «ніяма» — етична культура. Виховання в собі гарних зви­
чок, вивчення текстів Вед, розмірковування про Бога;

— «асана» — дисципліна тіла, тренування тіла, що сприяє
концентрації думок і глибоким роздумам;

— «пранаяма» — регулювання дихання;

— «пратьяхара» — ізоляція душі від матеріальних почуттів і
людського тіла;

— «дхарана» — концентрація психіки на одному об'єкті мис­
лення;

— «дх'яна» — роздуми з метою внутрішнього споглядання
цих предметів, якнайбільшої концентрації на предметі роздумів;

— «самадхі» — прозріння, відчуття блаженства, перехід від зов­
нішнього споглядання предмета до розуміння внутрішньої суті й
злиття з ним, одночасна втрата людиною самої себе як матеріальної
частини світу та отримання нового рівня самоусвідомлення.

Традиційно йогу поділяють на чотири різновиди:

— джнана-йога (йога роздумів, шлях пізнання), яка ствер­
джує, що як тільки долається незнання й отримується істина, ду­
ша стає вільною;

Дата добавления: 2015-05-26