Тема 14. Розвиток архівної справи в незалежній Україні

Завдання для самостійної роботи

Запитання для самоперевірки

1. Які найхарактерніші ознаки архівної справи в Україні
за часів радянської доби?

2. Які основні адміністративно-територіальні реформи
1920-1930-х років визначили розвиток архівної справи
в Україні?

3. З якою метою була створена система партійних архівів?

1. Визначити основні завдання діяльності архівних уста-
нов за часів радянської доби.

2. Охарактеризувати процес використання документів
архівів у період Другої світової війни.

3. Виявити особливості вдосконалення науково-довідково-
го апарату архівів.

4. Проаналізувати основні нормативно-правові акти сто-
совно архівної справи в Україні.

Література: 13, 29, 47.

1. Відновлення державної незалежності України та демо-
кратизація архівної системи. Правове регулювання відносин
в архівній сфері.

2. Питання правонаступництва стосовно Державного архів-
ного фонду.

3. Заснування Українського науково-дослідного інституту
архівної справи та документознавства.

4. Міжнародні зв'язки України в архівній сфері.

Ключові слова: демократизація архівної справи, норма-тивно-правове забезпечення, інтеграція документальних над-бань, інформатизація архівної справи, підготовка кадрів, міжнародні зв'язки в архівній справі.

Відновлення державної незалежності України започаткувало новий етап розвитку архівної справи, відродження її національ-них традицій, демократизацію архівної системи. З падінням тоталітарного режиму, виходом України з Союзу РСР гостро постала проблема правового врегулювання нових відносин в архівній сфері, створення нормативно-правової бази, що від-повідала б сучасним реаліям, вирішенню питань правонаступ-ництва стосовно Державного архівного фонду колишнього СРСР. Основою формування самостійного Національного архівного фонду України стала українська частина єдиного Державного архівного фонду СРСР. 27 серпня 1991 року Президія Верховної Ради України ухвалила рішення передати архіви Компартії на державне зберігання. На базі Архіву ЦК КПУ було утворено Центральний державний архів громадських об'єднань. Партійні архіви структурно влилися до складу обласних дер-жавних архівів. Так було ліквідовано паралельне існування двох архівних фондів. Згідно з постановою Президії Верховної Ради України від 9 вересня 1991 року на державне зберігання передавалися деякі категорії документів колишнього КДБ УРСР, зокрема архівно-слідчі справи колишніх репресованих і так звані фільтраційні справи громадян - жертв нацистських переслідувань, вивезених на примусові роботи до Німеччини та її сателітів⁴⁸. Відбувся процес інтеграції вітчизняних докумен-тальних надбань до Національного архівного фонду, що набув законодавчого закріплення 24 грудня 1993 року з прийняттям Верховною Радою України Закону «Про Національний архів-ний фонд і архівні установи». Закон визнав Національний архівний фонд складовою української і світової історико-куль-турної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства, поста-вив його під охорону держави і зафіксував державні гарантії його зберігання, примноження та використання.

Після прийняття базового архівного закону, механізм реалі-зації якого передбачав створення понад 30 нормативно-право-вих актів різного рівня, активізувалася нормотворча діяльність у сфері архівної справи. Перший пакет таких актів було затверджено Урядом у жовтні 1995 року постановою «Питання

⁴⁸ Сателіт - держава, формально незалежна, однак фактично підпо-рядкована іншій, сильнішій державі.

діяльності архівних установ України». Кількома урядовими постановами було засновано галузеві державні архіви в систе-мах геодезії і картографії, гідрометеорології, геології, силових відомств. 1996 року Кабінет Міністрів України затвердив типові положення про державний архів області, міст Києва і Севастополя, а 1998 року - «Типове положення про архівний відділ районної державної адміністрації».

Протягом 1996-2000 років було розроблено або внесено зміни до положень практично про всі державні архівні установи, про порядок передавання до державних архівів України кіно-фотофонодокументів, типові положення про експертні комісії, порядок ведення державного обліку документів Національного архівного фонду, методику і критерії виявлення унікальних документальних пам'яток, перелік документів із зазначенням термінів їх зберігання, інструкцію про порядок призупинення діяльності архівних установ, порядок надання платних послуг державними архівними установами і ще ряд документів з різних напрямів діяльності. Для архівістів України новою формою унормування питань архівної справи стала участь у підготовці державних і галузевих стандартів. Першим резуль-татом їх досліджень у галузі архівної термінології стала колек-тивна праця - термінологічний словник «Архівістика» (1998).

Поряд із напрацюванням нових нормативно-правових актів здійснювався систематичний перегляд раніше затверджених для визначення їх відповідності чинному законодавству, до-сягненням теорії і практики архівної справи. Так, 1996 року Головне архівне управління України розпочало роботу над вне-сенням змін і доповнень до архівного закону. У вересні 2000 року Уряд подав до Верховної Ради України проект нової редакції закону, згідно з яким посилено регулюючу роль держави в ор-ганізації архівної справи, внесено уточнення до системи архів-них установ, режиму регулювання стосовно документів Національного архівного фонду залежно від форми власності на них, удосконалено норми для процедури експертизи цінності документів, захисту Національного архівного фонду і забезпечення збереженості його документів, зафіксовано ста-тус цих документів як культурних цінностей, додатково внесе-но положення про соціальний захист архівних працівників та інші зміни, спрямовані на повнішу реалізацію закону. 13 груд-ня 2001 року проект нової редакції парламент схвалив у цілому.

