Вчення Я.А.Коменського про школу. 1 страница

Важливими компонентами цього вчення є вікова періодизація розвитку дітей, система шкіл, зміст освіти та вимоги до організації роботи навчальних закладів. З метою характеристики вікової періодизації дітей, системи шкіл і змісту освіти матеріал варто оформити у таблиці

роки життя	віковий період	вікові особливості	зміст освіти	ступені освіти

Вікова періодизація за Я.А. Коменським (кожному віковому періоду визначена відповідна школа: дитинство (0-6 р.) - материнська школа (материнське опікунство у кожній сім’ї); отроцтво (6-12 р.) - школа рідної мови (елементарна народна школа, створюється у кожній общині, селі, містечку); юність (12-18 р.) - латинська школа або гімназія (створюється у кожному місті), змужнілість (18-24 р.) - академія (створюється у кожній державі або великій провінції.

Перші дві школи відвідують усі без виключення діти обох статей; гімназію – ті хлопчики, у кого прагнення вищі, ніж бути ремісниками; академія готує вчених і майбутніх керівників інших.

Вивчаючи дану тему студенти повинні зупинитися на обґрунтуванні принципу природовідповідності як методологічної основи процесу навчання, виховання та організації системи народної освіти, довести на прикладах з «Великої дидактики» як Я.А.Коменський, керуючись даним принципом, намагався розв’язувати проблеми виховання і навчання дітей.

Згідно принципу природовідповідності визначені Я.А. Коменським 4 вікові періоди та 4 ступені освіти відповідають 4-м порам року. Я.А. Коменський проголошує принцип доступності початкової освіти для всіх: «Ми прагнемо загальної освіти у сфері всього людського для всіх, хто народився людиною». Материнська школа (дошкільне виховання дітей у сім’ї) має дати фізичний розвиток дітей, а також початки знань всього того, чого людина повинна навчитися протягом життя: фізичне, моральне, естетичне, трудове, релігійне виховання: «Батьки не повинні відкладати виховання до навчання своїх дітей вчителями, адже неможливо криве дерево, що вже виросло, зробити прямим». Я. Коменський детально описав усі сторони дошкільного виховання у посібнику для батьків «Материнська школа».

Школа рідної мови є загальнодоступною. Заслуга Коменського в тому, що він, на відміну від тогочасних початкових шкіл, де термін навчання обмежувався 2-3 роками, запропонував 6-річний курс навчання у початковій школі. В організації роботи школи рідної мови Коменський проголошує принцип зв’язку школи з життям. Він розширив зміст освіти у цій школі за рахунок введення реальних предметів: історії, географії, природознавства. «. Важливим елементом цієї школи є вивчення релігії.

Метою латинської школи Я. Коменський уважає вивчити разом з чотирма мовами (грецька, латинська, єврейська, рідна) всю енциклопедію наук для того, щоб дати основу для одержання в майбутньому досконалої вченості у будь-якій сфері науки.

Крім традиційних «семи вільних мистецтв», Я. Коменський, слідуючи за принципом зв’язку з життям, пропонує вивчати історію, географію, природознавство, релігію. Він хоче, щоб з латинської школи виходили справжні моралісти і богослови, пропонує окремий клас для вивчення моралі. Академія завершує і доповнює всі науки, а також передбачає вивчення вищих предметів освіти: богослов’я, філософії, медицини, права і має традиційні факультети: богословський, юридичний, медичний.

5. Організація навчання. Обґрунтування класно-урочної системи

Я. Коменський запровадив поняття навчального року та 4 чвертей і канікули між ними. Прийом учнів до школи відбувався один раз на рік – восени. У кінці навчального року вводились перевідні екзамени. Крім цього були введені різні види контролю й перевірки успішності учнів у навчанні: поурочна, щодення, щотижнева, четвертна.

Поради Я.А. Коменського щодо організації навчального дня у школі: Навчальний день має починатися вранці і тривати у школі рідної мови 4 години (2 години зранку для розвитку розуму і пам’яті та 2 години після обіду для розвитку рук і голосу), а в гімназії – 6 годин.

Я. Коменський вперше дав теоретичне обґрунтування класно-урочної системи навчання. Він піддав різкій критиці пануючий в його час шкільний режим взагалі та індивідуально-групову форму організації занять особливо. За старою системою учитель працював індивідуально. Він міг займатися одночасно з 7-8 школярами, які ще й до того ж вивчали одночасно різний матеріал.

