Соціально-економічні передумови виникнення філософії

Неоплатонізм як передумова виникнення Християнської філософії.

Пізня античність: основні ознаки. Етичність і еклектичність філософії еллінізму.

Висока класика. Основні засади філософії Сократа, Платона і Арістотеля.

Докласичний період Античної філософії (досократики). Пошук першопричини.

Основна філософська проблематика Античності.

Соціально-економічні передумови виникнення філософії.

Античність як історико-культурний час.

Зміст.

А.ф-я - це послідовний розвиток філос-ї думки, охопл. п-д б. тисячі років – з к.7 ст.до н.е. до 6 ст.н.е. Черпала мудрість Старод.Сх., к-ра якого походить з більш глиб. давнини, де ще до греків відбувалося становлення цив-ї: форм. писемність, зародки науки про природу і розвивались власне ф-кі знання. Це стосується таких країн як Лівія, Вавилон, Єгипет і Персія. Має місце вплив і більш віддалених країн Сходу – Старод. Китаю і Індії. Але різноманітні повчальні запозичення грецьких мислителів не применшують оригінальності і величі античних мислителів.

Думки людей навіть глиб. минулого нам потрібні і тепер. Хто не знає ант-ї ф-ї, той не може по-справжньому знати і її сучасн. стану.

Міф в перекл. з гр. – розповідь, слово. Міфологія намагалась пояснити явища природи і життя людей, взаємостосунок земного і космічного начал за допомогою образно-художнього способу пояснення. Міфол. мислення оперує конкретним і персональним. Антропоморфізм природи. Міф-я – це ненаукова форма пізнання. Як синкретичне, єдине ціле м-я вміщувала в собі начала рел-ї, ф-ї, мист-ва, словесного м-ва. Гомер «Іліада», «Одіссея». Гесіод - «Теогонія», першим поставив питання про походж. світу.

В античній філософії вміщені зародки основних видів філософського світогляду, розробленого в наступних сторіччях, це не «музей давнини», а жива картина становлення теоретичної думки, повна оригінальних, сміливих і мудрих ідей. Це велике свято розуму. «Якщо хочеш взяти владу над усім, віддай розумові владу над собою. Багато будеш над чим ти панувати, якщо розум буде панувати над тобою» (Луцій Анней Сенека «Моральні листи до Луцілія»). Ось чому ця ф-я ніколи не втратить свого високого значення в очах мислячого людства. Неоціненний і її вклад в розвиток всесвітньої філософської культури.

Так, якщо порівняти Античність з іншими культурними періодами, можна виокремити наступне. Антична специфіка – це вічний взірець; проте різко протиставляється іншим, не античним методам мислення. Наприклад:

1) Ант. і Середньовіччя: осн.відмінність – якщо в античності абсолютом є чуттєво-матеріальний космос (інтуїція тіла), то в середньовічному мисленні – це інтуїція особистості, яка вища від всього космосу (Бог як абсолютна особистість).

2) Новоєвропейська філософія: виходить з особистості. Але вже не абсолютної (Бог), а людської. Космос тут – предмет науково-художніх побудов.

Отже, специфіку ан.ф-ї не можна забувати вже тому, що без цього неможливо буде встановити специфіку всіх після античних культур.

К.Маркс: «Греки були нормальними дітьми, а доросла л-на завжди буде з любов'ю згадувати своє дитинство, якщо воно було нормальним. Якщо для дитини світ спочатку обмежувався однією кімнатою, будинком, вулицею, то немає нічого протиприродного в тому, що для древнього грека світ обмежувався лише «видимым, слышимым и вообще чувственно воспринимаемым небом» (Лосев А.Ф. История Античной философии в конспективном виде. – М., 1998).

Дата добавления: 2014-01-07