Полторак В.Политический маркетинг и организация избира­тельных кампаний // Социология: теория, методы, маркетинг. — 2002. — № 1. 2 страница

3. «Конкурентна боротьба», або «політична мобіліза­ція». Сутність цієї технології полягає у стимулюванні ак­тивної участі в голосуванні виборців, які нададуть перева­гу конкретному кандидату, партії. З цією метою, попри збереження зовнішніх ознак демократичності виборчого процесу, максимально задіюють весь мобілізуючий ресурс, покликаний забезпечити найвищу активність на дільни­цях потрібної для певного кандидата категорії виборців і до­сягнення завдяки цьому перемоги. Прикладом може бути виборча кампанія президента Росії в 1996 р., на старті якої Б. Єльцин значно відставав від свого головного конкурен­та — Г. Зюганова. Він переміг передусім тому, що зміг по­долати апатію і недовіру своїх колишніх прихильників-де-мократів, змушених через загрозу перемоги Г. Зюганова, а отже, і ймовірної реставрації комуністичного режиму, проголосувати за Б. Єльцина. Вирішальну роль у той час відіграла не стратегія «конкурентної боротьби», а страте­гія «політичної мобілізації». Основними її ознаками є:

— орієнтація не на сили «супротивника», не на байду­жих чи на тих, хто коливається у своєму виборі, а на «сво­їх». Відчувши загрозу своєму політичному буттю, виборці, які поділяють ідеологію кандидата, нададуть йому перева­гу, навіть якщо мають до нього принципові претензії;

— зосередження інформаційно-пропагандистського ре­сурсу на «негативній» пропаганді. За такої стратегії головні зусилля спрямовуються не на інформування про свої дося­гнення чи про свою програму, а на «викриття» суперника;

— інтерпретація електоральної ситуації як протиста­влення вчорашнього дня сьогоднішньому. Апеляція до майбутнього, розкриття перспективи за такого підходу за­лишаються поза увагою;

— монополізація впливу на провідні засоби масової ін­формації, передусім на телебачення. Цей могутній інфор­маційно-пропагандистський засіб здатен створити вірту­альний світ і роздути авторитет його героїв.

Найчастіше до цієї стратегії вдаються у демократіях, Що розвиваються, хоч можливостями її не гребують у кра-

242 Прикладні політичні технології

їнах, які живуть за усталеними демократичними тради­ціями.

Технологія конструювання іміджу кандидата. Суть її полягає у зіставленні з'ясованого за результатами опиту­вань громадської думки, «фокус-груп», інших досліджень ідеального іміджу кандидата для виборців з реальним ма­теріалом (рисами кандидата). Далі, враховуючи те, що осо­бистість кандидата змінити практично неможливо, вжива­ють різноманітні заходи задля мінімізації розбіжностей між реальним іміджем кандидата та ідеальними очікуван­нями виборців. За допомогою соціологічних технологій іміджмейкери виробляють тактику і конкретні заходи, спрямовані на корекцію реального іміджу кандидата.

Як стверджував у 1967 р. Р. Прайс, автор промов Р. Ні-ксона, «вибір виборця не має відношення до реальності, він зумовлений лише особливою "хімічною реакцією" між виборцем і образом кандидата. Вибір стосується саме обра­зу, а не людини, оскільки 99 відсотків виборців не мали і не матимуть контакту з кандидатом. Зараховується не те, що є насправді, а те, що відображають засоби масової ко­мунікації, і те, що сприймає виборець. Тому ми повинні змінити враження про кандидата». Найефективнішими засобами щодо забезпечення формування позитивного імі­джу кандидата є: яскраві розповіді про епізоди біографії, що характеризують його харизматичні якості, послідовні розповіді про нього як доброго сім'янина, чуйну людину, ефективного керівника, надійного товариша тощо, супро­воджувані фото, відео та іншими матеріалами, розповіді про яскраві факти із життя, що спонукали його до гро­мадської та політичної роботи, демонстрація сюжетів про зустрічі з відомими людьми, діячами держави, науки, культури тощо. Для поширення такої інформації слід ви­користовувати різні канали, що виходять на конкретні ці­льові аудиторії виборців: місцеві ЗМІ, агітаційні плакати та листівки з розповідями про кандидата, його особисті звернення до виборців, пікети з агітаційними матеріала­ми, планові зустрічі з виборцями тощо.

