Педагогіка

Змістовний модуль І. Загальні основи педагогіки

Заняття 1. Предмет і завдання педагогіки

Теоретичні питання

1. Предмет педагогіки. Основні категорії педагогіки.

2. Завдання сучасної педагогіки.

3. Джерела сучасної педагогіки.

4. Система педагогічних наук. Зв'язок педагогіки з іншими науками.

Література

1. Ушинський К.Д. Про користь педагогічної літератури // Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. – Т.1. – К., 1983. – С.9-25.

Практичні завдання

1.1.1.Випишіть і поясніть 3 прислів’я про виховання.

1.1.2. Поставте запропоновані фрагменти статті (автори Б.Мітюров, М.Антонець, М.Скрипник; опублікована в журналі "Початкова школа" (1997. – № 3) у логічній послідовності, обґрунтувавши її. Складіть і запишіть план статті. Зробіть висновок із запропонованої статті. Назвіть статтю.

1. Вічним і незабутнім заповітом К.Д.Ушинського для всіх освітян залишається ідея народного, національного виховання. "Загальної системи народного виховання для всіх народів немає не тільки на практиці, а й у теорії… У кожного народу своя особлива національна система виховання…" (Про народність у громадському вихованні // Вибрані педагогічні твори: У 2-х т. – Т.1. – К., 1983. – С. 102). Саме ця ідея цілісно єднає всі найвизначніші праці педагога. Проте найзавершенішого науково-теоретичного розвитку ідея народного, національного виховання знайшла у творах: "Три елементи школи", "Питання про народні школи", "Про моральний елемент у суспільному вихованні", "Про користь педагогічної літератури" та у навчальних книгах Костянтина Дмитровича.

2. Таким чином, виховання йде тим шляхом, який прокладає сам народ та його визначні люди і, діючи згідно з іншими громадянськими силами, виховання допомагає йти цим шляхом окремим особам та новим поколінням. Усвідомлення народної ідеї виховання відбувається тим швидше й повніше, чим більше займається ним громадська думка і наука, чим частіше ці питання стають доступними для всіх.

3. Як гімн рідній мові звучать слова Костянтина Дмитровича Ушинського: "У мові одухотворюється весь народ і вся його батьківщина; в ній втілюється творчою силою народного духу в думку, в картину і звук небо вітчизни, її повітря, її фізичні явища, її клімат, її поля, гори й долини, її ліси й ріки, її бурі й грози – весь той глибокий, повний думки й почуття, голос рідної природи, який лунає так гучно в любові людини до її іноді суворої батьківщини, яка відбивається так виразно в рідній пісні, в рідних мелодіях, в устах народних поетів. Проте в світлих, прозорих глибинах народної мови відбивається не тільки природа рідної країни, а й уся історія духовного життя народу. Покоління народу проходять одне за одним, але результат життя кожного покоління залишається в мові – у спадщину потомкам. У скарбницю рідного слова складає одне покоління за другим плоди глибоких сердечних порухів, історичних подій, вірування, погляди, сліди пережитого горя і радості, – одним словом, весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає в народному слові. Мова – найживіший, найбагатший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історичне живе ціле. Вона не тільки виявляє собою життєвість народу, а є цим життям. Коли зникає народна мова, – народу нема більше!" (Т.1. – С.123).

4. У книзі "Рідне слово" К.Д.Ушинський стверджує, що народним наставником у вихованні молоді є мова – кращий цвіт усього духовного життя народу, що ніколи не в’яне… Кожне нове покоління, вивчаючи рідну мову легко й без особливих зусиль, засвоює водночас плоди думки і почуття тисяч поколінь, які йому передували. А відтак, "усе, що бачили, все, що зазнали, що пережили та передумали ці незчисленні покоління предків, передається легко й без великих зусиль дитині, яка тільки-но відкриває очі на світ Божий, і дитина, навчившись рідної мови, вступає вже в життя з безмежними силами. Не тільки умовних звуків вчиться дитина, вивчаючи рідну мову, а п’є духовне життя і силу…" (Т.1. – С.124). Рідне слово пояснює дитині її природу краще, ніж міг би це зробити природознавець, рідне слово знайомить дитину з характером людей, що оточують її, з суспільством, в якому вона живе, з його історією та прагненнями, як не міг би ознайомити жоден історик; саме рідне слово вводить дитину в народні вірування, в народну поезію, як не міг би ввести жоден естет, і, врешті-решт, рідне слово дає такі логічні поняття й філософські погляди, яких звичайно, не міг би дати дитині жоден філософ.

