Лабораторна робота № 1. Маршрутно-технологічна карта

Графік Ганта

Маршрутно-технологічна карта

Основні виробничі операції

Підготувала

План-проспект лекції

к. фіз. вих, доцент ___________ Ю.І.Бутенко

Табл. 4.1.

№	Операція	Виконавець	Тривалість, хв	Операційне місце
	Контроль документів	Охоронець		Вхід
	Рецепція	Адміністратор		Хол
	Перевдягання	--------		Роздягальня
	Тренування	Тренер, інструктор		Тренажерний зал, стадіон
	Душ	--------		Душ
	Перевдягання	--------		Роздягальня
	Вихід	Охоронець		Вихід

Табл. 4.2.

Вхід

Рецепція

Роздягальня

Тренування

Душова

Роздягальня

Вихід

В обслуговуванні клієнтів задіяні такі працівники як: охоронець, адміністратор, тренер й/або інструктор.

Загальний час перебування, що займається на території клубу становить близько 2 годин 30 хвилин.

Для обліку й оптимізації завантаженості операційних місць розроблений графік Ганта (Табл. 4.2). По цьому графіку визначається час завантаження окремого операційного місця, загальний час роботи клубу й розташування, що займаються в будь-який момент часу.

Даний графік показує що, за один робочий день клуб приймає сім груп що займаються (кожна група складається з 10 чоловік). Загальна завантаженість становить 12 годин. Максимальна кількість що займаються - 90 чоловік у день.

Визначення густини рідких харчових продуктів

Принцип роботи. Густиною ρ називають масу одиниці об'єму тіла

ρ =т/V

де т - маса тіла, V – об'єм тіла.

У Міжнародній системі одиниць розмірність густини виражають в кг/м³.

Густина олій та жирів залежить від природи жирних кислот, які входять до складу тригліцеридів, їх молекулярної маси та ступеня ненасиченості. Як правило, густина олій та жирів знаходиться в інтервалі 0,9000 - 0,9500.

На практиці визначають відносну густину, яка залежить від температури жиру і води. Тому в лабораторній роботі визначають густину олії при температурі t₁ і густину води при температурі t₁(). Для одержання необхідних результатів густину перераховують на точно виміряну температуру: для олії – 20°С, для води – 4°С. Спочатку проводять перерахунок на температуру олії 20°С за формулою:

ρ t2²⁰ = ρ t2^t1 +β(t₁-20),

де – густина олії при 20°С і води при t₂;

– густина олії' при температурі експерименту;

t₁, – температура олії в експерименті, °С;

t₂ – температура води в експерименті, °С;

– коефіцієнт об'ємного розширення аналізуючої олії (величина змінювання об'єму при змінюванні температури на 1°С).

Потім приводять густину олії до температури води при 4°С, використовуючи формулу:

,

де – густина води при температурі експерименту t₂. (Див. Додаток, таблиця).

Для звичайних жирів та олій в рідкому стані значення коефіцієнту об'ємного розширення в температурному інтервалі 15-100°С знаходиться в розмірах 0,00063 - 0,00070. Для рослинних олій використовують середнє значення 0,00068, або 0,00070. Для жирних кислот значення на 0,00002 - 0,00003 вище, чим для тригліцеридів.

Густину визначають пікнометрами на 10, 20 або 25 мл. Цей метод називають пікнометричним і він являється найбільш точним.

Хімічний посуд та реактиви: пікнометр на 25 мл, стакан на 500 мл, термометр, піпетка на 1 мл, суміш спирту з діетиловим ефіром (1:1), олія.

Методика проведення роботи. Чистий і сухий пікнометр необхідно зважити на аналітичних терезах разом з наповнюючим його повітрям. Для того, щоб визначити реальну масу пустого пікнометра т вводять поправку. У цьому випадку із одержаної маси вираховують масу повітря, яке знаходиться в пікнометрі, знаючи, що 1 мл повітря відповідає 0,0013 г. Потім пікнометр заповнюють дистильованою водою до відмітки. Для приведення температури води t₂ до постійної (близької до кімнатної) пікнометр занурюють в склянку з водою на 25 - 30 хвилин і опускають в нього термометр. Після того, як пройде цей час пікнометр виймають із склянки і витирають насухо фільтрувальним папером. Надлишок води в пікнометрі можна вилучити за допомогою фільтрувального паперу. У випадку недостачі води її доливають до відмітки піпеткою. Пікнометр з водою зважують на аналітичних терезах (m₂) після чого його промивають сумішшю спирту з діетиловим ефіром і висушують в сушильній шафі (після охолодження в ексикаторі на зовнішній поверхні пікнометра не повинно бути вологи). Потім пікнометр повільно заповнюють олією, не допускаючи утворення стійких бульбашок повітря і його попадання на зовнішні стінки пікнометра. Знову занурюють пікнометр в склянку з водою і з термометром для другого приведення олії до постійної температури t₁, перевіряючи рівень олії в пікнометрі за верхнім меніском. Надлишок олії в пікнометрі вилучають піпеткою, або фільтрувальним папером, скрученим в тонку трубочку. Аналогічним чином витирають внутрішню поверхню пікнометра. Зовнішню поверхню пікнометра витирають м'якою тканиною, після чого пікнометр з олією зважують на аналітичних терезах (m₁). Густину визначають за формулою:

ρ t2^t1 =m₁ –m/m₂-m

де т – маса пустого пікнометра (без повітря), г;

m₁ – маса пікнометра з олією, г;

m₂ – маса пікнометра з водою, г;

t₁ – температура олії, °С;

t₂ – температура води, °С.

Густину, знайдену в умовах експерименту, перераховують на стандартну

температуру (). При вивченні твердого жиру густину визначають при температурі, яка вища на 10 - 15°С за температуру плавлення з подальшим перерахуванням на стандартну. Точність визначення повинна бути ±0,0002.

Дата добавления: 2015-05-23