Прикладом може бути президентська кампанія в США у 1991 p., коли соціологічні опитування засвідчили відсут­ність у 60% респондентів упевненості, що Б. Клінтон має президентські якості. Для подолання цієї проблеми було спеціально підготовлено відеосюжети, що висвітлювали, як бідний хлопчина із Арканзаса сягнув вершин політич­ної кар'єри. Трансляція цих сюжетів відбувалася в період активної участі Клінтона в різноманітних ток-шоу, де він

Виборчі технології 243

розповідав про свою біографію. Внаслідок цього вдалося досить швидко змінити негативне ставлення електорату до нього. Пізніше з'ясувалося, що публіка нічого не знає про сім'ю Клінтона. У зв'язку з цим довелось вивести на сцену X. Клінтон, яка тримала блюдо з власноруч випеченими пиріжками. Включенням дружини і доньки у контекст ма­сової свідомості було заповнено інформаційно-психологіч­ну нішу, яка підкреслює важливість сім'ї в житті людини. Технологія вибору гострих проблем виборчої кампанії. Суть її зводиться до складання переліку можливих про­блем життя району, міста, а також проведення опитування громадської думки за репрезентативною вибіркою. Ці опи­тування передбачають отримання певної інформації про респондентів (табл. 2.2) і найважливіші проблеми, які їх турбують (табл. 2.3).

Таблиця 2.2 Інформація про респондента

Вік	Освіта
18—29 років	Середня
30—45 років	Середня спеціальна
55 років і старші	Незакінчена вища
	Вища
Стать	Вид занять
чоловіча	Найнятий працівник
жіноча	Підприємець
	Державний службовець
	Студент
	Пенсіонер
	Безробітний

Таблиця 2.3 Які з перелічених проблем найбільше турбують вас?

Проблеми	Місце
Незадовільний стан житлових умов
Графік роботи громадського транспорту
Обслуговування в медичних установах
Рівень доходів
Робота виконавчих органів державної влади
Охорона навколишнього середовища
^Хабарництво у навчально -освітніх закладах
Jjnii проблеми

244 Прикладні політичні технології

Отримані дані опрацьовують, створюючи зведену та­блицю, в якій проблеми розташовують в ієрархічному по­рядку щодо їх актуальності для опитуваних. Водночас бе­руть до уваги різноманітні характеристики респондентів. Якщо, наприклад, кандидат у своїй виборчій кампанії найбільше сподівається на молоде покоління, роблять ви­бірку актуальних проблем для молоді. Адже ефективна ви­борча кампанія передбачає не лише відображення гострих проблем у передвиборних програмах, а й вироблення і ре­презентування найефективніших методів розв'язання іс­нуючих проблем. Важливо також знати або передбачити можливі підходи до розв'язання цих проблем основного суперника для того, щоб виробити ставлення до них, ско-ригувати за необхідності свої дії.

Технологія вибору основних гасел кампанії. Ця техно­логія спрямована на з'ясування за даними опитувань сус­пільної думки основних проблем, вирішення яких канди­дат, партія, блок ставлять у центр своєї виборчої кампанії. Ґрунтується вона на активному інформуванні виборців про позицію кандидата стосовно вирішення цих проблем, а та­кож про наявність у нього можливостей для цього.

За даними опитувань громадської думки складають ма­трицю, на одній осі якої фіксують значущість проблеми для населення (від найнижчого до найвищого ступеня зна­чущості); на іншій осі — позиції кандидата щодо їх розв'я­зання. Потім зосереджуються на одній чи кількох пробле­мах, які є найважливішими для електорату і більш доступ­ні для розв'язання кандидату, ніж його суперникам. З огляду на це формулюють основні гасла кампанії. Важли­во, щоб головна ідея була сформульована чітко, лаконічно, доступно. Наприклад, гасло одного з кандидатів «Підне­сення вітчизняного виробництва — реальність» підкрі­плювалося успішною роботою його підприємства, вселяло надію багатьом безробітним.