Одним із найважливіших обов'язків державних архівних установ у 1991-2001 роках було поповнення Національного архівного фонду документами, що відображають стан розбудо-ви державності України. Архівні установи країни провели

значну роботу з організації своєчасного добору до Національно-го архівного фонду і приймання на державне зберігання різно-манітних документів. За 10 років державної незалежності до складу Національного архівного фонду надійшло майже 19 млн одиниць зберігання різних видів документів, у тому числі 10,5 млн від архівного фонду КПРС, майже 3 млн від колиш-нього КДБ та близько 6 млн від підприємств, установ і організа-цій - традиційних джерел комплектування державних архівів. Загалом на початок 2001 року Національний архівний фонд становив майже 60 млн справ.

Важливою складовою діяльності державної архівної служби протягом 1991-2001 років була організаційна робота, спрямо-вана на зміцнення матеріально-технічної бази державних архівів. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року «Програма збереження бібліотечних та архівних фондів на 2000-2005 роки» дала певні можливості для отримання додаткових коштів і технічних засобів. Однак деградація матеріально-технічної бази залишалася однією з найсуттєвіших негативних тенденцій в архівній сфері.

Необхідність наукового забезпечення розвитку галузі зумо-вила створення галузевої наукової установи. 1994 року почав діяти Український науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, основними завданнями якого стало роз-роблення кардинальних проблем українського архівознавства, документознавства та методики архівної справи.

Для оптимізації формування Національного архівного фонду та зберігання документів розпочата інформатизація архівної справи в Україні. Формальною точкою відліку на цьому шляху було рішення колегії Головного архівного управління України про створення 1989 року автоматизованої інформаційної систе-ми на базі Центрального фондового каталогу. Важливе значен-ня для обґрунтування теоретико-методологічних засад інфор-матизації мала Державна програма «Національна архівна інформаційна система», положення якої логічного розвитку набули в концепції «Археографічного реєстру національної архівної спадщини України» (1996) та «Основних положеннях концепції комп'ютеризації архівної справи в Україні» (1998).

У другій половині 1990-х років тривало удосконалення підго-товки кадрів. З цією метою було розроблено прогностичну кон-цепцію архівознавчої освіти, в якій представлено конструктивні погляди на зміст, форми і методи організації підготовки спеціалістів архівної справи. Поряд із Київським національним університетом ім. Т. Шевченка підготовку архівістів започатку-вали Харківський національний університет ім. В. Каразіна,

Київський національний університет культури і мистецтв, Східноєвропейський університет ім. В. Даля. Систематично працюють курси підвищення кваліфікації для різних категорій архівних працівників.

Статус самостійної держави змінив характер міжнародних зв'язків України в архівній сфері. Підписано угоди про спів-працю з багатьма державами - колишніми республіками СРСР, Болгарією, Польщею, Румунією, Швецією. Представника Головного архівного управління України обрано членом Вико-навчого комітету Міжнародної ради архівів, українських архі-вістів включено до складу Європейської комісії та професійних комітетів Міжнародної ради архівів. Архівісти України залу-чалися до участі в розробленні і впровадженні архівних прог-рам Ради Європи, роботи регіональних архівно-бібліотечних структур, регулярною стала участь українських архівістів у міжнародних науково-практичних конференціях, присвяче-них актуальним питанням архівної справи та стану джерельної бази історичних досліджень, реституції архівних фондів. Кіль-ка з них проходили в Україні, зокрема Міжнародний сим-позіум з правових питань реституції (1995), конференція з проблем збереження архівних і бібліотечних фондів (1999).

1999 року в Україні було запроваджено День працівників архівних установ - 24 грудня - та започатковано галузеву нау-кову премію імені Василя Веретенникова (2000).

Отже, архівна справа в Україні має давню історію, націо-нальні традиції, тісно пов'язані зі світовими тенденціями роз-витку архівістики. За багатовікову історію накопичено значний досвід збирання, зберігання документів та використання архівної інформації, удосконалення технологій і методик. Твор-че використання цього досвіду є важливим чинником зростання ролі архівів у духовному і державному житті, підвищення соціального статусу архівістів.

Запитання для самоперевірки

1. Які характерні ознаки демократизації архівної справи
в Україні?

2. Що передувало інтеграції документальних надбань до
Національного архівного фонду України?

3. Які основні нормативно-правові акти регламентують
діяльність архівів України?

4. Який зміст основних нормативно-правових актів, при-
йнятих і переглянутих з часу проголошення незалеж-
ності України?

5. Які галузеві державні архіви було створено у зазначений
період?

6. Що зумовило створення Українського науково-дослід-
ного інституту архівної справи та документознавства?

Дата добавления: 2014-12-17