Технологія роботи з дидактичними Монтессорі-матеріалами

Педагогічна технологія М. Монтессорі ґрунтується на використанні специфічних дидактичних матеріалів, які є важливим засобом становлення фізичних і психіч­них функцій дитини, розвитку її уваги, творчості, волі, навчання письма та елементарної математики. Це не навчальне обладнання в загальноприйнятому розумін­ні, оскільки основна мета використання Монтессорі-матеріалів полягає не в формуванні у дітей навичок і пере­даванні їм знань, а в допомозі їх будівництву, духовно­му саморозвитку. Головна їх цінність у тому, що вони сприяють упорядкуванню попереднього досвіду дитини, ознайомлюють її з предметами та їх якостями, ознака­ми, дають змогу вихованцям самостійно працювати, міркувати, помилятися і виправляти помилки, сфокусовуватись на зробленому, порівнювати. Дидактичний матеріал як зовнішній стимул привертає увагу дітей, ініціює процес їх зосередження, розвиває інтерес до речей і дій із ними, прагнення до самостійності. Допо­мога педагога при цьому не значна, а керівництво діяль­ністю дитини опосередковане. Запропонувавши матері­али, які привертали б дитячу увагу, педагог може нада­ти вихованцю свободу, необхідну для його розвитку.

М. Монтессорі експериментальним шляхом розроби­ла комплекс дидактичних засобів, основаних на концеп­ції активної особистості, яка розмірковує і спілкується, розвивається в процесі вільної діяльності. Призначення дидактичних Монтессорі-матеріалів — опосередковано підготувати дитину до майбутнього учіння. Вони не на­вчають письма письмом, читання читанням, малювання малюванням, а дають дитині змогу самостійно «скласти з елементів» ці складні дії, причому кожну — у свій час, відповідно до сензитивного періоду.

Ретельно перевіряючи засоби, М. Монтессорі відкида­ла все, що не фіксувало уваги, не викликало задоволення і не стимулювало самостійних повторних вправ дітей. Кожен вид матеріалів призначений для певного вікового рівня. Спостерігаючи за вихованцем та здійснюючи екс­перименти, педагог повинен визначити оптимальний час для запровадження в роботу певного матеріалу.

Самостійно діючи в процесі непрямої підготовки, дитина розвиває впевненість у собі, ініціативність, переживає незрівнянне радісне почуття, що супрово­джує її успіхи в пізнанні світу.

Для ефективного проведення уроку з використанням Монтессорі-матеріалів потрібно налагодити контакт із дитиною, створити відповідну атмосферу. Основними вимогами до уроку є простота, об'єктивність, лаконічність.

Зважаючи на особливості сприйняття дошкільнят та їхні навчальні можливості, потрібно «обмежити поле свідомості дитини предметом уроку». Тому на килимку або столі педагог розкладає лише матеріали до уроку. Спочатку він показує послідовність дій із матеріалом, потім пропонує вихованцю спробувати повторити їх, як було показано. Якщо дитина зрозуміла презентацію, то переходить до самостійної роботи, а педагог спостерігає, не обмежуючи її свободу і самостійність. У цьому поля­гає один із найважливіших принципів педагогіки Мон­тессорі: «допоможи мені зробити це самому». Він озна­чає, що дорослий не вчить дитину, а допомагає їй освою­вати навколишній світ.

Не слід примушувати вихованця виконувати пока­зану вправу, осуджувати його, якщо після презентації він працює з матеріалом неправильно. Якщо за поведін­кою дитини педагог зрозуміє, що момент для презента­ції обрано недоречно, необхідно відкласти матеріал і дочекатися сприятливішого часу.

Переконавшись, що дитина засвоїла ідею, педагог подає той самий матеріал уже як вираження нової ідеї і переходить до уроків номенклатури — індивідуальних уроків, на яких відбуваються закріплення навичок роботи та ознайомлення з новими поняттями. Урок номенклатури передбачає три етапи:

1. Асоціювання сенсорного сприйняття предмета з його назвою. Педагог показує вихованцеві зв'язок між предметом або ознакою і назвою. Він називає предмети, властивості або кількості: «Це...». Для засвоєння нових термінів їх потрібно повторити декілька разів, залучаю­чи при цьому всі види чуттів дитини: зорове, слухове, тактильне (відчуття дотику), баричне (пов'язане з атмо­сферним тиском) стереогностичне (стосується пізнання об'ємних фігур та їх просторових відношень) сприйман­ня та м'язову пам'ять.

2. Розпізнавання предмета чи ознаки, що відповідає назві. Після ознайомлення з терміном дитина одержує завдання на кшалт «Дай мені... Покажи мені...», у про­цесі виконання яких вона активно діє з предметами або символьним вираженням якості. Такі завдання мають бути численними, щоб вихованець краще запам'ятав нові поняття; різноплановими, щоб підтримувати його зацікавлення, не знеохочувати одноманітністю, стиму­лювати рухову активність.

3. Запам'ятовування слова, що відповідає предмету або ознаці. Педагог указує на предмет і ставить запитан­ня щодо його назви, властивості, кількості. У такий спосіб нові терміни переходять із пасивного словника в активний.

Педагогічна система М. Монтессорі має чітку техноло­гію з визначеною послідовністю презентації матеріалів, які диференціюють за навчальними розділами: матеріали для вправ у повсякденному житті та вироблення навичок соціальної поведінки; матеріали для вправ на розвиток сенсорики; матеріали для вправ на розвиток мовлення, навичок письма, читання, математичних уявлень; мате­ріали для вправ із розділу «Космічне виховання».