Технологія обліку частини електорату, який не визна­чився. За цією технологією прогнозування здійснюють стосовно кандидатів, які, за даними попередніх опиту­вань, мають шанси на обрання. Метою опитування є з'ясу­вання соціально-демографічних характеристик виборців, які визначилися зі своїми електоральними симпатіями, і тих, які ще не зробили свій вибір. Якщо, наприклад, елек-торат кандидата охоплював значний відсоток осіб старшо­го віку, а серед тих, хто ще не визначився, також була значна кількість людей цього віку, то йому пропорційно приплюсовувалися їх голоси. Побутує думка, що за такої

Виборчі технології 245

ситуації краще було б зосереджуватися не на соціально-де-мографічних групах, а на групах свідомості, але це усклад­нюється, а то й унеможливлюється дефіцитом часу на про­ведення глибинних досліджень у період завершення ви­борчої кампанії.

Технологія обліку «зрушень останньої хвилини». Ці зрушення пов'язані з соціально-психологічною особливі­стю громадської думки, яку описала Е. Ноель-Нойман у книзі «Спіраль мовчання». На її думку, спіраль мовчання полягає в тому, що більшість активно висловлює свою дум­ку, а меншість боязко мовчить, що створює враження од­ностайності поглядів усього населення. За таких умов на електоральну поведінку діє «страх перед ізоляцією», який змушує багатьох автоматично приєднуватися до більшо­сті, про думку якої можна дізнатися з опублікованих ре­зультатів опитувань. Представники ЗМІ звертають увагу на дані опитувань, які засвідчують лідерські позиції пев­ного кандидата, партії, завдяки чому їх програми, погля­ди* діяльність отримують широке висвітлення, що і забез­печує їм політичну рекламу.

Одним із наслідків «спіралі мовчання» є ефект «зру­шення останньої хвилини», коли деякі виборці змінюють свій вибір безпосередньо в день виборів. Як правило, ці зміни відбуваються на користь кандидатів, що мають, з по­гляду цих людей, найкращі шанси бути обраними. Подібні «зрушення», за твердженням Е. Ноель-Нойман, нерідко приносять кандидату (партії) додатково 3—4% голосів. Такий перебіг подій задіює ефект «фургона з оркестром», відповідно до якого збільшення чи зменшення кількості відданих за кандидата чи партію голосів відбувається пі­сля публікації результатів опитувань громадської думки, які засвідчують їх лідируючі позиції у виборчій боротьбі.

Для визначення величини «зрушень останньої хвили­ни» послуговуються інтегральними питаннями, відповідь на які дає змогу обчислювати кількість виборців, які, зби­раючись голосувати за «свого» кандидата, вважають, що реально переможе його опонент. Виявлені у такий спосіб голоси додавалися відповідним кандидатам.

Зважаючи на ефект «спіралі мовчання», у 1973 р. Хри­стиянсько-демократична партія (ХДС) Німеччини почала підготовку до парламентських виборів 1976 р. значно рані­ше від своїх конкурентів, передусім СДПН (Соціал-демо-кратичної партії Німеччини), щоб зміцнити позиції в сус­пільстві до того, як набере силу кампанія конкурентів. При цьому ХДС виявила максимальну публічну актив-

246 Прикладні політичні технології

ність, маючи за мету схилити на свій бік нестійке щодо електоральних симпатій населення і в останню хвилину змусити його надати перевагу її виборчій платформі.

Екзит-пол (опитування на виході). Цей вид опитування полягає у заповненні виборцями анкети про результати свого волевиявлення безпосередньо на виході з виборчої дільниці. Винайшли його в 60-ті роки XX ст. американсь­кі телевізійні канали, прагнучи мати максимально опера­тивну прогностичну інформацію про результати виборів. На перших порах методика його проведення істотно відріз­нялася від сучасної (підраховували бюлетені на обраних за спеціальною методикою дільницях). До опитування вибор­ців на виході з виборчих дільниць уперше вдалися в листо­паді 1967 року на виборах губернатора штату Кентуккі (США), а в 1968 р. — на праймеріз (вибори кандидатів від партій для виборів президента) в шести штатах США та на загальних виборах у двадцять одному штаті. В Україні опитування на виході вперше було здійснено у день парла­ментських виборів 29 березня 1998 року. Протягом остан­ніх 30-ти років екзит-поли трансформувалися із наукового експерименту в найефективніший засіб висвітлення вибо­рів на телебаченні та в пресі.

