Прямий метод правового регулювання 5 страница

«Қай жерде не жатыр?»

Педагог үстел үстіне, астына, жанына түрлі заттарды қояды және балаға сұраққа жауап беруін сұрайды, қай жақта қандай зат жатқанын бала атауы тиіс.

Нұсқалар:

- Балаға педагогтың нұсқауы бойынша заттарды орнына қою, үстел үстіне, астына, жанына және т.б.сонымен қатар өзінің әрекетін түсіндіру ұсынылады;

- Геометриялық пішіндердің суретін сызба бойынша үстелге орналастыру, пішіндерге сәйкес өзінің әрекетін түсіндіру ұысыналады.

«Кесілген картинкаларды құрастыру» (дайын үлгі бойынша заттар мен сюжеттік картиналар).

«Із кескіш»

Сурет–сызба бойынша балалар бөлме ішінде жасырынған заттарды табады.

Нұсқалар:

- Балалар алдымен ойыншықтарды өздері жасырады және сурет–сызбаны құрастырады;

- Осы ереже бойынша ойын саябақта, мектеп ауласында, көшеде ұйымдастырылады.

«Тыншылар»

Жазбаша нұсқау бойынша жасырынған маңызды хабарды табады.

Нұсқаның үлгісі:

1. Сыныптағы тақта алдына шығып, тақтаға арқа бөлігіңмен қара.

2. Алдыға қарай 5 қадам және оңға қарай 3 қадам.

3. Солға қарай бұрыл.

4. Көз айналаңызда орналасқан заттардың бәріне асықпай қарап шығыңыз.

Не көрдіңіз? Асықпай іздеңіз!

«Өте зейінді»

Тақтаға ватман қағазға жазылған әріптер қатары (6 қатар 6 әріп). Қатысушыларға тапсырмасы жазылған карточкалар беріледі: дәптеріңе барлық дауысты дыбыстарды жаз, барлық дауыссыз дыбыстарды жаз.

Графикалық диктанттар.

Прямий метод – безпосереднє регулювання правовідносин за допомогою створення застосування матеріальних й процедурних норм. Застосування прямого методу диктується двома умовами (узгодження воль держав). Стаття 565 Цивільного кодексу України: “Іноземні громадяни користуються в Українській РСР цивільною правоздатністю нарівні з радянськими громадянами. Окремі винятки можуть бути встановлені законом Союзу РСР. Радою Міністрів СРСР можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо громадян тих держав, у яких є спеціальні обмеження цивільної правоздатності радянських громадян”.

2. Колізійний метод регулювання правовідносин

Зміст колізійного методу зводиться до відсилання до права, яке підлягає застосуванню. Стаття 5661 Цивільного кодексу: “Цивільна дієздатність іноземного громадянина визначається за законом країни, громадянином якої він є. Цивільна дієздатність особи без громадянства визначається за законом країни, в якій вона має постійне місце проживання. Цивільна дієздатність іноземних громадян і осіб без громадянства щодо угод, які укладаються в Українській РСР, і зобов’язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди в Українській РСР, визначається за радянським законом. Іноземних громадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Українській РСР, може бути визнано недієздатними або обмежено дієздатними в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР і Української РСР”.

Відсилання міститься не лише у законодавстві держав, але й у міжнародних договорах.

3. Переваги й недоліки вказаних методів

Переваги прямого методу:

 створюється більша адекватність регулювання порівняно з відсилаючим колізійним методом;

 правове регулювання може бути як загальне, так і спеціальне. У випадку колізії між загальною й спеціальною нормами застосовується спеціальна норма;

 використання прямого методу створює більшу передбачуваність для учасників правовідносин – норми права є наперед відомі сторонам договору;

 прямий метод дозволяє більшою мірою уникнути односторонності при оформленні правового регулювання.

Недоліком прямого методу є те, що його застосування не завжди можливе (17 річна дівчина не може одружитися з іноземцем до виповнення нею 21 річного віку).

Перевагами колізійного методу є те, що він завжди застосовується й є більш зручним (громадянин держави “А” на території держави “В” користується законами (правом) держави “А”).