Вправи в повсякденному житті, на думку М. Монтес­сорі, є майже такою координованою активністю, як біган­ня, стрибання; вони задають мету цим простим рухам. Умови підготовленого середовища налаштовують на активність, унаслідок чого дитина постійно вдосконалює свої рухи, набуває грації і спритності. Такі вправи врахо­вують природні імпульси особливих періодів дитинства. Вони спрямовані на адаптацію дитини до довкілля, що разом із ефективним функціонуванням у ньому становить суть правильного виховання. Мета навчання досягнута не тоді, коли вихованець слухає пояснення, а коли він набуває власного досвіду в певному середовищі. Тому завдання педагога полягає не в розтлумаченні виучуваного матеріа­лу, а у формуванні в дитини мотивів культурної діяльності в спеціально підготовленому середовищі.

Використання нового матеріалу доцільно розпочи­нати із вправ на вироблення навичок соціальної пове­дінки. Дитина прагне повторити дії дорослих, які вона бачила вдома (позамітати, зліпити тісто, помити посуд, застебнути ґудзик тощо). Наслідування має інтелекту­альний характер, бо основане на попередніх спостере­женнях і знаннях. Для розвитку навичок таких дій вправи мають стосуватися найближчого оточення вихо­вання, його культури, тому неможливо скласти чіткий перелік необхідних для них матеріалів, хоча деякі види засобів універсальні.

Однак формування навичок і вмінь не є самоціллю, оскільки вправи покликані зробити дитину незалежною від дорослих і самостійною; розвинути вміння співвідно­сити власні дії та володіти собою, почуття відповідально­сті, організованість; удосконалити модель соціальної поведінки; реалізувати потребу в руховій активності. Виконуючи такі вправи, вихованець готується до склад­ніших завдань, розвивається емоційно, інтелектуально, освоює правила життя в суспільстві, формує почуття власної самоцінності.

«Складні» види діяльності потрібно опановувати із застосуванням аксіологічного аналізу: спочатку про­аналізувати їх і поділити на «простіші», потім проде­монструвати «складну» дію як послідовність елемен­тарних кроків.

М. Монтессорі вважала чуттєве сприймання основою розумового і морального життя. Розроблені нею сенсор­ні матеріали унікальні щодо розвитку всіх сфер відчут­тів: зорових, слухових, смакових, нюхових, тактиль­них, баричних, термічних. За допомогою цих матеріа­лів педагог повинен навчити дітей слухати тишу і звуки, розрізняти кольори, форму, вагу предметів, яко­сті матеріалів тощо. Диференційоване вдосконалення вміння усвідомлено сприймати такі відчуття сприяє виробленню в дитини здатності зосереджуватись на одному з них, керувати власними емоціями і пізнавати світ у всій різноманітності.

На думку М. Монтессорі, мова є результатом і водно­час основою соціального життя людей, засобом «спіль­ного мислення». Унікальна здатність дитячого розуму всотувати інформацію про навколишню дійсність забез­печує швидке засвоєння мови. Однак збагачення слов­никового запасу потребує систематизації отриманої дитиною інформації, осмислення і класифікації понять. Із цією метою М. Монтессорі розробила спеціальні набо­ри з карток із зображенням одиничних предметів або живих істот і карти для узагальнення понять за трьома великими категоріями: рослини, тварини, людина. Набори карток для понять кожної категорії обрамлені відповідно зеленим, червоним і жовтим кантами, що полегшує роботу як вихованцю, так і педагогу.

Метапредметом Монтессорі-школи є космічне вихо­вання, завдяки якому дитина здобуває перші знання з природничих наук — фізики, хімії, біології, історії, гео­графії, астрономії тощо. Матеріали цього розділу при­значені для ознайомлення вихованця з навколишнім сві­том, культурою людства. У спеціально створеному середо­вищі діти вчаться бути спостережливими; захоплюватися навіть незначною часточкою світу; розуміти гармонію природи, берегти її; працювати з книгами, енциклопедія­ми; висловлювати свої думки і виявляти почуття за допо­могою письма, мови, жестів, живопису, скульптури. Для виховання цих якостей та засвоєння природничих знань у навчально-виховних закладах, які працюють за техноло­гією М. Монтессорі, створюють спеціальну зону з різнома­нітним розвивальним матеріалом: географічні та зоряні мапи, глобуси; астрономічні календарі, за якими діти виз­начають пору року, місяць, день тижня, число, день свого народження, візуально відрізок прожитого року; об'ємні і площинні макети Сонячної системи.

У розвивальних лабораторіях Монтессорі-закладів вихованці мають змогу вільно працювати з багатьма матеріалами без допомоги дорослих. На експеримен­тальному майданчику кожна дитина має власну росли­ну, яку вона посадила, за якою доглядає і спостерігає. Використовуючи схеми, рисунки, вихованці в щоден­никах фіксують результати спостережень, що є основою їхньої майбутньої аналітичної діяльності та першим етапом планування.

Усі дидактичні Монтессорі-матеріали ретельно апробо­вані серед дітей на придатність для самостійних повторних вправ. Вони цілком задовольняють потреби вихованця і враховують його здібності, а отже, довільне варіювання тут не бажане. Розвивальний матеріал сприяє засвоєнню культури, формуванню в неї вищих здібностей.

Дата добавления: 2014-11-29