Екзит-пол виконує такі основні функції:

1) прогнозування результатів виборів одразу після за­кінчення голосування, до підбиття офіційних підсумків;

2) аналіз соціально-демографічних характеристик ви­борців, які взяли участь у голосуванні, а також особливо­стей електоратів партій, блоків, кандидатів;

3) забезпечення контролю за чесністю підрахунку голо­сів, що особливо актуально для країн, які перебувають у процесі демократизації.

Екзит-пол небезпідставно вважають найскладнішим видом опитування, оскільки він передбачає необхідність використання вибірки за виборчими дільницями у всіх ре­гіонах країни, у різних типах поселень — обласних цен­трах, невеликих містах і селах з таким розрахунком, щоб опитані виборці представляли весь електорат країни. На кожній дільниці слід визначати, скільки саме людей, з яким інтервалом і в який проміжок часу потрібно опитати.

Надзвичайна відповідальність організаторів екзит-по-лу зумовлена негайним оприлюдненням його результатів у прямому телеефірі, що унеможливлює виправлення ймо­вірних помилок. Однак, як свідчить досвід, за репрезента­тивної опитувальної мережі, належної кваліфікованості соціологів, постійного уточнення методики точність екзит-

Виборч і технології 247

полу може бути дуже високою, тобто похибка може не пе­ревищувати одного відсотка. Здебільшого помилки у прог­нозуванні пояснюють динамічною поведінкою виборців. Особливо це помітно у пострадянських державах, тран­сформація соціально-економічних, політичних систем яких супроводжуються набагато динамічнішою зміною по­літичних поглядів, ніж у країнах зі сталою політичною си­стемою. У зв'язку з цим структури, що займаються прог­нозами на виборах, перед оприлюдненням своїх висновків, як правило, перестраховують себе фразою: «Якщо б вибо­ри відбулися сьогодні. ..».

Основний вплив на електорат безпосередньо перед ви­борами здійснюється передусім завдяки використанню ор­ганізаційно-політичних та інформаційно-комунікативних технологій.

Технологія непрямого інформаційного впливу. Суть її полягає у використанні під час опитування прийому гри на вивчення своєрідного оцінювання респондентами рівня власної інформованості. З цією метою їм ставлять питання на зразок: «Чи знаєте Ви, що конкретний кандидат ніколи не працював на управлінських посадах і тому, природно, не відповідає за проблеми регіону (галузі та ін.)?» При цьо­му запитання «чи знаєте Ви...?» насправді має за мету по­інформувати «про це» громадськість. Тому вважається, що чим більше отримано негативних відповідей респон­дентів, тим ефективніше «спрацювала» методика. Вико­ристання серії подібних запитань дає змогу зафіксувати пряме збільшення кількості прихильників певного канди­дата. Для цього послуговуються спеціальними запитання­ми, ставлячи їх на початку і наприкінці інтерв'ю.

Технологія використання лідерів думок. Вона є своє­рідним породженням розробленої американськими соці­ологами П. Лазарсфельдом і Б. Берельсоном теорії двосту­пінчастого потоку комунікації (ДПК), основою якої є спо­стереження, що під час виборчих кампаній інтенсифікація діяльності засобів масової інформації (преси, телебачення, радіо) нерідко не приносила значущих результатів. Це під­штовхнуло дослідників до висновку, що на електорат впливає не одно-, а двоступінчаста система комунікації: інформація спочатку надходить до лідерів думок, а потім від них поширюється на решту населення. Такими можуть вважатися від третини до половини людей. Йдеться про Друзів, родичів, колег по роботі. Важливою характеристи­кою лідерів думок є їх набагато більший інтерес до ЗМІ, ніж у решти людей. Вони користуються більшою кількі-

248 Прикладні політичні технології

стю джерел інформації, особливо у галузі, де визнані ліде­рами думок. Переважно лідери думок і ті, на кого вони впливають, належать до одного соціально-економічного класу і віку.

Комунікативну культуру лідерів думок характеризу­ють такі особливості:

а) особлива зацікавленість у новинах, висока політич­
на активність;

б) часте й активне залучення до комунікативних кам­
паній;

в) активне використання статистичних, аналітичних
даних з метою інформування інших.

З урахуванням цього було вироблено соціологічну ви­борчу технологію, відповідно до якої лідери думок стають, як правило, об'єктом впливу під час виборів. Однак об'єк­тивно без спеціальних досліджень встановити, хто є ліде­ром думок, не завжди вдається.