1. Співвідношення міжнародного приватного права й міжнародного публічного права

		Міжнародне публічне право	Міжнародне приватне право
1.	За суб′єктом	Держави і міжнародні організації	Іноземні фізичні і юридичні особи
2.	За предметом правового регулювання	Публічно-правові відносини	Приватні відносини
3.	За джерелами	Міжнародні договори	Національне законодавство
4.
5.	Відповідальність	Публічноправова, несуть насамперед держави	Цивільна – відшкодування шкоди
6.

Тема № 2. Уніфіковані норми у міжнародному приватному праві

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру.

МПрП виникло оскільки відносини приватного характеру у різних державах формувалися своїми особливими шляхами під впливом різноманітних національних звичаїв.

Застосування колізійного методу, хоча і допомагає врегулювати правовідносини з іноземним елементом, але повязано з деякими проблемами:

у національному правовму полі санкціонується дія іноземних правоих норм (обмежується воля суверена);

принципи вибору застосовного права;

тлумачення і застосування іноземного права національними юрисдикційними органами;

юридична сила рішень національних органів за кордоном та ін.

З розвитком міжнародного права почав формуватися новий спосіб регулювання цивільноправових відносин з іноземним елементом – міжнародні організації або конференції розробляють документ, який найоптимальніше врегульовує ті чи інші відносини, а держави, які до нього приєднуються, вводять цей документ в силу на своїй території, створюючи таким чином єдине (уніфіковане) правове регулювання.

Завдання уніфікації полягає у створенні єдиних правових норм, які б однаково застосовувалися у всіх державах.

1. Види уніфікованих норм й види уніфікацій

За предметом правового регулювання норми поділяють на 3 види:

• уніфіковані матеріальні норми (Мадридська угодапро міжнародну реєстрацію знаків 1891 р)
• уніфіковані процесуальні норми – уніфікація з деяких процесуальних питань (Нью-Йоркська конвенція 1958 р. про визнання і примусове виконання іноземних арбітражних рішень);
• уніфіковані колізійні норми – створення єдиної форми відсилання (Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів 1980 р.)

за характером дії:

• імперативні (“peremptory norms”) – містять обовязкові правила поведінки, наприклад, транспортні конвенції;
• диспозитивні (“dispositional norms”) – вибір правила поведінки (Конвенція про купівлю-продаж товарів).

за територіальною дією:

• універсальні;
• регіональні;
• двосторонні.

Уніфіковані норми можуть отримувати форму:

1. міжнародних договорів, в яких міститься уніфікована норма;

2. типових законів (Женевська конвенція про типовий закон про простий і перевідний вексель 1931 р., Типовий закон ЮНСІТРАЛ про міжнародний комерційний арбітраж 1985 р.)

3. міжнародних звичаїв, які в окремих сферах є загальновизнаними (Інкотермс; Уніфіковані правила і звичаї МТП для документарних акредитивів)

4. типові документи (контракти, договори чартеру), розроблені, як правило спеціалізованими біржами, ТНК.

2. Органи уніфікації міжнародно-правових норм

Органи уніфікації МПрП поділяються на дві групи:

1. Ті, що виникли історично (Гаазька конферекнція з міжнародного приватного права, Міжнародний інститут з уніфікації приватного права);

1. Спеціально створені (спеціалізовані установи ООН).

Першим органом уніфікації була Гаазька конференція з міжнародного права, заснована урядом Нідерландів у 1893 р. У 1955 році прийнятий Статут конференції, і вона отримала статус міжурядової організації. Україна стала її членом в 2003 р. Конференцією розроблено 35 конвенції у сферах:

· міжнародна купівля-продаж товарів;

· сімейні відносини;

· регулювання проблем спадщини;

· проблеми міжнародного цивільного процесу

Другий орган – Міжнародний інститут з уніфікації приватного права (УНІДРУА) 1926). В 1940 році прийнятий Статут інституту. Україна не бере участі. Документи:

· Гаазька конвенція про одноманітний закон про укладення договорів міжнародної купівлі-продажу товарів (1964);

· Міжнародна конвенція про туристичний контракт (1970);

· Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (1988, Оттава);

· Конвенція про міжнародний факторинг (1988).

