Концептуальні основи технології М. Монтессорі

Технологія вільного виховання М. Монтессорі

Предметні і галузеві педагогічні технології

Гуманістичні ідеї італійського педагога Марії Мон­тессорі (1870—1952) набули значного поширення в багатьох країнах, і в Україні зокрема. її система охоп­лює концепцію і технологію виховання та навчання дітей віком від 2,5 до 12 років. Вона основана на теорії вільного виховання та сенсуалізму (лат. sensus — від­чуття). Глибина реалізованих у цій технології теоретич­них положень, досконалий методичний і дидактичний інструментарій дають змогу використовувати її в різних педагогічних умовах. Найбільш цікаві положення сто­суються навчання і виховання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.

Значну роль у формуванні філософії виховання М. Монтессорі відіграли власні досвід і спостереження за дітьми, а також гуманістичні традиції Й.-Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Ф. Фребеля, які визнавали особли­ву значущість вродженого потенціалу дитини, її здатно­сті розвиватися в атмосфері свободи і любові. Специфі­ка гуманістичної педагогічної філософії полягає в тому, що дитинство розглядають не лише як період життя, а й як інший полюс природи людини.

Основою філософських поглядів М. Монтессорі є кос­мічна теорія, згідно з якою все живе у світі (рослини, тва­рини, людина) існує та діє відповідно до плану розвитку Всесвіту. Сенс буття полягає не в досягненні «досконало­сті на безмежному шляху прогресу», а в тому, щоб впли­вати на навколишнє середовище і реалізувати в ньому певну мету. Людина може легко втратити контроль над створеною нею «надприродою», що призведе до екологіч­них катастроф. Щоб запобігти цьому, людство повинно осмислити космічне завдання, усвідомити свою єдність перед небезпеками соціальних негараздів і війн, вироби­ти «вселенську свідомість», побудувавши гармонійне суспільство. Досягти цього, на думку М. Монтессорі, можна шляхом виховання, стратегія якого має ґрунтува­тись на законах, що обумовлюють становлення і розви­ток людини, і реалізувати всі її потенційні енергії.

М. Монтессорі вірила в безмежні можливості дитини та її унікальну вроджену здатність до саморозвитку, потужним чинником є всотуючий розум — прагнення і здатність учитися, що реалізуються в сприятливому середовищі. На підсвідомому рівні дитина може сприй­няти і засвоїти будь-які просторові та часові зв'язки, соціокультурні особливості, відносини між людьми тощо. Така здатність властива лише дітям дошкільного віку. Хоча її дія обмежена в часі, але цього достатньо для отримання необхідного обсягу знань про навколишній світ. Розвиваючись, розум дитини поступово стає свідо­мим і трансформується в розум дорослого, вона втрачає унікальну здатність мислити природно і без зусиль поглинати знання про зовнішній світ — свій всотуючий розум. Безсвідоме сприймання дошкільняти і свідому інтелектуальну діяльність дорослого М. Монтессорі ілю­струвала відмінностями між засвоєнням дитиною рідної мови та вивченням іноземної дорослим.

З огляду на це дорослі повинні вчасно створити таке середовище, у якому дитина могла б знайти все необхід­не та корисне для свого розвитку, отримати різноманіт­ні сенсорні (чуттєві) враження, зразки позитивної соціальної поведінки, «всотати» правильну мову, со­ціально прийнятні способи емоційного реагування і раціональної діяльності з предметами.

Здатність дитини до засвоєння знань і досвіду має деякі особливості, зумовлені психофізіологічним розвит­ком її організму. У певному віці настають тимчасові фази особливої сприйнятливості до конкретних аспектів нав­колишнього середовища — сензитивні періоди. Ефек­тивність виховання і навчання залежить від відповідно­сті атрибутів середовища періоду розвитку. Дорослі мають передбачати настання сензитивних фаз, аналізу­вати симптоми кожного періоду для оцінювання акту­ального розвитку дитини, створювати належні умови, добирати засоби навчання, яких дитина об'єктивно потребує на конкретний момент.

Сензитивні періоди виникають у процесі розвитку всіх дітей незалежно від раси, національності, геополітичних і культурних відмінностей, соціального похо­дження тощо. Проте вони мають індивідуальні особли­вості, оскільки час їх настання, тривалість і динаміка можуть бути різними в конкретних дітей. Науковці ви­значили приблизні середньостатистичні межі кожного сензитивного періоду:

— сприйняття порядку (0—3 роки);

— сенсорний розвиток (0—5,5 року);

— розвиток мовлення (0—6 років);

— розвиток рухів і дій (1—4 роки);

— сприйняття маленьких предметів (1,5—2,5 року);

— розвиток соціальних навичок (2,5—6 років). Основне завдання педагогіки, за М. Монтессорі,

полягає у створенні предметно-просторового середови­ща, у якому дитина могла б розвиватися в індивідуаль­ному темпі і найповніше розкрити свій внутрішній потенціал у процесі вільної самостійної діяльності. Учитель повинен надавати вихованцеві засоби для саморозвитку — автодидактичні (самонавчальні) Монтессорі-матеріали, з якими слід працювати, дотримую­чись запропонованих правил використання: спочатку наслідувати вихователя, діяти за зразком, а потім само­стійно виконувати різноманітні вправи.

Педагогіка М. Монтессорі не протиставляє особисто­сті вихователя і дитини, вважаючи їх рівноцінними. Дорослий залежить від дитини настільки, наскільки дитина — від нього. Такий підхід єднає цю концепцію з гуманістичними традиціями української етнопедагогіки і сучасними теоріями навчання та виховання. У май­бутніх педагогів потрібно розвивати інтерес до дитини і вміння бачити в ній унікальну особистість, навчати їх спостерігати процес її розвитку, створювати розвивальне середовище і підтримувати зв'язок із дитиною, бути привабливим зовні, цікавим для вихованців, «життєво важливою частиною світу дитини». Щоб дієво допома­гати їй у саморозвитку, він також повинен уміти залу­чити до співпраці батьків, оскільки дитина є членом сім'ї, а не ізольованою особистістю. Місію педагога М. Монтессорі вбачала в здатності «вникати в секрет дитинства», знати, любити дитину і вміти служити їй «згідно із законами вищої справедливості».

Дата добавления: 2014-11-29