Розроблені відповідні методики визначення лідерів ду­мок, які охоплюють такі методи:

1) самовизначення. Респонденти самі оцінюють як ча­сто вони впливають на інших людей. Цей метод залежить лише від їх об'єктивної оцінки;

2) соціометричний. В окремій групі проводять опиту­вання для визначення того, до кого найчастіше звертають­ся за порадою. Цей аналіз потребує значних коштів, тому не може охопити велику кількість електорату;

3) основних інформантів. Опитуються відібрані інфор­манти для визначення впливових людей у групі. Склад­ність методу полягає у тому, що інформанти можуть нада­ти недостовірну інформацію;

4) об'єктивний. Дослідник сам визначає лідерів думок, а потім перевіряє результати їх впливу. Це дає змогу оці­нити здатність людини впливати на інших.

Люди часто не довіряють не тільки ЗМІ, а й лідерам ду­мок, що актуалізує необхідність пошуку авторитетних і впливових для різних груп осіб з метою використання їх для посилення інформованості населення, його орієнтації відповідно до цілей виборчої кампанії. Прикладом засто­сування цієї технології може бути зустріч президента Ро­сійської Федерації В. Путіна з відомим письменником М. Дрюоном. Після повернення з Москви М. Дрюон дав ін­терв'ю газеті «Фігаро», в якому порівняв російського пре­зидента з Ш. де Гол лем, підкресливши, що за тихим голо­сом В. Путіна відчувається сталева воля, а почуття гумору в нього просто чудове. Друга зустріч відбулася в неофіцій-

Виборчі технології 249

gifi атмосфері у маєтку письменника (Франція, 2003). Телевізійний відеоряд зафіксував, як В. Путін і М. Дрюон частують хлібом коней і дружньо всміхаються один одно­му. Отже, авторитет всесвітньо відомого романіста додав авторитету В. Путіну у світі.

Технологія ефекту «фургона з оркестром». Так назива­ють здатність опублікованих результатів опитувань гро­мадської думки впливати на симпатії виборців.

Наприкінці XX ст. у США вважали, що оприлюднення результатів опитування сприяє набуттю електоральної сили за методом прискорення кандидатом, який виявився популярним на ранніх етапах кампанії, і навпаки. Зва­жаючи на це, нерідко штаби кандидатів замовляють засо­бам масової інформації відповідні опитування. Механізм дії цієї технології охарактеризував в одній зі своїх праць дослідник проблем масової комунікації Дж. Клеплер, на­вівши слова пересічного американця: «Мені було байдуже, але я прагнув голосувати за переможця».

Подальші дослідження соціологів і виборча практика засвідчили, наскільки складною є ця проблема. Амери­канський дослідник суспільної думки Л. Харріс зауважив, що якби ефект «фургона з оркестром» насправді існував, то опитування громадської думки завжди були б безпомил­ковими. Та це не так. Нерідко простежується зворотний ефект, спричинений роздратуванням виборців, які спосте­рігають «надто ефектну» кампанію когось із кандидатів. Зважаючи на це, дослідники дійшли висновку, що резуль­тат «фургона з ефектом» залежить від масштабів виборів. Під час загальнонаціональних кампаній на виборців має вплив настільки багато факторів, що дія цього ефекту ніве­люється. На виборах до місцевих органів, до парламенту ефект «фургона з оркестром», як правило, працює на ши­роковідомого виборцям кандидата, якщо він за електо­ральними симпатіями випереджає суперника. Ефектив­ність цієї технології значною мірою залежить від специфі­ки виборчої системи, рівня розвитку демократичних традицій, менталітету народу та ін.

Модифікацією цієї технології в Україні є активне пере­конання виборців голосувати за певну партію, яка є однією з лідерів, а не за партії, що не пройдуть в парламент або на­беруть малу кількість голосів.

Технологія створення історії виборів. Як свідчить електоральна практика країн із структурованою політич­ною системою, завдяки стабільним соціальним та іншим характеристикам електорат виявляє певний рівень стійко-

250 Прикладні політичні технології

сті при голосуванні. Тому раціональна підготовка партії, кандидатів до виборів передбачає знання докладної та ди­ференційованої інформації про те як, за кого і чому голосу­вали виборці. Для цього одразу після виборів організову­ють опитування громадської думки. На підставі регуляр­них досліджень створюють історію виборів у кожному виборчому окрузі, на його дільницях у населених пунктах. Однією з її форм є запропонована Дж. Геллапом «політич­на структурна схема».