Спеціалізовані установи ООН:

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі UNCITRAL було створено у 1966 році й одним із завданням цієї організації є те, що вона повинна сприяти прогресивній гармонізації права міжнародної торгівлі. На виконання цього зобов’язання в рамках UNCITRAL були розроблені такі конвенції:

• Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (1974, Нью-Йорк);
• Конвенція ООН про морське перевезення вантажівок (1973);
• Віденська конвенція про міжнародну купівлю-продаж товарів (1980);
• Конвенція ООН про міжнародні перевідні й прості векселя (1988) – стаття 1 Конвенції: “держави-учасниці у разі ратифікації Конвенції у незмінному вигляді відтворюють цей закон у своєму законодавстві”.

Спеціалізовані установи ООН, які займаються уніфікацією у галузі МПрП є UNCTAD, ІКАО, ІМО, ВОІВ, МОП тагрупа Світового Банку.

3. Деякі зауваження щодо уніфікації процесуальних норм

Цивільно-процесуальні норми регулюють діяльність судової гілки державної влади, тому належать до публічного права кожної держави (хоча і захищають приватні інтереси). Тому порядок розгляду конкретної справи у національному суді є юрисдикцією виключнодержави суду. А отже, універсальній уніфікації не підлягають такі сфери як:

· національні процедури, які стосуються судового розгляду справ;

· порядок пред’явлення позову;

· підготовка й проведення судових засідань;

· винесення судом ухвал або рішень;

· порядок їх оскарження;

· права сторін у судовому процесі.

У сфері міжнародного цивільного процесу уніфіковано лише питання доступу іноземців до національних судів; порядок отримання доказів та вручення судових документів закордоном і принципи визнання та виконання іноземних судових рішень.

4. Уніфіковані норми рекомендаційного характеру

Поряд з міжнародною кодифікацією норм, що відносяться до міжнародних комерційних угод, і яка набуває форми юридично обов’язкових документів, все більше значення набуває в наш час розробка документів, що носять рекомендаційний характер і мають, в силу цього, більшу гнучкість і адаптованість.

Зикін І. С. При описанні таких інструментів виділяє три групи явищ:

· зводи єдиних правил;

· типові проформи;

· кодекси поведінки.

Під зводами єдиних правил розглядаються в першу чергу широковідомі публікації МТП: Міжнародні правила тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС 2000 (публікація МТП № 560), Уніфіковані звичаї і практика для документарних акредитивів (публікація МТП № 500 – UCP 500), Уніфіковані правила по інкасо торгових документів (публікація № 522 - URC 522), Уніфіковані правила з договірних гарантій (публ. № 325), з гарантій на першу вимогу (публ. № 458) та деякі інші документи МТП. До цієї категорії відносяться і Йорк-Антверпенські правила про загальну аварію Міжнародного морського комітету.

Прикладом диспозитивного регулювання можуть служити і Принципи міжнародних комерційних договорів, схвалені УНІДРУА в 1994 р. За своєю юридичною природою принципи УНІДРУА не є юридично обов’язковим документом, тому ступінь і широта їх застосування в першу чергу будуть залежати від їх авторитетності в ділових кругах.

Принципи УНІДРУА переважно відображають концепції, які можна знайти якщо не в усіх, то в більшості правових систем. Але оскільки Принципи спрямовані на забезпечення системи норм, спеціально призначених для вирішення потреб міжнародних комерційних угод, вони включають можливі найкращі рішення, навіть якщо вони ще не стали загальноприйнятими. Метою Принципів УНІДРУА є встановлення збалансованого зводу норм, призначених для використання у всьому світі, незалежно від правових традицій, а також економічних і політичних умов деяких держав, де вони будуть застосовуватись. Принципи умисно уникають використання термінології, притаманної якій-небудь одній правовій системі. Міжнародний характер Принципів підкреслюється тією обставиною, що супроводжуючі кожне їх положення коментарі утримуються від посилань на національне право для пояснення походження або змісту рішення, яке міститься в Принципах. Лише у випадках, коли норма була запозичена з Віденської конвенції ООН 1980 р., дається пряме посилання на це джерело. За своїм змістом Принципи є доволі гнучкими, щоб враховувати постійні зміни. В той же час вони намагаються забезпечити чесність в міжнародних комерційних відносинах шляхом прямого формулювання загального обов’язку сторін діяти у відповідності з добросовісністю і чесною діловою практикою, та через встановлення в окремих випадках стандартів розумної поведінки.

