Проблема суб'єкта суспільно-історичного процесу

У соціальній філософії та філософії історії одним із основних пи­тань є проблема суб'єкта суспільно-історичного розвитку. Прості­ше кажучи: хто творить історію реально? Такими суб'єктами мо­жуть бути: народ, нація, маса, натовп, соціальні класи, видатні особистості.

Тривалий час у суспільно-політичній літературі поняття нації та народу ототожнювались. Це відбувалось завдяки домінуванню сталінського визначення нації як людської спільності економіч­них зв'язків, території, мови та психічного складу. Нині ж ці по­няття розділяються. Так, нація — це сукупність людей, що мають одну батьківщину, народ — це вся сукупність громадян тієї чи іншої держави. Тобто, народ — соціально-етнічне поняття, а на­ція — соціально-політичне.

Іншим суб'єктом суспільно-історичного розвитку є маса. Згідно з одним з найавторитетніших дослідників феномену маси XX ст. Еліаса Канетті, вона має чотири основні властивості:

1. Прагнення до кількісного росту (у масі постійно зріє відчут­тя наближення розпаду, тому вона і прагне до зростання).

2. Рівність всередині маси (саме задля рівності люди об'єд­нуються в маси).

3. Щільність (маса руйнує відстані між людьми, даючи інтим­не почуття близькості та солідарності).

4. Необхідність напрямку (маса повинна мати мету, до якої вона рухається. Допоки існує мета — існує маса).

Також масу характеризує спрямованість до розрядки та жага руйнації (головна мета діяльності маси — подолати відстаю, якими люди відгородили себе від решти). Різниця між масою та натовпом у тому, що останній — це неорганізована маса, що має низький рівень політичної культури.

Класи. їх основна ознака — відношення до засобів виробни­цтва. Марксистська соціальна філософія виділяла такі проти­лежні (антагоністичні) класи у кожній суспільно-економічній формації:

1. Рабовласницька (рабовласник — раб).

2. Феодальна (землевласник або феодал — особисто залежний селянин).

3. Капіталістична (буржуа — вільнонайманий робітник).

Марксизм виділяє три форми класової боротьби, яка виступає

основним рушієм історії: економічна (страйки), політична (рево­люції), теоретична (ідеологічна). Саме маси, народ, згідно з марк­систською інтерпретацією, творить історію.

На думку Г. Гегеля, основним суб'єктом історії виступає ви­датна особистість. Це та особистість, що носить у собі прояв Аб­солютного духу, всезагальне. Мета видатних особистостей — мета суспільства на певний історичний момент. Коли мета досягнена, великі люди сходять з історичної арени (Олександр Македон­ський, Юлій Цезар, Наполеон Бонапарт). Г. Гегель зазначав, що особливо важлива роль належить видатній особистості у кризові періоди суспільно-історичного розвитку. На думку Ф. Ніцше, іс­торію також творять видатні особистості, вони не зважають на ви­моги часу, завжди його випереджають, а маси йдуть за ними, як стадо за поводирем. Саме виховання таких видатних особистостей і має стати метою суспільно-історичного розвитку.

Таким чином, філософія історії прагне осмислити найважли­віші для соціально-історичного пізнання проблеми. Слід зазначи­ти, що радикалізувати концепції, абсолютизувати ту чи іншу від­повідь в ситуації постмодерного стану знання, є неприйнятним. Адже в такому разі та чи інша соціально-філософська чи філософ­сько-історична концепція перетворюється на ідеологію — інстру­мент виправдання нинішнього зла заради ефемерного «світлого майбутнього».

Дата добавления: 2015-05-22