Відповідно до цієї структурної схеми постійно збира­ють та акумулюють статистичну й опитувальну інформа­цію про перебіг і результати виборів у різних виборних округах за такими розділами: тип виборчої кампанії (вибо­ри президента чи до парламенту); географічні райони, у т. ч. тип поселень; соціально-демографічні ознаки елек-торату (стать, вік та ін.); рівень доходів населення; інші оз­наки (національність, освітній рівень та ін.).

Технологія створення портрета виборчого округу. Для ефективної організації виборчої кампанії необхідно створити портрет виборчого округу, який може склада­тися з таких елементів, як опис виконаних робіт депута­том попереднього скликання чи політичною партією пі­сля їх обрання; характеристика демографічного складу населення; специфіка зайнятості населення регіону; пе­релік і опис найгостріших проблем регіону; опис діючих у регіоні підприємств, політичних партій і профспілок; портрет функціонуючих засобів масової інформації; пе­релік і характеристика найзначиміших подій на терито­рії округу. Без інформації, отриманої за результатами соціологічних досліджень серед населення округу, не­можливо мати цілісну характеристику проблем у вибор­чому окрузі, а також динаміки суспільної думки, на­строїв електорату.

Технологія відстеження обіцянок кандидата (досьє). Намір політичної партії (блоку), президента балотуватися на другий термін актуалізує необхідність ретельного від­стеження виконання обіцянок, даних під час попередньої виборчої кампанії. Як свідчить досвід, навіть за найпро­дуктивнішої діяльності депутата невиконання ним одного чи кількох зобов'язань може звести нанівець наступну ви­борчу кампанію. Крім того, цим можуть ефективно скори­статися конкуренти.

Технології дискредитації конкурента. Використання цих технологій має на меті поставити під сумнів особистіс-

Виборч і технології 251

яі характеристики кандидата, підірвати до нього довіру виборців, використовуючи компромат, скандали.

У цих намаганнях зосереджуються на проблемах, до яких громадськість виявляє особливу чутливість, катего­ричне несприйняття тощо. Як правило, такими проблема­ми є зв'язки кандидата з тіньовим світом, хабарництво, економічні махінації, особисте здоров'я, позашлюбні зв'язки.

Для компрометації опонента використовують і його необережні висловлювання, чи заїкуватість, зафіксовані на відеоплівку зриви під час кризових ситуацій, нервову відповідь кореспонденту, навіть вирвані з контексту слова. Умілий тенденційний монтаж таких сюжетів може пред­ставити кандидата в дуже невигідній для нього іпостасі. Для дискредитації можуть бути використані також непо­рядні вчинки людей із близького оточення політика, чле­нів його родини.

Дискредитують опонентів не тільки шляхом використан­ня компроматів і скандалів, часто особливо ефективним у цьому сенсі є саботаж. З метою ослаблення позицій конку­рента іноді вдаються до послуг людей, які підкуповують гро­мадськість своїми барвистими розповідями по телебаченню, у газетних, журнальних інтерв'ю про неправомірні дії, жор­стокість, брутальність стосовно них. До цих технологій за­раховують використання чуток, які дають змогу скомпро­метувати опонента, залишившись у тіні. Французький дос­лідник Ж.-Н. Капферер назвав цей метод «веденням подвійної гри». Для чуток не потрібні аргументи, будучи вміло запущеними, вони миттєво проникають у свідомість багатьох людей. Чутки є масовим явищем міжособистісного обміну спотвореною, емоційно забарвленою інформацією. Механізм дезінформації за допомогою чуток покликаний створити в об'єкта впливу певну довіру. Це досягається пере­дусім емоційними засобами: створенням ілюзії відображен­ня інтересів та очікувань конкретної аудиторії, групи, про­шарку; намаганням вразити спільноту сенсацією, посилаю­чись на відомі раніше дані та факти.

Попри аморальність спрямованих на дискредитацію опонента технологій, вони виконують також корисні Функції, будучи своєрідними стримуючими чинниками в особистій поведінці кандидатів.

