ІІ. Виконати Фразеологічний аналіз виділених слів

Варіант ХХV

Варіант ХХІV

Варіант ХХІІІ

Варіант ХХІІ

Варіант ХХІ

Варіант ХХ

Варіант ХІХ

Варіант ХVІІІ

Варіант ХVІІ

Варіант ХVІ

Варіант XV

Варіант XІV

Варіант XIII

Варіант XIІ

Варіант XІ

Варіант X

Варіант ІX

Варіант VIIІ

Варіант VІI

Варіант VІ

Варіант V

Варіант ІV

Варіант ІІІ

Варіант ІІ

Варіант І

І. ВИКОНАТИ ЛЕКСИКОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДКРЕСЛЕНИХ СЛІВ.

Залишу довірливійдоні Слова, що од віку правдиві, Любов у сльозині солоній, Сльозу у любові щасливій (Г.Чубач).

А жінка - ранній птах: ще сонце у колисці, а вона на ногах (М.Стельмах).

Я поспішаю, щоб уже ніколи більше не розлучатися з тобою, щоб навіки назвати своєю і назавжди поєднати наші долі! (В.Малик).

Увечері, коли зорі цілуються, я хотів дитиною піймать на синій налигач місяць і напоїти з криниці моєї любові, а криниця моя тоді в яблуневому цвіті цвіла. (Г.Косинка

Мово рідна! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, — Гей, яка ж прекрасна Ти! (І.Багряний).

А ти ішла поперед мене,

Моя струнка, солодка згубо, –

І я помітив, як ти грубо

Топтала колоски пшениці,

Що нахилились до землиці (Д.Павличко).

Так хутко згасло сяйво слави, Так коротко тривала мста (Є.Маланюк).

Відчувай у думці кожен порух,

Тонко розумій усе навкруг:

Той, хто лає, не завжди твій ворог,

Той, хто хвалить, не завжди твій друг.

(Д.Білоус)

І марили айстри в розкішнім півсні про трави шовкові, про сонячні дні, - і в мріях ввижалась їм казка ясна, де квіти не в’януть, де вічна весна (А.Малишко).

Тисячі очей дивилися, і тисячі сердець билися, чекаючи великих божих слів, великих божих діл (Г.Хоткевич).

Якби я знав, де ти живеш, дивився б крізь вікно знадвору, як ти виходиш із одеж і входиш в мрію снів прозору (Д. Павличко).

Людям потрібне лише те слово художника, яке чарує, яке бентежить, яке здатне сколихнути і серце, і розум (О.Гончар)

Ростуть вони так густо, що у лісі навіть у день завжди панує напівморок (О.Жовна)..

Узявся він рани душевні зцілити І ліки змінив на перо: Розгублений батько, знедолені діти Знайшли в його слові добро (М.Тарновський).

Куди б мене в житті не прихилило, а все одно до тебе я вернусь (Л.Костенко)

Уже в дітей порожевіли личка.
Уже дощем надихалась рілля.
І скрізь трава, травиченька, травичка!
І сонце сипле квіти, як з бриля (Л.Костенко).

Забрався я на шпиль… Внизу носились хмари…
Дививсь у далечінь: на море, на Бейрут.
Тут глетчери, зима, а там буяють чари …
Палючий, дивний край!.. Чудовий райський кут! (А.Кримський).

День дзвенить — золота голубінь,
День співає — блакитна безодня…
Тільки — яблуні та голуби,
Тільки барви буяють сьогодні! (Є.Маланюк).

У тебе смуток, в мене ревний жаль,
У тебе вечір — в мене ніч і даль.
Я під вікном постою із журбою,
Куди ж мені подітися з тобою?

Покрилась тьмою Україна,

Засумував старий Дніпро... (В.Сосюра).

Що жив-любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
і в смерті обернуся до життя (В.Стус).

О, не тривожтесь так, мої улюблені:
Людина — звір, в вас чия ж любов?
Ви всі — до храмів храму стежки згублені

Святих дібров (П.Тичина).

Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу (В.Симоненко).

Кохаюся з лихом, привіту не знаю
І гірко і марно свій вік коротаю,
І в горі спізнав я, що тільки одна —
Далекеє небо — моя сторона (М.Петренко).

Стрункіші стали постаті дівчат,
І по-новому світяться їм очі.
А в небесах, де тиша й вічний лад,
Застигло все в прозорості урочій,
Мов грає відблиском господніх шат… (Ю.Клен).

Дата добавления: 2017-02-01