Умовами організації навчальної роботи Я.А Коменський вважав:

1) клас з незмінним складом учнів і приблизно однаковим рівнем розвитку;

2) твердо визначений час занять;

3) послідовне чергування занять і перерв;

4) одночасну роботу учителя з усім класом.

Ним було запропоновано створювати у школах для навчання класи з стабільним складом учнів приблизно однакового рівня розвитку. Я.А. Коменський допускав до 300 учнів у одному класі. Клас ділився на десятки, і з кожним десятком працювали декуріони – кращі учні, помічники. В обов’язки декуріонів входило: слідкувати за відвідуванням, перевіряти домашні завдання, допомагати відстаючим, слідкувати за увагою учнів під час занять.

Я.А. Коменський запропонував проводити шкільні заняття за розкладом. У всіх класах вони повинні починатися одночасно. Уроки чергувались з перервами. Тривалість одного уроку визначалась в 1 годину. «Клас є не що інше, як об’єднання однаково встигаючих учнів для того, щоб легше можна було вести разом до однієї і тієї ж мети всіх, хто зайнятий одним і тим же і ставиться до навчання з однаковою старанністю». Коменський розрізняє три частини уроку: початок — відновлення в пам’яті учнів пройденого, опитування і створення уваги; продовження — показ, сприймання, роз’яснення; закінчення— вправа, оволодіння, використання.

До хиб у висловлюваннях Коменського відносно організації навчальної роботи треба віднести його припущення, що одного вчителя досить для якого завгодно числа учнів. В інших місцях своїх творів він висловлюється конкретніше, вважаючи, що один учитель зможе навчати 300 учнів

6. Дидактичні погляди Я.А.Коменського.

Я.А.Коменський — загальновизнаний батько дидактики. Вказавши, що виховання людини потрібно починати з освіти, Коменський розробив закінчену теорію навчання – дидактику, або як він пише у передмові до «Великої дидактики»: «універсальне мистецтво всіх вчити всьому легко, швидко, ґрунтовно, притому вчити так, щоб неуспіху бути не могло». Серед багатьох дидактичних проблем, які розробив Я.А. Коменський, можна виділити найголовніші.

Він намагається проаналізувати співвідношення дидактики і методик окремих предметів: «Деякі поставили за мету написати скорочені посібники для легшого викладання тільки тієї чи іншої мови. Інші вишукували швидші і коротші шляхи, щоб швидше навчити тієї чи іншої науки... Ми обіцяємо Велику дидактику, тобто універсальне мистецтво всіх вчити всього». Дидактика, на його думку, дає методикам викладання окремих дисциплін керівні положення і правила. Разом з тим, часткові методики є опорою для дидактики. Я.А. Коменський неодноразово підкреслював ту обставину, що навчання передбачає спільну діяльність учителя і учнів, при цьому він відрізняє навчання як форму діяльності учителя від учіння як форми діяльності учня.

Я.А. Коменський цілком правильно поставив питання про загальнопедагогічні основи навчання. Основу його дидактичного вчення становлять три принципи: виховуючий характер навчання; зв’язок навчання з життям; відповідність навчання віку учнів.

Я.А. Коменський виступав за енциклопедичність, посильність, доцільність змісту навчання. Він пропонував концентричний спосіб розміщення навчального матеріалу. Шкільна освіта повинна бути універсальною: «У школах потрібно вчити всіх усьому... Але не вимагати знання всіх наук і мистецтв, адже це безглуздо і за малою тривалістю нашого життя неможливо, а прагнути навчити розпізнавати основи, властивості і цілі всього найважливішого, що існує і розвивається, щоб у цьому світі не зустріти нічого, про що б вони (учні) не могли скласти бодай скромного судження».

В дидактичному вченні Я.А. Коменського одне з найважливіших місць займає питання про загальні принципи навчання: наочності; свідомості і активності в навчанні; систематичності і послідовності; вправ і міцного засвоєння знань і навичок; посильності навчання.

Він виводить «Золоте правило дидактики»: «Нехай буде золотим правилом для тих, хто навчає: все, що тільки можна, надавати для сприймання чуттями: видиме – зором, чутне – слухом, запахи – нюхом, доступне смакові – смаком, доступне дотикові – дотиком. Якщо якісь предмети можна сприйняти одразу кількома чуттями, нехай вони зразу ж і відчуваються кількома чуттями». Принцип наочності Я.А. Коменський протиставляв відірваному від життя словесному, пасивному навчанню.

Я.А. Коменський приходить до висновку, що навчання повинно вестись послідовно. Він формулює ряд дидактичних правил. Найважливіші з них такі: Один предмет слід викладати до тих пір, поки він від початку до кінця не буде засвоєний. Навчання повинно йти від більш загального до більш конкретного, від більш легкого до більш складного, від відомого — до невідомого, від більш близького — до більш віддаленого тощо. Ці правила є класичними положеннями дидактики.

Принцип вправ і міцності засвоєння знань. Показником повноцінності знань і навичок є не лише ступінь їх усвідомлення, але й те, наскільки глибоко, ґрунтовно і міцно засвоїли учні ці знання і навички. Цьому важливому завданню навчання і виховання спеціально служать вправи і повторення, що проводяться систематично. «Так як тільки вправа робить людей тямущими в усіх речах... і тому здатними до всього, ми вимагаємо, щоб в усіх класах учні вправлялись на практиці: в читанні і письмі, в повторенні і суперечках, в перекладах прямих і зворотних, в диспутах і декламації тощо. Вправи такого роду ми розділяємо на вправи: а) органів чуття, б) розуму, в) пам’яті, г) вправи в історії, д) в стилі, е) в мові, є) в голосі, ж) в норовах, з) в благочесті».

Я.А. Коменський висуває вказівки і правил для здійснення цього принципу в навчанні: перші вправи початківців повинні обертатися навколо відомого їм матеріалу; вправи слід починати з елементів, а не з виконання цілих робіт; вправи повинні відповідати середнім здібностям учнів; вправи і повторення повинні мати місце доти, поки матеріал не розуміють всі.

Одним з центральних питань в дидактиці Я.А Коменського є питання про методи навчання. «Метод навчання повинен зменшувати важкодоступність навчання з тим, щоб воно не викликало в учнів незадоволення і не відвертало їх від подальших занять», 3 точки зору успішності навчання Коменський надає особливого значення використанню таких методів, які забезпечують свідоме, легке, ґрунтовне засвоєння матеріалу, що вивчається.

7. Вимоги до підручників. Підручники Я.А.Коменського

Вимоги до підручників: для кожного класу повинен бути окремий підручник, який відповідає віковим особливостям дітей; написані зрозумілою і доступною мовою, всі складні терміни повинні бути подані рідною мовою; невеликі за об’ємом.

Найбільш відомими підручниками виявились: «Відкриті двері мов і всіх наук» (1631) та «Видимий світ у малюнках» (1654). «Відкриті двері мов і всіх наук» – підручник для вивчення латинської мови. У ньому подано 8 тис. латинських слів і біля 1 тис. речень та оповідань. У цьому підручнику він вперше запропонував вивчати іноземну мову одночасно з ознайомленням дитини з доступними їй знаннями з різних сфер. Ця книга при­несла Я.А. Коменському світове визнання і славу. Це ілюстрована дитяча енциклопедію початкових знань. Підручник складений у відповідності з пансофічними ідеями Коменського і є прикладом реалізації принципу наочності. У ньому поміщено 150 ста­тей про навколишній світ.

8. Питання виховання та шкільної дисципліни у працях Коменського. Я.А. Коменський висуває вчення про моральне виховання та шкільну дисципліну. Моральність, на думку Я.А. Коменського, входить до трьох основних якостей людини, які складають її суть: мудрість, моральність і благочестя.

Я.А. Коменський називає 4 кардинальні моральні якості, які треба сформувати в людини: мудрість, помірність, мужність, справедливість. Як різновид мужності пропонує розглядати витривалість у праці та благородну щиросердечність. До основних засобів морального виховання відносить приклади порядного життя батьків, учителів, товаришів (основа моральності); моральні правила і настанови, взяті зі священного писання та висловлювань мудреців; вправи і привчання; дисципліна.

