Тема 1 Суть економічного потенціалу підприємства

Існують різні підходи до визначення суті економічного потенціалу:

1. економічний потенціал - як сукупна здатність галузей народного господарства;
2. Економічний потенціал - як сукупність наявних ресурсів, сукупність запасів, джерел, які можуть бути використані для досягнення певної мети підприємства (держави);
3. ототожнення термінів: економічний потенціал, економічна потужність, народногосподарський потенціал.

Економічний потенціал підприємства характеризується максимально можливим об'ємом матеріальних благ і послуг, яких можна досягти при оптимальному використовуванні наявних ресурсів.

Економічна потужність характеризує фактично досягнутий рівень продуктивних сил.

Виділяють досягнутий і перспективний економічні потенціали. Рівень потенціалу, що є у підприємства, визначається об'ємом і якістю накопичених ресурсів, які підрозділяються на наступні види:

1. технічні ресурси (виробничий фонди, устаткування, матеріали);
2. технологічні ресурси (наукові ідеї, технологічні розробки, новини);
3. кадрові ресурси (кваліфікований персонал);
4. просторові ресурси (характер виробничих приміщень, територія підприємства, наявність і якість комунікацій і можливість розширення виробництва);
5. організаційна структура управління (характер і гнучкість системи управління, швидкість проходження управлінського рішення);
6. інформаційні ресурси (інформація про внутрішні можливості підприємства, інформація про зовнішнє середовище);
7. фінансові ресурси (стан активів, рівень ліквідності, об'єм кредитів на підприємстві).

Таким чином, економічний (ринковий) потенціал підприємства – совокупниє можливості підприємства визначати, формувати і максимально задовольняти запити споживачів в товарах, послугах в процесі оптимальної дії і взаємодії із зовнішнім середовищем і раціонального використовування ресурсів.

Зміст і склад економічного потенціалу

Зміст економічного потенціалу підприємства визначається наступними чинниками:

1. об'єктивні чинники – сукупність матеріальних і нематеріальних ресурсів, зокрема природних залучених так і не залучених у виробництво, але володіючих можливістю в майбутньому брати участь в ньому.
2. суб'єктивні чинники – здібність працівників до використовування ресурсів і створення матеріальних благ, а також здатність менеджменту до оптимального використовування наявних ресурсів.

Потенційні можливості підприємства при ефективному використовуванні ресурсів визначають стратегічний потенціал підприємства.

Стратегічний потенціал залежить від наступних чинників:

1. склад і стан системи наявних ресурсів;
2. ступінь відповідності ресурсного потенціалу стратегічним цілям і задачам;
3. здатність ресурсного потенціалу забезпечувати стійкість господарської системи до дій зовнішнього середовища;
4. здібність до проведення макроекономічного аналізу в ситуації, в районі діяльності підприємства, здібність до прогнозування змін в об'ємі і структурі споживацького попиту;
5. здібність до розробки і реалізації конкурентоздатних ідей;
6. здібність до забезпечення стійкості підприємства в умовах зміни чинників зовнішнього середовища;
7. здатність забезпечення внутрішньої гнучкості підприємства за рахунок активної інноваційної політики.
8. здібність до використовування конкурентних переваг в ринковій боротьбі;
9. здібність до ефективного використовування інвестиційних можливостей для розвитку ресурсного потенціалу;
10. рівень адаптивної стратегії і тактики підприємства до умов господарювання, що змінюються.

Конкурентний статус підприємства визначає рівень освоєння потенційних можливостей підприємства.

При виборі як класифікаційна ознака ієрархічного рівня виділяють наступні економічні потенціали:

1. потенціал підприємства;
2. потенціал відростили;
3. потенціал країни;
4. потенціал території;
5. глобальний (загальносвітовий) потенціал;

Структура ЭПП

Економічний потенціал вищого рівня не можна розглядати як суму потенціалів нижчестоящого рівня, що пов'язане з властивостями синергізму складних систем. Економічний потенціал території або регіону вищий, ніж сума економічних потенціалів окремих підприємств, що знаходяться на цих територіях. Існує і зворотний зв'язок – величина економічного потенціалу багато в чому визначається величиною і якісною структурою становлячи елементів економічного потенціалу регіону, в якому знаходиться підприємство.

У структурі ринкового потенціалу окремим блоком виділяють систему управління, яка включає планування (виявлення потенціалу майбутнього успіху), організація (створення нового потенціалу і перетворення існуючого в чинники успіху), мотивація (ефективна мотивація персоналу до реалізації наявного потенціалу), контроль (перевірка ефективності існуючих планів і рішень).

В рамках даного блоку формується місія, виробляється стратегія розвитку, визначаються цілі і задачі.

Ще один підхід до визначення структури ринкового потенціалу – економіст Попів пропонує модель структури ринкового потенціалу

Блок систем управління:

P-планування,

O-організація,

S-стимулювання,

C-контроль.

Блок ресурсів:

L-трудові,

I-інформаційні,

K-фінансові,

M-матеріальні.

Блок діяльності підприємства:

A-аналітичні,

G-виробнича,

R-комунікаційна.

Представлена вище структура ринкового потенціалу має наступні переваги:

1. За рахунок розділення управлінського блоку на компоненти, відображається послідовність стратегічного планування і управління як підприємством в цілому так і окремими функціями.

2. Виділення великого числа складових дозволяє визначити взаємозв'язок окремих структур зі всіма структурними підрозділами і визначити повний набір функцій для кожного з них при чому охоплюється весь спектр напрямів діяльності персоналу.

3. Представлена ресурсна складова потенціалу. Перетин блоків ресурсів і управління структурують процес планування управління як на рівні кінцевої продукції так і на рівні ресурсів.

4. Поєднання осі координат і пропонованої структури дає можливість побачити, що у кожного блоку є свій вектор, відповідний етапам його розвитку. Наприклад, вектор блоків ресурсів відображає пріоритети інформаційних, трудових ресурсів для організації, тобто з урахуванням векторів структурних компонентів можна визначити сумарний вектор розвитку підприємства.

5. Кожен малий куб представленої моделі є об'єктом управлінських і маркетингових рішень, таким чином модель дозволяє керівнику побачити весь спектр можливих областей діяльності, оцінити рівень розвитку кожної з них і виділити ті, які раніше не розглядалися при стратегічному плануванні. Завдяки цьому буде забезпечений комплексний погляд на підприємство, з'явиться можливість розставити об'єктивно пріоритети в розвитку відповідно до намічених цілей.

Ресурсы

Суммарный вектор развития предприятия

Дата добавления: 2015-05-31