Кодекси поведінки і різні керівництва (guides): Міжнародний кодекс рекламної практики МТП, Кодекс поведінки при здійсненні договорів франчайзингу Міжнародної асоціації франчайзингу, Правила поведінки міжнародних арбітрів Міжнародної асоціації юристів та інші мають опосередковане значення. Створюваний ними режим направлений не на регулювання поведінки окремих суб’єктів безпосередньо щодо досягнення головної юридичної мети, а на регулювання поведінки при створенні механізмів безпосереднього регулювання такої діяльності (регулювання поведінки при укладенні угоди, під ас ведення міжнародного комерційного арбітражного процесу), або ж при здійсненні правозастосування.

Найбільшою, такою, що найактивніше розвивається і найменш вивченою групою феноменів є стандартні проформи: типові (стандартні) контракти і загальні умови торгівлі, поставок, виконання окремих робіт, надання послуг і т. д.

Стандартний контракт завжди представлений в письмовій формі і його умови завжди попередньо підготовлені. Повні модельні контрактні форми створюють режим безпосереднього регулювання усієї сукупності прав та обов’язків сторін, які відносяться до предмету договору або витікають із укладеного договору, чи іншим чином зв’язані з ним. Створюється режим найповнішої регламентації, настільки повної, що часом необхідно лише підставити найменування сторін, ціну і специфікацію. Зводи однакових правил регламентують лише окремі епізоди контракту, формулюючи окремі пункти, розкриваючи зміст банкетних, відсилочних умов контракту.

Далі можна виділити стандартні проформи, сформульовані різними підприємствами. Особливий інтерес представляють проформи ТНК, наприклад, ІВМ для комп’ютерного обладнання, яке поставляється в Росію або продається через представництва ІВМ в Росії. Найчастіше такі проформи називають типовими контрактами. Ще виділяють стандартні проформи, сформульовані групами, міжнародними і національними асоціаціями підприємств та стандартні проформи міжнародних міжурядових та неурядових організацій.

Варіант класифікації стандартних проформ, запропонований ЮНСІТРАЛ, відноситься в основному до найбільш поширених проформ на поставку товарів:

А. Стандартні проформи на поставку певного товару (наприклад, земляні горіхи) або відносно типу товарів (наприклад, Західно-африканські земляні горіхи);

Б. Стандартні проформи на поставку певної групи (роду) товарів (наприклад, цитрусові);

В. Стандартні проформи на поставку будь-якого товару.

Було б помилкою вважати, що існують готові, типові форми контрактів, застосовні до всіх ситуацій у сфері бізнесу і такі, що враховують усі можливі нюанси. Слід пам’ятати, що існує значний ризик при використанні шаблонів документів, і бажано перевірити кожну статтю такого шаблону на відповідність цілям даної конкретної угоди.

Перелічені вище інструменти недержавного регулювання відіграють значну роль в першу чергу як один з найважливіших елементів правотворчості, право реалізації і правозастосування в області міжнародної торгівлі. Як правило, юристи при підготовці особливо складних контрактів звертаються до вивчення широко відомих в даній сфері проформ. Тому навіть при підготовці контракту ad hoc, певні стандартні напрацювання знайдуть в ньому своє вираження. Високий юридико-технічний рівень таких проформ, закладений в них механізм регулювання балансу інтересів сторін суттєво впливає на правозастосування і на правову культуру.

Тема № 3. Колізійне право

1. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійні норми й колізійне право.

2. Колізійна норма та її структура.

3. Види колізійних норм.

4. Типи колізійних прив’язок.

1. Необхідність застосування колізійних норм. Колізійні норми й колізійне право

У міжнародному приватному праві є ряд сфер, які не уніфіковані. Тому вони залишаються під юрисдикцією окремих держав. Оскільки правовідносини з іноземним елементом – то на їх врегулювання претендують правопорядки принаймні двох держав. Як наслідок виникають зіткнепння правопорядків – колізії.

Наявність іноземного елементу у приватних правовідносинах є обовязковою передумовою для постановки колізійного питання. Колізїї вирішуються за допомогою колізійних норм.