Шкільну дисципліну Я.А. Коменський розглядає і як незмінний порядок шкільного життя, обов’язковий для всіх, і як умову для правильної постановки навчання і виховання, і як систему покарань, засіб впливу на школярів. «Школа без дисципліни є млин без води». У поглядах на шляхи досягнення дисципліни Я.А.Коменський стоїть на гуманістичних позиціях. Він вважає, що «застосовувати дисципліну треба не для того, щоб покарати, а щоб той, хто провинився, не робив поганих вчинків».

9. Я.А.Коменський про вчителя та вимоги до нього. Ніхто до Я.А. Коменського не підносив так високо професії вчителя. Цю професію називає «найпочеснішою під сонцем». Населення, на його думку, повинно з повагою ставитись до вчителів. Учитель повинен бути чесним, наполегливим, працьовитим, релігійним, бути зразком доброчесностей. Найбільша турбота вчителя – захоплювати дітей своїм прикладом. Він повинен любити учнів і ставитись до них по-батьківськи, бути для них не тільки керівником, але й другом і охоронцем у всьому доброму. Я.А. Коменський ставить високі вимоги до освіти вчителя. Рекомендуємо звернути увагу на значення педагогічних ідей Я.А. Коменського для сучасної теорії і практики навчання і виховання, а також їх вплив на розвиток педагогічної думки в усьому світі.

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1; 2; 5; 8; 14; 16; 19; 23; 32; 34

Додаткова

7; 11; 14;25, інформаційні ресурси

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Опрацювати питання

1. Науково-педагогічний доробок Я.А. Коменського.

2. Я.А.Коменський і Україна

Контрольні запитання

1. Досвід яких шкіл взятий за основу Коменським при обґрунтуванні класно-урочної системи навчання у сучасній школі.?

2. Наведіть спільні ознаки у дидактичній системі Я.А. Коменського та братських школах.

3. З’ясуйте погляди Я.А.Коменського щодо поділу дітей на шість груп за здібностями й характером? Чи відповідає позиція педагога сучасним науковим підходам щодо диференціації учнів? Чи поділяєте ви думку автора щодо характеристики дітей п’ятої та шостої груп?

Завдання для вивчення документів та першоджерел

1. Скласти за «Великою дидактикою» план переказу Вступу, короткий конспект XXVIII, ХХІХ.

2. Заповніть таблицю.Науково-педагогічний доробок Я. А. Коменського

Назва праці

Рік написання (видання)

Педагогічні ідеї

Цитати з першоджерел

3. Напишіть есе на основі поданого вислову: «Велика дидактика, яка містить універсальну теорію вчити всіх і всьому або вірний і ретельно обдуманий спосіб створювати по всіх общинах, містах і селах кожної дер­жави такі школи, в яких би все юнацтво обох статей, без будь-якого де б то не було винятку, могло навчатися наук, вдоско­налюватися в норовах, набиратися благочестя і, таким чином, в роки юності навчатися всього, що потрібно для справжнього майбутнього життя» (див.: Коваленко Є. І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія: навч. посіб. / Є. І. Коваленко, Н. І. Бєлкіна; за заг. ред. Є. І. Коваленко – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – С. 101).

Тема 5. ШКІЛЬНИЦТВО ТА ПЕДАГОГІЧНА ДУМКА КРАЇН ЄВРОПИ У XVII – XVIII ст.

1. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Дж.Локка

2. Французьке просвітництво XVIII ст.

3. Педагогічна теорія Ж.-Ж.Руссо

4. Проблеми народної освіти у період французької революції кін. XVIII ст.

5. Народна освіта у країнах Західної Європи XVII-XVIII ст. Моніторіальна система Белл-Ланкастера

На допомогу студенту

1. Англійська педагогіка XVII ст. Педагогічна концепція Джона Локка

Студентам треба зрозуміти, що в Англії після Реформації XVI ст. було закрито значну частину католицьких монастирів і парафіяльних шкіл. Замість них відкривались нові англіканські парафіяльні школи, які майже нічим не відрізнялись від старих за виключенням того рідної мови викладання. Виникли сектантські школи, створювались приватні домашні школи.

Варто наголосити, що діти з аристократичних сімей навчались у гімназіях –, де основна увага зверталась на вивчення латинської, рідше – грецької мов, англійської літератури. У таких школах багато уваги приділяли фехтуванню, верховій їзді, різним видам фізичних вправ.

