Тема 9. Спадкове право

1. Поняття спадкового правонаступництва.

2. Основні поняття спадкового права.

3. Спадкування за заповітом.

4. Спадкування за законом.

5. Прийняття спадщини і відмова від неї.

1. Під спадкуванням розуміється перехід прав і обов'язків (спадщини) фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у встановленому законом порядку. Успадкування виникає як у разі смерті громадянина, так і у разі визнання його померлим у судовому порядку.

Смерть припиняє лише ті відносини, які обумовлювалися особистими якостями померлого. Це стосується, передусім, особистих немайнових прав і обов'язків. Їх, як правило, не можна відділити від конкретної особи і передати комусь іншому. Прикладом можуть служити: право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, права на аліменти, пенсію, або інші виплати, встановлені законом та ін.

У разі смерті до спадкоємців переходять не які-небудь окремі права і обов'язки, а весь їх комплекс. Спадкоємець не може прийняти тільки частину прав, а від інших відмовитися. Якщо спадкоємець прийняв якесь конкретне право, він вважається автоматично таким, який прийняв і всі інші права і обов'язки померлого, в тому числі й ті, про які йому не було раніше відомо. Тому спадкування являє собою загальне або універсальне правонаступництво.

Універсальне спадкове правонаступництво є безпосереднім, оскільки права і обов'язки переходять від однієї особи до іншої без участі третього суб'єкта.

Спадкове право (або право спадкування) вживається в двох значеннях: об'єктивному і суб'єктивному. У об'єктивному значенні - це сукупність норм, регулюючих процес переходу прав і обов'язків померлого громадянина до інших осіб. У цій якості спадкове право стає правовим інститутом. У суб'єктивному значенні - це міра можливої поведінки конкретної особи, тобто спадкоємець як уповноважена особа має право прийняти спадщину або відмовитися від неї. Усі треті особи не повинні йому перешкоджати.

Значення спадкового права визначається його найтіснішим зв'язком з правом власності громадян. З одного боку, спадкування дозволяє реалізувати правомочність розпоряджатися своїм майном, а з іншого - є однією з підстав виникнення права власності.

2. Суб'єктами спадкового правонаступництва є спадкодавці та спадкоємці.

Спадкодавець - це особа, майно якої після її смерті переходить до інших осіб. Спадкодавцем може бути тільки громадянин. Оскільки підставою спадщини є факт смерті людини, а не волевиявлення, спадкодавцем може бути і неповнолітній, і недієздатний громадянин. Спадкодавцем може бути іноземець і особа без громадянства.

Спадкоємці - особи, до яких переходить майно спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи (громадяни, у тому числі іноземці, особи без громадянства). Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи й інші учасники цивільних відносин (ст. 2 ЦК України).

Громадяни визнаються спадкоємцями, якщо вони були живими на момент смерті спадкодавця. Поряд із цим закон (ст. 1222 ЦК України) визнає спадкоємцями осіб, які ще не народилися до дня відкриття спадщини. Цими особами при спадкуванні за законом можуть бути діти спадкодавця, зачаті при його житті, а народжені живими після його смерті.

Закон визначає випадки усунення спадкоємців від права на спадкування (ст. 1224 ЦК України), які стосуються двох категорій фізичних осіб. До першої категорії належать особи, які в силу закону взагалі не мають права на спадкування (особи, які вчинили протиправні дії проти спадкодавця або можливих спадкоємців, умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, були позбавлені батьківських прав і не відновлені в них на момент відкриття спадщини). До другої категорії належать особи, які можуть бути усунені від спадкування за рішенням суду. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Юридичні особи, держава та інші учасники цивільних відносин можуть набути право на спадкування лише за заповітом.

Держава може бути спадкоємцем як за законом, так і за заповітом, може бути спадкоємцем всього майна або його частини. Це стає можливим у таких випадках:

1) якщо майно заповідалося державі;

2) якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом;

3) якщо усі спадкоємці позбавлені заповідачем права спадкування;

4) якщо жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини.

Під відкриттям спадщини розуміється виникнення спадкових правовідносин при настанні певних юридичних фактів: а) смерті громадянина, б) оголошення судом безвісно відсутнього громадянина померлим. Підставою спадкування служить заповіт або закон (ст. 1217 ЦК).

