Структура практичної діяльності

Структуру практики можна розглянути на прикладі пере­творювальної діяльності. На відміну від тварини, людина в процесі праці не лише змінює форму того, що надане природою, вона здійснює разом з тим і свою свідому мету, якій вона по­винна підпорядковувати свою волю. Процес праці завершуєть­ся отриманням певного результату, що його вже має людина в ідеальній формі (на початку цього процесу) — у формі інтере­су, задуму, проекту.

Доцільна діяльність передбачає дві істотно різні ланки — акт цілебачення та акт цілереалізації. Остання передбачає:

1) інформаційно-пізнавальну діяльність (вивчення об'єкта);

2) ідеально-конструктивну діяльність (вироблення ідеальної мо­делі, майбутнього реального результату); 3) реально-конструк­тивну діяльність (практичне втілення мети). Таким чином, пе­ретворювальна діяльність людини вже з самого початку міс­тить у собі діалектичну єдність матеріального та ідеального, сутнього та належного, предметно-чуттєвого та духовно-теоре­тичного.

Як зазначає Т. Ярошевський, праця є тим процесом, у якому матеріальний світ «суб'єктивується», стає складовою частиною нашого знання і нашої особистості⁴. До структури процесу людської праці як процесу оволодіння природою, внаслідок чого створюються нові, необхідні для задоволення потреб лю­дини речі та умови життя, входять такі елементи:

1) матеріальний контакт людини з природою;

2) доцільна діяльність;

, 3) виробнича кваліфікація та знання властивостей предме­та, засобів та процесу праці.

Працю як процес, що відбувається між людиною і приро­дою, можна розглядати з двох сторін: по-перше, це процес об'­єктивний, оскільки ми розглядаємо зміни, які зазнає предмет як об'єкт праці; по-друге, суб'єктивний, оскільки це є діяль­ністю суб'єкта, і розглядаємо ми його з боку дій, що їх чинить

суб'єкт (витрата енергії індивіду, цілебачення та ін.). У про­дукті праці відбито цю двосторонність процесу у вигляді по­двійного його характеру: продукт одночасно має в собі об'єктив­не та суб'єктивне.

З іншого боку, продукт матеріальної діяльності є предметом з усіма своїми об'єктивними властивостями, які незалежні від нашої волі та наших бажань. Інакше кажучи, продукт є об'єк­том, який підпорядкований цілям та суб'єктивним потребам людей. Це суб'єктивований об'єкт. Разом з тим у процесі ви­робництва людина переносить свої здатності, свою індивідуаль­ність та раціональність на об'єкт і немов затверджує все це в остаточних результатах своєї діяльності. Від суб'єкта відокрем­люється частина його інтелектуальної енергії, його ціннісних спроможностей, які матеріалізуються в процесі його практич­ної діяльності.

Таким чином, праця характерна одночасно втіленням намі­рів, планів, проектів людської індивідуальності в сфері об'єк­тивного існування та своєрідним «переносом» об'єкта із сфери об'єктивно-природної до сфери суб'єктивно-людської (соціаль­ної). В цьому розумінні праця є відчуженням суб'єкта від са­мого себе, суб'єктивацією предмета ⁶.

Людській діяльності властивий, з одного боку, колективний, суспільний зміст, а з другого,— систематичне виготовлення та застосування знарядь праці, різних матеріальних посередників. Використання цих знарядь принципово змінює характер самої діяльності. Будь-яке знаряддя як матеріальний посередник дає можливість не тільки контролювати ефективність його застосу­вання, а й використовувати його цілеспрямовано.

Завдяки суспільно-практичній діяльності у людей виникла здатність створювати на найвищих ярусах своєї свідомості іде­альні образи предметів, які вони мають на меті виробити в процесі діяльності. Без формування таких образів, без функ­ціонування особливого, ідеального плану для людини немож­лива будь-яка ефективна діяльність.

Матеріальний, трудовий процес у психофізіологічному від­новленні здійснюється за принципом зворотного зв'язку. Проте порівняно з твариною для людини механізм цього зв'язку міс­тить принципово нову ланку — ідеальний образ майбутнього продукту праці. Кожна предметна дія, кожна предметна опера­ція зумовлені внутрішньою логікою трудового процесу та не­впинно коригуються на основі ідеального образу, що його має в голові людина. Отже, практика, вся різноманітність предмет-

⁴ Див.: Ярошевстй Т. Размьішления о практике.— М. 1976.—С. 76.

⁶ Див.: Чегрелидзе К- Основнне проблеми социологии мншления.— Тби-лиси, 1973.— С. 37—43.

ної діяльності викликають у людей потребу випрацьовувати, нагромаджувати та перетворювати складні системи ідеальних образів, на грунті яких людина здійснює все нові й нові цикли передбачуваної діяльності.

Дата добавления: 2014-11-20