5. Ніхто не має права судити про достоїнства і вади народу лише на підставі власних понять про якості людини, втискуючи ідею народності у вузькі рамки особистого ідеалу. Адже, як би не була розвинена окрема людина, вона завжди стоїть нижче свого народу. "Історія переконує нас на кожному кроці, що поняття наші про достоїнства і вади не можна застосовувати до цілих народностей, і часто те, що здається нам вадою у народі, є зворотною і необхідною стороною його достоїнств, умовою його діяльності в історії" (Т.1. – С.101).

6. Такі узагальнюючі висновки Ушинський робить не на основі кабінетно-теоретичних абстрагувань, а завдяки численним поїздкам західноєвропейськими країнами, під час яких ґрунтовно вивчає навчально-виховні системи Німеччини, Франції, Англії, Швейцарії, Італії, Бельгії. Кожна з національних систем виховання, за переконанням Костянтина Дмитровича, за певної схожості має свої корінні відмінності, особливу мету і засоби досягнення цієї мети, а відтак наслідування одним народом виховної системи іншого виведе неодмінно на хибний шлях.

7. Отож, зовсім не байдуже для духовного розвитку дитини, якою мовою вона розмовляє в дитинстві. Оскільки ми визнаємо, що на душу дитини та напрями її розвитку впливає навколишня природа, люди, які її оточують, і навіть картина, що висить на стіні в її кімнаті, іграшки, що ними вона грається, то ми маємо визнати і вплив такого пройнятого своєрідним характером явища, як рідна мова – перший тлумач і природи, і життя, і ставлення до людей. Рідне слово – це та атмосфера, що обіймає душу і через яку дитина все бачить, розуміє й почуває. З цього стає зрозуміло, що "мова народу, будучи найповнішим відображенням батьківщини й духовного життя народу, є разом з тим для дитини кращим тлумаченням природи й життя" (Т.1. – С.127).

8. К.Д.Ушинський застерігав від необачного механічного перенесення систем виховання й навчання одного народу для іншого, оскільки вони розвивалися за різних умов і в різні історичні епохи. "Коли б, наприклад, хто-небудь побажав виховувати азіатські сучасні народи за тією ж системою, що й новоєвропейські, не звертаючи уваги ні на історію, яку прожив кожен народ, ні на релігію, ні на державний устрій, то, звичайно таке виховання не досягло б ніякого щасливого результату", – цитує Ушинський думку німецького педагога Дістервега у праці "Про народність у громадському вихованні" (Т.1. –С.82). І далі продовжує власні роздуми: "…саме основи виховання і мета його, а отже і його головний напрям, різні в кожного народу і визначаються народним характером, тим часом як окремі педагогічні деталі можуть вільно переходити, і часто переходять від одного народу до іншого. Чому не користуватися досвідом іншої держави? Однак це користування не шкідливе лише тоді, коли основи громадської освіти твердо закладені самим народом. Можна і треба запозичити знаряддя, засоби винахідництва, але не можна запозичити чужого характеру і тієї системи, в якій виявляється характер" (Т.1. – С.89).

9. Феномен народної мови полягає в тому, що саме рідне слово розвиває в дитини духовність. Дитина, висловлюючи свою думку, в одному випадку вживає один вислів, в іншому – інший, дивуючись, що помітила надзвичайні тонкощі між двома словами, на перший погляд, дуже схожими. Крім того, дитина, почувши нове для неї слово, починає здебільшого змінювати і сполучати його з іншими словами цілком правильно. Це можна пояснити лише тією творчою силою, яка дала народові змогу створити мову. Безліч понять, поглядів на речі, велика кількість думок, почуттів, художніх образів, логіка та філософія мови – усе це засвоює дитина настільки легко й швидко, що й половини того не може засвоїти за двадцять років старанного й методичного навчання: "Такий цей великий народний педагог – рідне слово!" (Т.1. – С.125).

Заняття 2. Розвиток, формування і виховання особистості

Теоретичні питання

1. Поняття "людина", "індивідуальність", "особистість", "розвиток", "формування особистості", "соціалізація".

2. Фактори формування особистості. Фактори соціалізації особистості.

3. Роль діяльності та спілкування у формуванні особистості.

Література

1. Концепція національного виховання // Початкова школа. – 1995. – № 2. – 3.1.

Дата добавления: 2015-03-31