Англія однією з перших у Європі перейшла на рейки нового суспільного устрою внаслідок революції 1648 р. та перевороту 1688 р., коли Англія стала конституційною монархією. Перемога революції серед решти питань поставила на порядок денний проблему нового вирішення питань педагогіки, що стосуються, перш за все, ролі, цілей, завдань та шляхів виховання, змісту освіти i методів навчання.

Найбільш прогресивну за своєю сутністю концепцію запропонував англійський філософ, педагог, один з основоположників емпіричної психології Джон Локк (1632-1704). Вивчення його творчості необхідно розпочати із з’ясування його соціально-політичних і філософських поглядів. Необхідно виявити основні фактори, які вплинули на створення оригінальної педагогічної концепції виховання і освіти Джона Локка.

Дж. Локк (1632-1704 р.) – народився він у сім’ї адвоката, здобув вищу освіту в Оксфордському університеті, де працював викладачем грецької мови i літератури. Перебував в еміграції у Голландії. Дж.Локк розробив нову, що ґрунтується на світських началах, систему виховання підростаючого покоління. Основні твори, де викладені ідеї Дж. Локка: «Думки про виховання» (1693 р.) та «Про виховання розуму» (опуб. 1706 р.). Основою для педагогіки Локка послужила його філософсько-психологічна концепція, відображена у головній філософській праці «Досвід про людський розум» (1689 р.).

Які положення теорії Дж.Локка не втратили своєї актуальності в наш час? В процесі пошуку необхідно зосередитись на таких поняттях, як: емпірико-сенсуалістична концепція, філософсько-психологічна теорія «чистої дошки», теорія виховання «джентельмена», світське виховання, батьківський авторитет, покарання, заохочення, воля, самодисципліна, моральні норми і правила поведінки.

Локк розробив філософсько-психологічну теорію «чистої дошки», яка полягає у запереченні існування в свідомості людини «вроджених» ідей i уявлень. Психіка людини від народження подібна до чистої дошки або чистого аркуша, де ще нема ніяких написів.

Теорія «чистої дошки» привела Локка до визнання вирішальної ролі виховання у розвитку дитини. Він вказує, що на 9/10-х люди стають добрими або злими, корисними чи не корисними завдяки вихованню. Мета i завдання виховання за Локком є підготовка джентльмена. Джентльмен – це дворянин за походженням, ділова людина, яка уміє розумно i вигідно вести свої справи, має хорошу фізичну підготовку та відрізняється «витонченістю» манер поведінки у товаристві. Локк відстоює домашнє, індивідуальне виховання дітей i категорично виступає проти шкільної освіти, оскільки остання є відбитком суспільства, яке за своєю суттю аморальне. Реалізацію своєї виховної програми Локк пропонує починати з фізичного виховання, яке повинно сприяти укріпленню здоров’я дитини, її загартуванню: «здоровий дух у здоровому тілі».

У творі «Думки про виховання» розкрито систему фізичного виховання джентльмена. Локк рекомендує привчати дітей до холоду.

Щодо морального виховання, то мораль педагог виводить не з релігійного вчення, а з інтересів окремої особи, керуючись принципом вигоди «все, що приносить особисту користь, є моральним».Для джентльмена, на його думку, найважливіше виробити характер і волю. Морально вихована людина – це та, якій вчинки диктує розум, і яка вміє діяти всупереч своїм почуттям і бажанням. Найважливішими засобами виховання, за Локком, є не формальне заучування правил моральності, а прищеплення корисних звичок через позитивний досвід поведінки, а також особистий приклад вихователя.

Локк виступає за суворе ставлення батьків до дітей, яке поступово повинно перерости у дружбу. Першу владу над дітьми, на його думку, потрібно, щоб давали страх i шанобливість, а любов i дружба мають її закріпити. Однак, він виступає проти авторитаризму та тілесних покарань у вихованні, бо «рабська дисципліна створює i рабський характер». Але останні допускає як крайній захід. У процесі виховання корисно застосовувати догану, нагороду, похвалу.

У дітей треба виховувати гуманне ставлення до людей і тварин. Головним у цьому, як вказує Локк, є релігійне виховання. У дітей потрібно викликати любов і повагу до бога як вищої істоти. Але він заперечував виконання релігійних обрядів. Розумове виховання по відношенню до морального та фізичного Локк ставить на останнє місце. Він вважає, що джентльмен може обійтися без більшості тих знань, які даються у школі. Мета навчання полягає не в тому, щоб зробити юнака вченим, а в тому, щоб підготувати з нього ділову людину, зробити здатним його розум сприймати будь-яке знання, якщо він сам того захоче. За Локком навчання повинно мати практичну спрямованість, кожний предмет, що вивчається, має приносити певну користь.

Локком запропонована програма реальної освіти, яка передбачала необхідну підготовку до «ділових занять в реальному світі», до комерційної діяльності. Він радив вивчати живу мову, замість мертвих: англійську i французьку. У число «корисних» для вивчення предметів ввійшли географія, малювання, математика, астрономія, філософія, історія, право. Сюди ж Локк включав стенографію i бухгалтерію, як такі, що дають необхідні знання для промисловості i торгівлі.

У сфері розумового розвитку дитини Локк збагатив підхід до проблеми методів навчання, поставивши питання про мотивацію навчальної діяльності. Він пропонує методи, що орієнтовані на природні інтереси та позитивні емоції дітей: ігрові форми навчання (з літерами), застосування книг з малюнками тощо. Локк рекомендує, щоб вихованець займався якимось ремеслом (столярним, токарним, теслярством), садівництвом, сільським господарством чи ін. Необхідність цього він мотивував тим, що, по-перше, знання ремесел може згодитися діловій людині як підприємцю, по-друге, праця на свіжому повітрі корисна для здоров’я. Праця попереджує можливість шкідливої бездіяльності.

2. Французьке просвітництво XVIII ст.

Не менш важливим в процесі роботи над темою є загальний аналіз епохи Просвітництва і виявлення провідних педагогічних ідей французьких філософів-просвітителів XVІІІ століття. Загалом для Європи ХVІІІ ст. характерний освітній абсолютизм, коли в політичній ідеології, філософії і культурі значне місце займають ідеї пов’язані з боротьбою зі старими середньовічними порядками. Представники цього напрямку, яких називали просвітителями, вважали виховання і освіту головною рушійною силою і засобом досягнення людством рівності і свободи (Монтеск’є, Вольтер, Руссо, Дідро, Гольбах, Гельвецій, Кондільяк, Ламетрі та ін.).

Просвітителі піддали нищівній критиці тогочасне суспільство, державний лад, саме розуміння природи, релігію. Але вони виступаючи проти насильного перетворення існуючого суспільного устрою. Відомим проявом діяльності французьких просвітителів було видавництво «Енциклопедії або тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел», який являв собою зведення усіх позитивних знань, висвітлених з точки зору найпередовіших для того часу поглядів. Редакторами «Енциклопедії» були Дідро та Д’Аламбер.

Після з’ясування особливостей зазначеного вище етапу необхідно зосередити увагу на вивченні спадщини французьких філософів-просвітителів

Гельвецій Клод Адріан (1715-1784) – французький філософ-просвітитель. Свої погляди виразив у творах «Про розум», «Про людину, її розумові здібності та її виховання». Перший твір був заборонений і спалений церквою.

Гельвецій заперечував вирішальну роль спадковості і природжених ідей, доводив, що виховання робить людину тим, чим вона є. Мета виховання за Гельвецієм полягає у тому, щоб розкрити серце дитини до гуманності, а розум – для правди, щоб виховати патріотів, у свідомості яких ідея особистого добра тісно пов’язана з ідеєю добра для всіх.

Дені Дідро (1713-1784) –разом з Д’Аламбером є засновником і редактором відомої «Енциклопедії». Перший його твір «Філософські думки» був спалений за рішенням уряду, за наступний «Листи про сліпих» Дідро був заарештований.

Д. Дідро високо оцінював роль виховання у формуванні людини, але не вважав його таким всемогутнім, як Гельвецій. Освіта і виховання пом’якшують характер людини, роз’яснюють її обов’язки, зменшують вади, прищеплюють любов до порядку, справедливості й добродійності, сприяють розвиткові доброго смаку.

З великою силою у Дідро прозвучала думка про зв’язок освіти з потребами життя. Над школами не повинно бути, на його думку, опіки духовенства. Навчання у початкових школах треба зробити обов’язковим і безплатним.

