КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Лекція 1
ПОСТРОЕНИЕ НА КАРТЕ НАПРАВЛЕНИИ Направления на карте проводятся по дирекциоиным углам. Если направление задано магнитным азимутом, его значение предварительно переводят в дирекционный угол одним из способов, рекомендуемых в разделе 1.14. Нанесение на карту направления по дирекционному углу в градусной мере производится транспортиром. Через главную точку условного знака исходного пункта проводит линию, параллельную вертикальной линии координатной сетки. К ней прикладывают транспортир, как показано на рис. 27. Против соответствующего деления шкалы транспортира делают отметку на карте и затем, сняв транспортир, соединяют ее прямой с исходной точкой. Эта линия и будет соответствовать заданному направлению. Артиллерийским кругом наносят на карту направления по ди-рекционным углам в делениях угломера. Центр круга совмещают с исходной точкой и круг устанавливают диаметром 0—30 параллельно вертикальным линиям сетки нулевым делением на север. По шкале с подписями, возрастающими по ходу часовой стрелки, против необходимого деления делают отметку на карте. Прямая, проведенная через исходную точку и данную отметку, будет искомым направлением.
Вступ
Готуючись стати фізиками, ви вивчаєте як класичну фізику, так і сучасну квантову фізику, зокрема, квантову механіку. Класична фізика – це класична механіка, де мають справу з класичними частинками, класична електродинаміка, де розглядають властивості електромагнітного поля, зрештою, це – класична теорія гравітації, де вивчається гравітаційне поле та метрика реального простору. Ви приступаєте до вивчення першого розділу сучасної квантової теорії, а саме, до вивчення нерелятивістської і релятивістської квантової механіки. Квантова механіка, насамперед, є теорією атомних явищ. Вона має справу з мікрочастинками та мікроб’єктами, вивчає квантові закономірності мікросвіту, встановлює квантові закони руху елементарних часток (електронів, нейтронів, протонів, мезонів, тощо), атомних ядер, атомів, молекул та їх сукупностей. Її закони дали змогу з’ясувати будову атомів, атомних ядер, природу хімічних зв’язків і, на цій основі, пояснити періодичну систему елементів Менделєєва. Квантова механіка лежить також в основі квантової теорії твердого тіла, пояснює явища феромагнетизму, надпровідності, надплинності, тощо. Наразі саме квантова механіка визначає наш науковий світогляд і наше розуміння природи. Пропонований курс лекцій читається студентам 3 курсу фізичного факультету Ужгородського національного університету (спеціалізація „прикладна фізика”), які вивчають квантову механіку впродовж одного семестру. Мета лекцій – систематичний виклад фізичних основ і математичного апарату нерелятивістської і релятивістської квантової механіки та її застосування до розв’язання конкретних задач. Більш поглиблено матеріал, викладений в даному курсі лекцій, розкрито, наприклад, у стандартних підручниках з квантової механіки: [1] Вакарчук І.О. Квантова механіка. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2004, 616 с. [2] Давыдов А.С. Квантовая механика. – М.: Наука, 1973. [3] Бдохинцев Д.И. Основы квантовой механики. – М: Наука, 1983, 664 с. [4] Ландау Л.Д., Лифшиц Е.М. Теоретическая физика в 10 тт. Т. III. Квантовая механика (нерелятивистская теория). – М: Наука, 1989, 767 с.
Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 347; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |