Тема 6. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській Русі та Галицько-Волинській державі

МОДУЛЬ ІIІ. ІСТОРІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

1. Найдавніші писемні матеріали.

2. Центри зосередження писемних матеріалів у Київській
Русі та Галицько-Волинському князівстві.

3. Використання архівних документів.

4. Зародження приватних архівів.

Ключові слова: грамоти, літописи, бенефіції, тестамен-ти, архів-бібліотека, ризничі.

Початок архівів і архівної справи в Україні пов'язаний з ут-вердженням її державності. Найдавніші писемні документи - грамоти періоду Київської Русі - виникали як результат відно-син між великим князем і його васалами, між окремими феода-лами. Грамоти закріплювали права на власність і привілеї²². «Повість минулих літ» згадує русичів, які служили в Греції і писали заповіти на успадкування майна. Документи, що засвід-чували права успадкування та відображали діяльність земле-власників, збиралися і зберігалися дружинниками та боярами.

Давньоруські літописи зафіксували важливі відомості про різноманітні відносини київських князів з чужоземними країнами, тексти договорів з Візантією, волзькими болгарами. Угоди скріплювалися писемними документами. «Цей договір учинили ми (руси) і ви оба (цесарі), - зазначається в тексті до-говору між Грецією і Руссю 912 року, - новим написанням на двох хартіях». Хрисовули²³, клятвені грамоти руських послів та інші важливі документи на пергаменті зберігались у казні київських великих князів. Місцезнаходження князівських архівів разом із коштовностями свідчило про роль документів і ставлення до них великокнязівської влади.

3 часу запровадження християнства як державної релігії та інституційного утвердження церкви на території України беруть початок церковні архіви. Монастирі, церкви, митрополичі та єпис-копські кафедри були найважливішими центрами зосередження

²² Привілей (лат. privilegium, від лат. ргюив - особливий і lex - закон) -
1) особлива перевага, пільга, надана законом будь-кому; 2) грамота, якою
за феодалізму надавали привілеї.

²³ Хрисовул - урочиста грамота візантійського імператора. У формі
хрисовул публікувалися закони, державні договори з іноземними
країнами, найважливіші імператорські пожалування.

писемних документів. Давньоруська православна церква нев-довзі після свого утворення стала не лише важливим духовним осередком, а й великим землевласником. Основним джерелом розширення церковних земельних володінь були бенефіції - «по-жалування» з боку князівської влади та великих феодалів. Мо-настирі дбайливо зберігали документи про своє заснування, на право володіння земельними угіддями та привілеї. У монастирсь-ких церквах і соборах документи зберігалися в ризницях разом із цінними культовими речами і богослужебними книгами. Давні монастирські архіви Київської Русі не збереглися переважно че-рез ворожі нашестя, війни та природні катаклізми.

Княжий двір, як орган центрального управління Галицько-Волинської держави ХІІІ-XIV ст., крім своїх державних функцій, що домінували над приватними князівськими, збирав і зберігав важливі документи. Галицький літопис серед двір-ських урядників, які виконували державні функції, називає пе-чатника (канцлера), коло обов'язків якого не обмежувалося проставлянням печаток на князівських грамотах, - він виконував доручення князя, зокрема здійснював «слідство» над боярами. У княжому дворі зосереджувалися документи про адміністра-тивні, військові, судові, фінансові, церковні й дипломатичні справи Галицько-Волинської держави. Так, писані грамоти (тестаменти) князя Володимира Волинського і Берестейського Володимира Васильковича засвідчували право успадкування його родичами земель, сіл з митом, стольного міста Володимира (на Волині). Із княжої канцелярії походять відомі грамоти XIV ст. (про відновлення і підтвердження союзу з Пруссією, надання свободи купцям, привілеї містам) останніх галицько-волинських князів Андрія і Льва, Юрія (Болеслава).

Монастирі і церкви, засновані галицько-волинськими князя-ми, крім маєтностей, грошових і речових пожертвувань, отриму-вали богослужебні книги. Так, князь Володимир Василькович спорядив монастир Св. Апостолів, церкви та єпископії (пере-миську, чернігівську) книгами. На книгах, які зберігалися в ризницях, нерідко робили записи про пожертвування храмам, нотатки господарського характеру. Монастирські зібрання книг і документів відігравали роль архівів-бібліотек. Хранителями книг і грамот були ризничі (монахи, які працювали в ризниці).

Отже, поява архівів в Україні безпосередньо пов'язана з утвердженням державності на її землях, насамперед у Київ-ській Русі. Розширення державних функцій княжого двору, економічне зміцнення церкви зумовлювали зростання велико-князівського і церковних архівів, що мали важливе політичне й культурне значення для внутрішнього життя держави та

міждержавних відносин. Формувалися й особові архіви дру-жинників і бояр, документи яких захищали їх приватну власність, закріплювали станові привілеї.

Розпад Київської Русі, занепад Галицько-Волинської дер-жави негативно позначилися на розвитку архівної справи, однак закладені архівні традиції були продовжені в литовсько-польську добу української історії.

Дата добавления: 2014-12-17