Філософська герменевтика

Герменевтика — дисципліна, що займається проблемами інтер­претації та розуміння. Сама назва походить від імені давньо­грецького бога Гермеса, який розтлумачував смертним волю богів, філософська ж герменевтика порушує питання про розуміння і смисл взагалі.

Традиційна герменевтика починається в епоху Середньовіччя. Тоді вона передусім означала тлумачення текстів Біблії, правиль­не прочитання того, що вже написано, тобто відшукання істинного смислу. Такий статус засобу інтерпретації текстів герменевтика зберегла до XIX століття, до епохи романтизму. Саме в цей час фор­мується сучасне розуміння герменевтики, окреслюється проблема­тика та шляхи вирішення питань філософської герменевтики.

Біля витоків філософської герменевтики стоїть німецький філософ-романтик Фрідріх Шлейєрмахер (1768—1834). На його дум­ку, герменевтика — це універсальне вчення про розуміння взага­лі. Потрібно розуміти не лише текст, але і його творця, причому, вважав філософ, інтерпретатор може зрозуміти творця і текст на­віть краще, ніж сам автор.

Розвинув положення філософської герменевтики інший ні­мецький філософ XIX ст. Вільгельм Дільтей (1833—1911). Згідно з В. Дільтейєм, розуміння тексту неможливе поза розумінням епо­хи, в яку було складено текст; саму ж епоху слід розуміти, виходя­чи з неї самої, а не з позицій сьогодення. Основна теза В. Дільтея звучить так: розуміння є осягнення смислу, розуміння — це зна­ння, що розуміє саме себе, рефлексивне знання. Процес розумін­ня передбачає суб'єкта пізнання та об'єкт — текст. Під текстом В. Дільтей розуміє всю знаково-символічну реальність, світ куль­тури, що фіксується передусім у мові.

Остання має специфічний характер: мова не залежить від людського буття. У XX ст. М. Гайдегтер сформулює принципову для герменевтики тезу: не ми говоримо мовою, а мова говорить нами. Тобто мова гіпостазується — отримує статус незалежної реальності. Через це у XX ст. герменевтика перестає бути просто методологією гуманітарного пізнання, а отримує статус онтології (вчення про буття). Адже розуміння — це не просто акт інтерпре­тації, це специфічне відношення людини до світу; людина при­речена розуміти світ, трактувати його, бо сама культура є спосіб покладання й утворення смислу.

Одним із центральних понять філософської герменевтики є поняття герменевтичного кола: щоб розуміти, слід пояснити, щоб пояснити, слід розуміти. Тобто ціле розуміється з його частин, а частини — з розуміння цілого. Іншим важливим концептом філософської герменевтики є концепт герменевтичного трикутника: автор — текст — інтерпретатор.

Основоположником філософської герменевтики вважають німецького філософа, учня М. Гайдеггера Ганса-Георга Гадамера (1900—2002), який виклав основні ідеї у праці «Істина і метод» (1960). Для філософа герменевтика як теорія розуміння не є здатністю до відтворення авторського тексту, а можливістю продовження історії тексту через власне його прочитання інтерпретатором.

Г. Гадамер наголошує на діалогічній природі розуміння: час зустрічі з іншим формується «Ти — досвід»; тільки через діалог відбувається формування смислу. Для того, щоб розуміти, потрібне попереднє розуміння — це попереднє судження, що лежить в основі процесу розуміння. Передрозуміння, на думку Г. Гадамера, це передусім традиція, в якій живе і мислить людина; будь-хто вбудований у цю традицію. Без такого передрозуміння розуміння неможливе, бо традиція — це схоплений час, а оскільки дана — смертна істота, то мислення без передрозуміння просто неможливе. І тут розуміння стає процесом виходу свідомості межі її історичної даності і досягнення іншої смислової структур Таким чином, вважає Г. Гадамер, мета герменевтики — перенести смисловий зв'язок з іншого світу (історичного, особистісного) у власний.

Герменевтичні проблеми розуміння та інтерпретації стали особливо актуальними, враховуючи досвід нерозуміння XX ст. расизм нацистського режиму, протистояння соціалістичного капіталістичного табору, проблема толерантності сьогодні. Крім того, теза про знаковий характер культури, що не володіє наперед заданим смислом, а постійно створюється в процесі інтерпретації, стане наріжним каменем філософії постмодернізму.

Дата добавления: 2015-05-22