3. Педагогічна теорія Ж.-Ж.Руссо.

Окремого аналізу і вивчення потребує спадщина французького філософа, письменника, педагога-просвітителя Ж.-Ж.Руссо (1772-1778.

народився у Женеві в сім’ї ремісника-годинникаря. Не здобув систематичної освіти, але всі його досягнення завдяки самоосвіті. У пошуках роботи багато подорожував по Європі, змінив багато професій. У Парижі познайомився і подружився з авторами знаменитої «Енциклопедії». З появою твору «Еміль, або про виховання» Ж.-Ж. Руссо переслідують i він змушений тікати з Франції. Цей твір навіть було спалено на одній із площ Парижа. Лише незадовго до смерті він повертається у Париж. Більша частина життя Руссо пройшла у злиднях.

Студенту варто знати, що Ж.-Ж.Руссо розвинув ідею природної свободи i рівності людей, до якої можна прийти тільки через виховання, в основі якого вміння цінувати власну і чужу працю та незалежність.

Свої педагогічні погляди Ж.-Ж. Руссо виклав у творі «Еміль, або про виховання»(1762). Основою цієї програми виступає теорія природного, вільного виховання, де в центрі стоїть особистість дитини. Природне виховання полягає у необхідності здійснювати його відповідно до природи самої дитини та її вікових особливостей. Таке виховання повинно відбуватися на лоні природи, у тісному контакті з нею.

Основними факторами впливу на дітей Руссо вважав природу, людей та предмети оточуючого світу. Основне завдання виховання, яке здійснюється людьми і речами, полягає у тому, щоб узгодити свої впливи з природним розвитком дитини. Трактування Руссо принципу природовідповідності: природне виховання допомагає вільному розвитку дитини, який відбувається через самостійне накопичення нею життєвого досвіду. Вільне виховання випливає з природного права кожної людини на свободу. Воно слідує за природою, допомагає їй. Руссо виступає за недоторканість, автономність внутрішнього світу дитини як маленької людини.

Він заперечує авторитаризм у вихованні, методи покарання і примусу у вихованні. У цьому зв’язку Руссо пропонує замінити методи покарання методом «природних наслідків» від неправильних вчинків.

Безпосереднім вираженням ідеї вільного виховання є вимога Руссо, щоб дитина була вільною у виборі змісту навчального матеріалу i методів його вивчення. Що її не цікавить, того вона i не буде вчити. Завдання вихователя так організувати всі впливи на дитину.

Студентам слід наголосити, про спроби Ж.-Ж. Руссо зробити внесок вікову періодизацію:

· вік немовляти (0-2 р.), період до оволодіння дитиною мови. Головне завдання першого періоду – фізичний розвиток дитини, її загартування. Дитина у цьому віці повинна якомога більше рухатись, бути на свіжому повітрі;

· дитинство або «сон розуму» (2-12 р.), коли переважає чуттєве пізнання дитиною світу, головне завдання – розвиток зовнішніх органів чуттів та продовження фізичного розвитку. Способи цього розвитку повинні бути природні, такі, що задовольняють інтереси дитини. Не примушувати дитину у цьому вiцi думати, заучувати вірші, казки, не читати їй ніяких моральних настанов. Відкидається будь-яка систематична освіта. Краще, якби дитина до 12 років взагалі не вміла читати. У такому віці, як стверджує Руссо, дитині недоступні абстрактні i моральні поняття. Але, як виняток, єдино доступною для дитини може бути ідея власності.

· отроцтво (12-15 р.) – період розумового розвитку («формування інтелекту») та трудового виховання - це здобуття освіти, розвитку самостійного мислення. Відбувається перехід від чуттєвого знання до суджень. У третьому періоді відбувається і трудова підготовка людини. Праця – суспільний обов’язок кожного. Щоб зберегти свободу, треба вміти самому працювати. Еміль, герой роману, навчається столярній справі, працює в полі, саду, на городі, в майстерні, в кузні. З іншої сторони, праця виступає у Руссо і як виховний засіб. Вона сприяє формуванню позитивних моральних якостей, які притаманні трудовій людині. Але у цьому віці, на думку Руссо, дитині ще недоступні в повній мірі моральні поняття, не зрозумілі стосунки між людьми.

Дата добавления: 2015-05-24