Часом відкриття спадщини вважається день смерті спадкодавця або день, з якого він оголошується померлим. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно й окремо щодо кожної з цих осіб (ч. 4 ст. 1220 ЦК).

Місцем відкриття спадщини вважається останнє постійне місце проживання спадкодавця. При невідомості постійного місця проживання (ПМП) спадкодавця спадщина відкривається в місці знаходження нерухомого майна або його основної частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходженні основної частини рухомого майна (ст. 1221 ЦК).

Місце відкриття спадщини може не співпадати з місцем смерті, якщо громадянин помер, знаходячись в санаторії, у службовому відрядженні, під час прямування залізницею і ін. Нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини приймає заяви спадкоємців про прийняття спадщини або про відмову від неї та видає їм свідоцтво про право на спадщину (ст. 1296 ЦК).

Охорона спадкового майна виконується нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини, а в місцевостях, де її немає, - виконавчим комітетом місцевої ради. Охоронні заходи мають на меті попередити загибель, псування, розкрадання майна, а також його приховування спадкоємцями або сторонніми особами.

Охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо вона ними не прийнята - до закінчення строків для прийняття спадщини (ст. 1283 ЦК).

Спадкова маса (спадкове майно, спадщина) є однією з найважливіших категорій спадкоємного права, під якою розуміється сукупність майнових прав і обов'язків спадкодавця, які переходять до спадкоємців у встановленому законом порядку.

Серед майнових прав, які можуть бути успадковані, потрібно передусім назвати право власності на предмети домашнього побуту, особистого користування, підсобне господарство, житловий будинок і трудові заощадження. Зараз коло об'єктів спадкового правонаступництва розширяється, зокрема, за рахунок індивідуальних і сімейних підприємств, які належать громадянам, та інших майнових комплексів, акцій та інших цінних паперів і т.п.

Предмети звичайної домашньої обстановки та споживання складають особливу частину спадщини. Вони переходять до спадкоємців, які протягом не менше одного року до часу відкриття спадщини проживали разом зі спадкодавцем однією сім’єю, у розмірі частини в спадщині, що їм належить (ст. 1279 ЦК).

Особливу групу обов'язків складають грошові й інші борги, які входять до спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, несе обмежену відповідальність за боргами спадкодавця: він відповідає лише в межах дійсної вартості майна, яке перейшло до нього. Якщо спадкоємцем стає держава, то вона відповідає за боргами на тих же умовах (ст. 1238 ЦК).

3. Заповіт – це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті, зроблене в установленій законом формі щодо майна, яке їй належить.

У заповіті, як в одностороннім правочині, виражається воля спадкодавця. Складання заповіту через представника не допускається. Заповідачем може бути тільки фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ЦК).

Заповіт складається на випадок смерті та набуває чинності з моменту відкриття спадщини, коли вже немає в живих самого спадкодавця. Щоб забезпечити вираження справжньої волі спадкодавця, закон вимагає складання заповіту в письмовій формі, із указівкою місця та часу його складання. Крім того, він повинен бути власноручно підписаний заповідачем.

Заповіт повинен бути посвідчений нотаріусом або іншою посадовою чи службовою особою (ст. 1251-1252 ЦК).

Відповідно до ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів (комп’ютер, друкарська машинка).

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам не лише написати, а й підписати свій заповіт, посвідчення заповіту має відбутися при свідках (не менше двох).

Відповідно до ст. 1249 ЦК України нотаріус також посвідчує секретний заповіт, тобто такий, який нотаріус посвідчує без ознайомлення з його змістом.

При складанні заповіту заповідач може

- призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб незалежно від наявності в нього з ними сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин;

- без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу, яка є його спадкоємцем за законом.

Позбавлення права успадкування може бути виражене заповідачем двояким способом: шляхом прямого переліку осіб, яких спадкодавець позбавляє права успадкування, або шляхом умовчання про будь-кого зі спадкоємців.

Відповідно до ст. 1235 ЦК заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині.

До таких осіб належать: малолітні неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець), та непрацездатні батьки. Незалежно від змісту заповіту вони успадковують половину тієї частки, яка належала б кожному з них у випадку спадкування за законом.

Нотаріально посвідчений заповіт заповідач має право скасувати або змінити в будь-який час. Заповіт, який був складений пізніше, скасовує попередній заповіт цілком або у тій частині, у якій він йому суперечить.

4. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Отже, спадкування за законом відбувається в таких випадках:

1) якщо спадкодавець не залишив заповіту;

2) якщо заповіт визнаний недійсним;

3) якщо заповідана тільки частина майна;

4) якщо зазначений у заповіті спадкоємець не прийняв спадщину або відмовився від її прийняття (ст. 1223 ЦК).

Коло спадкоємців за законом і порядок їх покликання до спадкування визначається законодавцем з урахуванням шлюбних, родинних відносин, фактів утримання й інших обставин.

У межах кожної черги законні спадкоємці отримують право на спадщину одночасно і ділять її між собою на рівні частки. За домовленістю між спадкоємцями розмір частки когось з них у спадщині може бути змінений (ст. 1267 ЦК).

У першучергу успадковують діти (у тому числі усиновлені), той з подружжя, який пережив спадкодавця, та батьки (усиновлювачі) померлого. До числа спадкоємців першої черги відноситься також дитина, зачата за життя спадкодавця, і народжена після його смерті (ст. 1261 ЦК).

У основі закликання дітей до спадкування після батьків лежить кровна спорідненість, тобто походження дітей від даних батьків підтверджується в установленому законом порядку. Відповідно до сімейно-шлюбного законодавства визнання браку недійсним не впливає на права дітей, які народилися в такому браку, тому після смерті батьків вони є їх спадкоємцями за законом.

Усиновлені та їх потомство при спадкуванні після смерті усиновителя або його родичів прирівнюються до дітей усиновителя та їх потомства. Вони не успадковують за законом після смерті своїх батьків та інших кровних родичів по висхідній лінії (ст. 1260 ЦК).

На підставі ст. 1266 ЦК допускається спадкування за правом представлення. До спадкоємців за правом представлення можна віднести: онуків і правнуків спадкодавця, прабабу і прадіда, племінників спадкодавця, його двоюрідних братів і сестер. Вони успадковують ту частку спадщини, яка належала б за законом їх матері, батькові, бабці, діду і ін., якби вони були живими на момент відкриття спадщини. Якщо спадкування за правом представлення здійснюється декількома особами, частка їх померлого родича ділиться між ними порівну.

У другучергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його дід і баба, як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК).

У третючергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четвертучергу право на спадкування мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п'ятучергу право на спадкування мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, які віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить у це число.

До числа спадкоємців п'ятої черги закон відносить утриманців спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. Нерегулярна, епізодична допомога не може служити підставою для визнання особи утриманцем.

5. З дня відкриття спадщини у спадкоємців виникає право спадкування. Але це не означає, що до визнаних осіб вже перейшли всі права і обов'язки спадкодавця. Особи, які мають право успадкування, можуть прийняти спадщину або відмовитися від неї. І прийняття, і відмова від спадщини діють із зворотною силою у часі. Це означає, що спадкоємець, який прийняв спадщину, набуває право не тільки на те майно, яке виявилось у наявності в момент прийняття спадщини, але і на все те майно, яке було в наявності у момент відкриття спадщини.

Цивільне законодавство встановлює три способи прийняття спадщини:

1) фактичне прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

2) прийняття спадщини окремим колом осіб, інтереси яких потребують підвищеного захисту (малолітні, неповнолітні, недієздатні та ін.);

3) цей спосіб стосується спадкоємців, які бажають прийняти спадщину і не належать до першої та другої категорії. Ці особи мають подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК).

За своєю правовою природою прийняття спадщини та відмова від неї – односторонні правочини з визначеним законом строком виконання.

Даний строк починається з часу відкриття спадщини і встановлюється у 6 місяців. За загальним правилом пропуск строку, встановленого для прийняття спадщини, може закінчитися для спадкоємця втратою права спадкування. Однак при наявності поважних причин суд може встановити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Законодавство встановлює спеціальне правило щодо прийняття спадщини у випадках, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини, але не встиг її прийняти.

Отже, йдеться про випадки, коли після смерті спадкодавця й відкриття спадщини ще не сплив шестимісячний строк. У цей час спадкоємець мав би можливість висловити свої наміри щодо прийняття спадщини, але не встиг цього зробити внаслідок своєї смерті, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія) (ст. 1276 ЦК).

Спадкоємці за законом або за заповітом можуть відмовитися від спадщини протягом шести місяців із дня відкриття спадщини. Відмовлення від прийняття спадщини є безумовним і беззастережним. Відмовлення від прийняття спадщини може бути здійсненим протягом строку, встановленого для її прийняття.

