Умови виникнення та особливості філософії Нового часу

Тема 6 Філософія Нового часу

План

1. Умови виникнення та особливості філософії Нового часу.

2. Проблема методу пізнання. Емпіризм та раціоналізм.

3. Проблема субстанції у філософії Нового часу (дуалізм Р. Декарта, моністичний пантеїзм Б. Спінози, плюралізм Г. Ляйбница).

4. Сенсуалізм Д. Локка та його тлумачення Д. Берклі і Д. Юмом.

5. Людина та суспільство в ученнях французьких просвітників.

Епоха Нового часу охоплює період із ХVІІ ст. до кінця ХІХ ст. У цей час відбулися великі зміни в усіх сферах життєдіяльності суспільства:

• у соціально-економічній сфері: це був період формування і утворення в Європі буржуазних суспільних відносин. Відбулися перші буржуазні революції у Нідерландах (1609 р.) та в Англії (1688 р.). Центр життя перемістився у міста, де почала бурхливо розвиватися промисловість. Виникає машинне виробництво, що змінило всю людську діяльність. Разом з цим, відбувається процес формування громадянського суспільства – з’являється вільний автономний індивід.

• розвиток мореплавства, зростання міст, промислового виробництва призвели до швидкого розвитку наукового знання. ХVІ–ХVІІ ст. називають епохою наукової революції, суть якої полягає у наступному:

а) відмежування наукового знання від релігії;

б) експеримент стає інструментом дослідника;

в) актуальною стає проблема методу в науці;

г) надзвичайно зростає роль математики в науці;

д) з’являється механіка І. Ньютона, яка була на той час зразком експериментально-математичної науки. Ідеї і принципи механіки настільки поширились, що виник так званий «механістичний» світогляд, який спричинив формування так званої «механістичної» картини світу.

• в сфері духовного життя з’являється світське мистецтво – роман, архітектура, театр і т. ін.

Таким чином, соціальна ситуація епохи Нового часу загострила проблеми людського буття. Новий час зруйнував уявлення про обмежений, статичний і гармонійний космос. Сама людина розглядалася як істота складана, суперечлива і парадоксальна.

Все це призвело до змін у розвитку самої філософії:

• головною особливістю філософії Нового часу була її орієнтація на науку як особливу цінність;

• у ХV–ХVІ ст. починає зароджуватися нова філософська парадигма, яка приходить на зміну середньовічному світогляду. Головним стає знання про природу – природознавство, а у філософії – нова натурфілософія. Філософська парадигма Нового часу, вважаючи саме природу істиною «світовою субстанцією», «справжнім буттям», створює сприятливі умови для існування філософського матеріалізму у власному розуміння цього слова;

• якщо основою духовності у філософії Середньовіччя є християнські поняття Бога і «Я» (задля спасіння якого Бог став людиною), то основою духовності філософії Нового часу є перехід від Бога до «Я»;

• в реальному поясненні світу філософія отримала конкурента – науку. Їй довелося шукати відмінний від наукового спосіб бачення світу. У процесі цього пошуку сформувалася метафізика – умоглядне вчення про найзагальніші види буття – світ, Бога й душу;

• нова філософська парадигма стала поліментальною. Вже з ХVІІ–ХVІІІ ст. можна говорити не просто про європейську, а й про англійську, французьку, німецьку філософію.

Отже, зміни в усіх сферах життя Європи не могли не привести до зміни предмету філософії, її ролі. Найсуттєвішою особливістю філософії Нового часу була орієнтація на природознавство, тісний зв’язок з проблемами методології наукового пізнання, в якому вона вбачала головний засіб морального і соціального оновлення людства, утвердження людської гідності, свободи і щастя.

Дата добавления: 2014-11-16