Етапи та методи контролю

При здійсненні контролю використовують певні методи. Методи контролю – це способи та прийоми здійснення перевірки відповідності підконтрольних об'єктів заданим параметрам. Методи контролю, незважаючи на високий рівень взаємозв'язків, можна поділити на групи:

1. Фактичні (лабораторний аналіз, контрольне придбання, контроль­ний обмір виконаних будівельних, монтажних і ремонтних робіт, хронометраж, інвентаризація, експертиза, контрольний запуск си­ровини і матеріалів у виробництво, контрольне приймання про­дукції за якістю та кількістю, нормативна перевірка, експеримент тощо).

2. Розрахунково-аналітичні (техніко-економічні розрахунки, аналітич­не оцінювання, арифметична перевірка, динаміко-статистичне оці­нювання).

3. Документальні (вивчення сутності та змісту відображених у докумен­тах операцій, логічна перевірка, перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку, зустрічна перевірка документів та ін.) Вибір методів контролю залежить насамперед від обсягів роботи та завдань. При цьому доцільно керуватись такими критеріями: мінімізація витрат робочого часу на проведення найбільшого обсягу контрольних робіт; результативність і доказовість обраного методу; типові для конкретних об'єктів порушення та адекватність методів їх виявлення.

Контроль повинен здійснюватись з урахуванням певних принципів, а саме: системності, безперервності, законності, об'єктивності, незале­жності, гласності, ефективності, дієвості, всеосяжності, повноти, раціо­нальності.

Спеціалісти дійшли висновку, що процес контролю по­винен реалізовуватись у певній послідовності через такі ета­пи:

1) Визначення завдань контролю. Найпоширенішими завданнями контролю є: виявлення дотримання трудової дисципліни на робочих міс­цях; виявлення можливих зловживань та крадіжок в організації; визначення відповідності оформлення документації вимогам нор­мативно-правових актів; перевірка якості та кількості виготовленої продукції (наданих по­слуг); визначення рівня технічної підготовки тощо.

2) Підбір критеріїв та стандартів. Необхідно зазначити, що стандар­ти та критерії визначаються та розробляються на попередніх етапах тех­нології менеджменту: у процесі планування, організування, мотивуван­ня. А у процесі контролювання здійснюється їхній підбір відповідно до установлених завдань контролю. Критерій – це підстава, мірило для оцінювання, визначення або гру­пування чогось (наприклад, критерії вибору матеріалів, сировини, під­бору кадрів тощо). Стандарт – сукупність прийнятих норм і нормативів. У свою чергу, норми – це максимально припустима величина абсолютних витрат си­ровини, матеріалів, палива, енергії, праці і т.п. для виготовлення оди­ниці продукції установленої якості в обумовлений термін (наприклад, розцінка за виготовлення одиниці виробу, норми запасів деталей на складі їх)що); нормативи – це показники, що характеризують відносну величи­ну (рівень, ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрати на одиницю площі, ваги, обсягу (наприклад, рівень капіталовіддачі, фо­ндомісткість, трудомісткість тощо).

3) Оцінювання виконання. Полягає у виявленні фактичних, реаль­них даних щодо стану, властивостей та характеристик підконтрольних об'єктів. При цьому доцільно використовувати спеціальні контрольні засоби та прилади, ресурси.

4) Зіставлення реальних результатів з прийнятими критеріями та ста­ндартами. Полягає у здійсненні процедури порівняння фактичних да­них, що стосуються підконтрольних об'єктів та установлених віднос­но цих об'єктів стандартів та критеріїв. На цьому етапі відбувається встановлення масштабу допустимих відхилень; формування, передача та розповсюдження інформації про результати контролювання; оціню­вання отриманої інформації.

5) Визначення потреби у корективах. На засадах результатів, отрима­них на попередньому етапі визначається потреба у корективах. Здійс­нення коректив (усунення недоліків, коригування стандартів тощо) реа­лізується завдяки функції регулювання.

Будь-який контроль повинен мати такі властивості: базуватись на гнучких та динамічних технологіях; відображати пріоритети організації відповідно до стратегічного спрямування і діяльності; орієнтуватися на досягнення конкретних результатів; відповідати тому виду діяльності, яка є основною для органі­зації; забезпечувати своєчасність, мобільність, надійність та гнучкість зас­тосування контрольних операцій; відзначатись простотою; бути економічним, тобто базуватись на зіставленні витрат на кон­троль з його досягненнями.

У процесі здійснення будь-якого контролю так чи інакше будуть за­чіпатись інтереси певних працівників. Тому варто пам'ятати про те, що під впливом контролю можливі такі типи поведінки людей: поведінка, при якій люди будуть найкраще працювати над тим, що потрапляє під контроль, тобто є предметом контролю; поведінка, що зумовлена відхиленнями у психіці людини; поведінка, яка може сприяти передачі працівниками непридатної, неправдивої або неточної інформації; поведінка, спрямована на приховування необхідної для контролю інформації; поведінка, яка викликає стреси, створює конфліктні ситуації.

Дата добавления: 2014-01-07