Чинне законодавство дозволяє відмовитися від спадщини на користь конкретних осіб:

1) спадкоємець за заповітом має право відмовитися від спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом;

2) спадкоємець за законом - на користь будь-якого зі спадкоємців за законом незалежно від черги;

3) якщо заповідач підпризначив спадкоємця, особа на ім’я якої складений заповіт, може відмовитися від спадщини лише на користь особи, яка є підпризначеним спадкоємцем (ст. 1273 ЦК).

Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини із згоди відповідних осіб (батьків, піклувальників, опікунів).

Питання для самоконтролю:

1. Які види спадкоємства існують в Україні?

2. Хто може бути спадкоємцем, а хто – ні?

3. Які права і обов'язки не входять до складу спадщини?

4. Які особливості має спадкоємство по заповіту?

5. Які права є у заповідача?

6. Які вимоги пред'являються до заповіту?

7. Що є підставою для визнання заповіту недійсним?

8. Які особливості має спадкоємство згідно із законом?

9. Чим спадкоємство згідно із законом відрізняється від спадкоємства по заповіту?

Список рекомендованої літератури та нормативних актів:

До Розділу 1.

1. Теорія держави і права: Навч. посібник, 2-е вид. перероб. та доп. / За ред. С.Л. Лисенкова – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.

2. Теорія держави і права: Посібник для підготовки до іспитів / С.М. Тимченко, Р.А. Калюжний, Н.М. Пархоменко, С.М. Легуша. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005, - 176 с.

3. Теорія держави і права: Підручник / За ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.

4. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. М.: Дело АНХ, 2009. - 528 с.

5. Кулапов В.Л., Малько А.В. Теория государства и права. М.: Норма, 2009. - 384 с.

6. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юридических вузов, Изд. 8-е, стереотип. М.: Омега-Л, 2011. - 608 с.

7. Основы правоведения Украины: Учеб. пособие. Кивалов С.В., Музыченко П.П., Крестовская Н.Н, Крыжановский А.Ф. – Х.: «Одиссей», 2004. – 472 с.

8. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.

9. Кравченко В.В., Савчук О.П. Правознавство: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005. – 560 с.

10. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.

11. Кириченко В.М. Правознавство: Курс лекцій. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2006. – 247 с.

12. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковельский, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с.

13. Основи правознавства України: Навч. посібник. Видання сьоме, доп. Та перероб./ Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - Х.: «Одісей», 2007. – 440 с.

14. Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс: Навчальний посібник / В. М. Кириченко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.

15. Основи правознавства: Навч. посібник / Пилипенко П. Д., Хома Н. М., Кельман М. С., та ін. - 2-ге вид., випр. i доп. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 466 c.

16. Правознавство: Курс лекцій. Навч. посібник для внз / ЗНТУ. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 239 c.

17. Основы правоведения: Тесты для проверки знаний студентов неюридических специальностей по дисциплине «Правоведение» // Сост. Одегова Л.Ю., Фесечко Л.И. – Донецк: ДонНУ. – 2007. – 90 с.

18. Л.Д.Коровіна - Основи правознавства. Навчальний посібник, К., 2008 р. - 140 с.

19. Правознавство: Підручник. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 505 с.

20. Правознавство: пiдручник / [Г. I. Балюк, В. I. Борисова, М. К. Галянтич та iн.]; вiдп. ред. О. В. Дзера. - 10-те вид. - Київ: Юрiнком Iнтер, 2009. - 847 с.

21. Правознавство: пiдруч. для студ. вищ. навч. закл. / [А. I. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та iн.]; Київський нац. ун-т внутрiш. справ. - 2-ге вид. - К.: Правова єднiсть, 2009. - 790 с.

22. Правознавство: навч. посiб. для студ. неюрид. спец. / [Н. М. Хома, М. С. Кельман, В. I. Чушенко та iн.]; за ред. П. Д. Пилипенка. - 3-тє вид. - Львiв: Новий свiт-2000, 2010. - 512 с.

До Розділу 2.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

2. Конституція України: Науково – практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.

3. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38.

4. Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 3. – Ст. 429.

5. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – №93. – Ст. 3103.

6. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. (за станом на 03.08.2011| р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

7. Про Всеукраїнській і місцеві референдуми|: Закон України від 03 липня| 1991 р. (за станом на 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 33. – Ст. 443.

8. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25.03.2004 (за станом на 07.05.2011 | р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.

9. Про вибори| депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних|, міських голів: Закон в України від 6 квітня 2004 р. N 1667-IV (за станом на 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. - 2004.- N 30-31.- Ст.382.

10. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 р. (за станом на 01.10.2011 р.) // Урядовий кур’єр. – 2001. – 21 червня.

11. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. (за станом на 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.

12. Регламент Верховної Ради України вiд 19.09.2008 (за станом на 07.08.2011 р.) №547-VI Офіційний вісник України. – 2008. - №73. – Ст.140.

13. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999 р. (в редакції від 01.01.2011 р.) // Відомості Верховної Ради. – 1999. – № 14.–Ст.81.

14. Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим: Закон України від 02.03.2000 р. (в редакції від 02.03.2000 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21. – Ст. 158.

15. Про Кабінет Міністрів України: Закон України від 07.10.2010 року (за станом на 07.08.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - №9. - Ст.58

16. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09 квітня 1999 р. (за станом на 19.05.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.

17. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. (за станом на 01.10.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. - № 41. – Ст. 529.

18. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. (за станом на 01.10.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 53. - Ст. 793.

19. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. (за станом на 13.10.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

20. Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим: Закон України від 10 лютого 1998 р. (за станом на 31.07.2010 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 29. –Ст. 191.

21. Про місцеве самоврядування в України: Закон України від 21 травня 1997 р. (за станом на 07.08.2011 р.) // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.

22. Конституція України: Науково – практичний коментар / В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.

23. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. – Т.1 / За ред. В.Ф. Погорілка – К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 544 с.

24. Конституцiйне право України. Академiчний курс: у 2 т. / [Ю. С. Шемшученко, Н. В. Воротiна, Т. А. Костецька та iн.]; за ред. Ю. С. Шемшученка; Нац. акад. наук України, Iн-т держави i права iм. В. М. Корецького; Київський ун-т права. – К.: Юрид. думка, 2008. – Т. 2. – 2008. –799 с.

25. Совгиря, О. В. Конституцiйне право України: навч. посiб. / О. В. Совгиря, Н. Г. Шуклина. – К.: Юрiнком Iнтер, 2008. - 631 с.

26. Конституцiйне право України: пiдруч. для студ. юрид. спец. вузiв / [Л. К. Байрачна та iн.]; за ред. В. П. Колiсника, Ю. Г. Барабаша; Нацiональна юрид. акад. України iм. Я. Мудрого. – Харкiв: Право, 2008. - 415 с.

27. Кравченко В. В. Конституцiйне право України: навч. посiб. / В. В. Кравченко. – Вид. 6-те. – Київ: Атiка, 2009. - 607 с.

28. Основы правоведения Украины: Учеб. пособие. Кивалов С.В., Музыченко П.П., Крестовская Н.Н, Крыжановский А.Ф. – Х.: «Одиссей», 2004. – 472 с.

29. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.

30. Кравченко В.В., Савчук О.П. Правознавство: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005. – 560 с.

31. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.

32. Кириченко В.М. Правознавство: Курс лекцій. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2006. – 247 с.

33. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковельский, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с.

34. Основи правознавства України: Навч. посібник. Видання сьоме, доп. Та перероб./ Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - Х.: «Одісей», 2007. – 440 с.

35. Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс: Навчальний посібник / В. М. Кириченко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.

36. Основи правознавства: Навч. посібник / Пилипенко П. Д., Хома Н. М., Кельман М. С., та ін. - 2-ге вид., випр. i доп. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 466 c.

37. Правознавство: Курс лекцій. Навч. посібник для внз / ЗНТУ. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 239 c.

38. Основы правоведения: Тесты для проверки знаний студентов неюридических специальностей по дисциплине «Правоведение» // Сост. Одегова Л.Ю., Фесечко Л.И. – Донецк: ДонНУ. – 2007. – 90 с.

39. Л.Д.Коровіна - Основи правознавства. Навчальний посібник, К., 2008 р. - 140 с.

40. Правознавство: Підручник. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 505 с.

41. Правознавство: пiдручник / [Г. I. Балюк, В. I. Борисова, М. К. Галянтич та iн.]; вiдп. ред. О. В. Дзера. - 10-те вид. - Київ: Юрiнком Iнтер, 2009. - 847 с.