Технології, які впливають на підсвідомість людини. За твердженнями психологів, тільки 3% діяльності людини контролює свідомість, решту — підсвідомість. До техноло­гій впливу на підсвідомість людини зараховують нейролін-

252 Прикладні політичні технології

гвістичне програмування (НЛП) та еріксоніанський (при­хований) гіпноз.

1. Нейролінгвістичне програмування (НЛП). Започат­кували його як систему лікування хворих, та невдовзі воно привернуло увагу спецслужб, бізнесменів, політиків, імід-жмейкерів і фахівців із реклами, які дійшли висновку, що принципи нейролінгвістичного програмування придатні для забезпечення ефективної комунікації, оскільки дають змогу сподобатися людині, знайти з нею спільну мову, пе­реконати співбесідника. Пізніше цю методику почали ви­користовувати з метою впливу на великі маси людей.

Базова теза НЛП полягає в тому, що все побачене та по­чуте людина сприймає на свідомому і підсвідомому рівнях. Це сприйняття є абсолютно різним і часто навіть проти­лежним за своєю суттю. Адже кожне слово містить не тільки певний зміст, а й викликає емоційну реакцію люди­ни, яка спричинює відповідні фізичні дії. Це означає, що, використовуючи ретельно підібрані слова, можна програ­мувати людину на певну поведінку. Фахівці з НЛП ствер­джують, що мозок людини є потужним біокомп'ютером, який виконує закладену в нього програму. Матеріалом цих програм є слова, звуки, запахи, тобто все, що доносить людині інформацію про навколишній світ.

Такі дії ще не означають, що можна легко маніпулюва­ти масами, адже одне й те саме слово викликає у різних людей різні реакції, а емоції людини залежать від її особи­стого досвіду, пов'язаного з конкретним словом. Прикла­дом може бути реакція людини на слово «перебудова», яке виражає своїм змістом процес реформування колишнього радянського суспільства. Якщо завдяки цьому процесу людина змогла реалізувати свої можливості й інтереси, то слово викликатиме у неї позитивні емоції. Однак якщо на цьому етапі сталося суттєве погіршення життя, зазнали краху плани, тоді слово «перебудова» асоціюватиметься у її свідомості з негативними процесами. Отже, ефектив­ність НЛП залежатиме від того, наскільки глибоко і все­бічно знає фахівець особливості буття конкретної людини, соціальної групи, регіону і наскільки вміло він підібрав слова, здатні збудити необхідну емоційну реакцію.

НЛП-технології є досить ефективними, якщо ними по­слуговується кваліфікований спеціаліст для лікування, спілкування з конкретною людиною. Значно менші їх мо­жливості щодо впливу на масову свідомість, оскільки необхідно підбирати універсальний набір слів, які мають

Виборчі технології 253

викликати приблизно однакові реакції у більшості людей. Однак за вдалого збігу всіх чинників завдяки НЛП-техно-логіям можна надзвичайно ефективно облагородити або обпаплюжити образ політика чи політичної сили.

Головна перевага нейролінгвістичного програмування полягає в тому, що людині не нав'язують певної думки, а лише створюють інформаційний контекст, за якого вона неминуче доходить цієї думки. Відтак має її за власну і ка­тегорично захищає на свідомому рівні. Змінити позицію можна також лише за допомогою НЛП. Крім того, слід мати на увазі, що на свідомому рівні людина сприймає сло­ва саме в тому значенні, яке закладено в текст чи промову. У підсвідомості зашифрована, наприклад, у словах про­мовця критика викликає негативні емоції, які пов'язу­ються з його особою. Проте якщо в його виступах перева­жають слова з позитивним емоційним забарвленням, на­приклад гасло «Обирай майбутнє!», то у підсвідомості він асоціюватиметься з хорошим майбутнім за умови, що вся виборча кампанія орієнтуватиметься на стимулювання оп­тимістичних, комерційних емоцій. У зв'язку з цим непри­пустимим є використання у виступах, текстах таких слів, як «трагедія», «геноцид», «зубожіння», «розкрадання», «вимирання», оскільки вони викликають негативні емо­ції. Наприклад, гасло «Я йду на вибори, щоб відвернути катастрофу» на підсвідомому рівні фіксує асоціацію: «кан­дидат — катастрофа».

Дата добавления: 2015-06-04