42. Правознавство: пiдруч. для студ. вищ. навч. закл. / [А. I. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та iн.]; Київський нац. ун-т внутрiш. справ. - 2-ге вид. - К.: Правова єднiсть, 2009. - 790 с.

43. Правознавство: навч. посiб. для студ. неюрид. спец. / [Н. М. Хома, М. С. Кельман, В. I. Чушенко та iн.]; за ред. П. Д. Пилипенка. - 3-тє вид. - Львiв: Новий свiт-2000, 2010. - 512 с.

До Розділу 3.

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення вiд 07.12.1984 р. // ВВР. – 2007. - N 34. - ст.445.

3. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. - N 35-36, N 37. - ст.446.

4. О государственной службе: Закон Украины от 16 декабря 1993 г. // ВВРУ. – 1993. - № 43.

5. Административное право Украины: Учебник / Под общ. Ред. С.В. Кивалова. – Х.: Одиссей, 2004. – 880 с.

6. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навч. посібник - К.: А.С.К., 2004. – 176 с.

7. Шестак В.С., Шестак С.В., Любчик А.А. Учебное пособие по дисциплине «Административное право» - Донецк: ООО «Норд Компьютер», 2006. – 92 с.

8. Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навчальний посібник / С. Г. Стеценко. - К.: Атіка, 2007. - 624 с.

9. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія / І. Л. Бородін. - К.: Алерта, 2007. - 184 с.

10. Основы правоведения Украины: Учеб. пособие. Кивалов С.В., Музыченко П.П., Крестовская Н.Н, Крыжановский А.Ф. – Х.: «Одиссей», 2004. – 472 с.

11. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.

12. Кравченко В.В., Савчук О.П. Правознавство: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005. – 560 с.

13. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.

14. Кириченко В.М. Правознавство: Курс лекцій. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2006. – 247 с.

15. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковельский, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с.

16. Основи правознавства України: Навч. посібник. Видання сьоме, доп. Та перероб./ Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - Х.: «Одісей», 2007. – 440 с.

17. Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс: Навчальний посібник / В. М. Кириченко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.

18. Основи правознавства: Навч. посібник / Пилипенко П. Д., Хома Н. М., Кельман М. С., та ін. - 2-ге вид., випр. i доп. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 466 c.

19. Правознавство: Курс лекцій. Навч. посібник для внз / ЗНТУ. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 239 c.

20. Основы правоведения: Тесты для проверки знаний студентов неюридических специальностей по дисциплине «Правоведение» // Сост. Одегова Л.Ю., Фесечко Л.И. – Донецк: ДонНУ. – 2007. – 90 с.

21. Л.Д.Коровіна - Основи правознавства. Навчальний посібник, К., 2008 р. - 140 с.

22. Правознавство: Підручник. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 505 с.

23. Правознавство: пiдручник / [Г. I. Балюк, В. I. Борисова, М. К. Галянтич та iн.]; вiдп. ред. О. В. Дзера. - 10-те вид. - Київ: Юрiнком Iнтер, 2009. - 847 с.

24. Правознавство: пiдруч. для студ. вищ. навч. закл. / [А. I. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та iн.]; Київський нац. ун-т внутрiш. справ. - 2-ге вид. - К.: Правова єднiсть, 2009. - 790 с.

25. Правознавство: навч. посiб. для студ. неюрид. спец. / [Н. М. Хома, М. С. Кельман, В. I. Чушенко та iн.]; за ред. П. Д. Пилипенка. - 3-тє вид. - Львiв: Новий свiт-2000, 2010. - 512 с.

До Розділу 4.

1. Гражданский кодекс Украины, принятый ВРУ 16.01.03г. // ВВРУ. – 2003. - №40-44. – Ст.356.

2. Хозяйственный кодекс Украины, принятый ВРУ 16.01.03г. // ВВРУ. – 2003. - №18, №19-20, №21-22. – Ст.144.

3. О патентовании некоторых видов предпринимательской деятельности: Закон Украины от 23.03.96 г. с изменениями и дополнениями // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1996. - № 20. – Ст. 82.

4. Положение о государственной регистрации субъектов предпринимательской деятельности. Утверждено Постановлением Кабинета Министров Украины от 25.05.98 г. // Збірник урядових нормативних актів України. – 1998. - № 11. – Ст. 256.

5. О государственной регистрации юридических лиц и физических лиц: закон Украины от 15.05.03г. // ВВРУ. – 2003. - №31-32. – Ст.263.

6. Положение о порядке лиценцзирования предпринимательской деятельности. Утверждено Поставновлением Кабинета Министров Украины от 03.07.98 г. // Офіційний вісник України. – 1998. - №27. – Ст. 1004.

7. Цивільне право України: Навч. посібник. /За ред.. Р.О. Стефанчука. – К.: Прецедент, 2004. – 448 с.

8. Зорислава Ромовська - Українське цивільне право: Загальна частина. Академіч-ний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005.- 560 с.

9. Шестак В.С., Шестак С.В., Любчик А.А. Учебное пособие по дисциплине «Гражданское право» - общая часть (ч. I) - Донецк: ООО «Норд Компьютер», 2007. – 140 с.

10. Основы правоведения Украины: Учеб. пособие. Кивалов С.В., Музыченко П.П., Крестовская Н.Н, Крыжановский А.Ф. – Х.: «Одиссей», 2004. – 472 с.

11. Правознавство: Підручник / За ред. В.В. Копєйчикова. - К.: Юрінком Інтер, 2005. – 296 с.

12. Кравченко В.В., Савчук О.П. Правознавство: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2005. – 560 с.

13. Логвінова М., Кафарський В. Основи правознавства: Навч. посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 568 с.

14. Кириченко В.М. Правознавство: Курс лекцій. – Запоріжжя: ЗНТУ, 2006. – 247 с.

15. Правознавство: Підручник / А.І. Берлач, Д.О. Карпенко, В.С. Ковельский, А.М. Колодій, А.Ю. Олійник, О.О. Підопригора; За ред. В.В. Копєйчикова, А.М. Колодія. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 752 с.

16. Основи правознавства України: Навч. посібник. Видання сьоме, доп. Та перероб./ Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф. - Х.: «Одісей», 2007. – 440 с.

17. Кириченко В.М. Правознавство: Модульний курс: Навчальний посібник / В. М. Кириченко. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328 с.

18. Основи правознавства: Навч. посібник / Пилипенко П. Д., Хома Н. М., Кельман М. С., та ін. - 2-ге вид., випр. i доп. - Львів: Магнолія 2006, 2007. - 466 c.

19. Правознавство: Курс лекцій. Навч. посібник для внз / ЗНТУ. - К.: Центр навч. літ., 2007. - 239 c.

20. Основы правоведения: Тесты для проверки знаний студентов неюридических специальностей по дисциплине «Правоведение» // Сост. Одегова Л.Ю., Фесечко Л.И. – Донецк: ДонНУ. – 2007. – 90 с.

21. Л.Д.Коровіна - Основи правознавства. Навчальний посібник, К., 2008 р. - 140 с.

22. Правознавство: Підручник. – Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2008. — 505 с.

23. Правознавство: пiдручник / [Г. I. Балюк, В. I. Борисова, М. К. Галянтич та iн.]; вiдп. ред. О. В. Дзера. - 10-те вид. - Київ: Юрiнком Iнтер, 2009. - 847 с.

24. Правознавство: пiдруч. для студ. вищ. навч. закл. / [А. I. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та iн.]; Київський нац. ун-т внутрiш. справ. - 2-ге вид. - К.: Правова єднiсть, 2009. - 790 с.

25. Правознавство: навч. посiб. для студ. неюрид. спец. / [Н. М. Хома, М. С. Кельман, В. I. Чушенко та iн.]; за ред. П. Д. Пилипенка. - 3-тє вид. - Львiв: Новий свiт-2000, 2010. - 512 с.

Ресурсы на сайтах:

http://rada.kiev.ua/ - Верховная Рада Украины

http://www.yurpractika.com/ - Юридическая практика

http://prava.kiev.ua/index.php - Право

http://vsepravo.narod.ru/index.htm - Юридическая библиотека: все право

http://vsepravo.narod.ru/prchel.htm - Все о правах человека

http://ageyev.bizhosting.com/ukrlawresourses.html - Украинские юридические ресурсы в Интернет

http://www.moscowlaw.net/links.list.html - Юридические ресурсы Интернета

Міністерство освіти і науки України Донецький національний університет Економіко-правовий факультет

Дата добавления: 2014-10-31