Колізійна норма – це нома абстрактного відсилочного характеру, яка не містить матеріального регулювання правовідносин, не встановлює прав і обовязків субєктів, я лише на підставі обєктивного критерію визначаєправо якої держави має застосовуватися до регулювання конкретних відносин.

Система правового регулювання відносин з іноземнрим елементом за допомогою колізійних норм є колізійним правом. Колізійне право – це основна частина МПрП. Основне джерело колізійних норм – національне законодавство, проте багато колізійних норм містяться і в уніфікованих документах.

Можливість застосування національними правозастосовчими органами іноземного права – основний парадокс і основна складність міжнародного приватного права. Адже, право будь-якої держави як прояв його юрисдикції, верховенства і суверенітету має територіальний характер і регулює відносини лише на території даної держави. Колізійні норми національного права наділяють іноземні норми екстериторіальною дією. Тобто, іноземне право застосовується у силу постанов національного законодавства. Колізійні норми, створені національним законодавцем, приписують національним юрисдикційним органам застосовувати не своє власне право, а право відповідної іноземної держави.

Підставою застосування іноземного права в Україні є:

1. Міжнародні договори України (ст. 9 Конституції);
2. Закон України про міжнародне приватне право 2005р.

В основі визнання і допущення дії іноземного права покладено принцип справедливого і найефективнішого правового регулювання суспільних відносин і обумовлені обєктивною необхідністю – державизацікавлені у розвитку міжнародної торгівлі, туризму, тому мають визнавати за іноземцями субєктивні права, набуті на підставі іноземного права.

2. Колізійна норма та її побудова

Колізійна норма – правило, що встановлює, право якої держави повинно бути застосованим до регулювання конкретних відносин.

Колізійна норма складається з двох частин:

· обсяг колізійної норми – визначає суспільні відносини зіноземним елементом, які слід врегулювати;

· прив’язка (формула прикріплення) – указує право якої держави підлягає застосуванню.

Наприклад, Стаття 38. ЗУ про МПрП зазначає: 1. Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

«Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно» - це обсяг, а «право держави, у якій це майно знаходиться» - привязка.

3. Види колізійних прив’язок

За походженням:

Національні (містяться у національному законодавстві) і міжнародні (у договорах)

За формою колізійної привязки виділяють:

· Односторонні колізійні норми – у привязці названо конкретне національне право (ч. 3 ст. 31: Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення).

· Двосторонні – вибір права підкорено якому-небудь загальному принципу (Стаття 21. 1. Права фізичної особи на ім'я, його використання та захист визначаються її особистим законом)

Залежно від обовязковості застосування:

• Імперативні – встановлюють категоричні принципи застосування права (Стаття 16. Особистий закон фізичної особи

1. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

• Диспозитивні – у якості основної колізійної норми передбачають автономію волі сторін (Стаття 61. Майнові відносини подружжя

1. Подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться.)

В залежності від структури колізійної привязки:

· Прості – один обсяг, одна привязка; (Стаття 26. 1. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи).

· Складні (альтернативні) – один обсяг, кілька привязок. Альтернативні привязки можуть бути рівнозначними і підрядними

рівнозначними (Стаття 50. Право, що застосовується до відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг):

1) право держави, у якій знаходиться місце проживання або основне місце діяльності потерпілого;

2) право держави, у якій знаходиться місце проживання або місцезнаходження виробника або особи, яка надала послугу;

3) право держави, у якій споживач придбав товар або в якій йому була надана послуга).

Підрядні: мають основну і субсидіарну привязки. Субсидіарна привязка застосовується коли неможна застосуватиосновну (Стаття 49. Право, що застосовується до зобов'язань про відшкодування шкоди

1. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

2. Права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди за кордоном, якщо сторони мають місце проживання або місцезнаходження в одній державі, визначаються правом цієї держави.

3. Право іноземної держави не застосовується в Україні, якщо дія чи інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди, за законодавством України не є протиправною.

Колізії можуть виникати не лише між правом кількох держав, а також бувають: інтертемпоральні, інтерлокальні та інтерперсональні колізії.

4. Типи колізійних прив’язок

Основні типи колізійних привязок склалися історично і мають універсальний характер. Найпоширенішими є особистий закон фізичної особи, особистий закон юридичної особи, закон місця знаходження речі, автономія волі сторін, закон найбільш тісного звязку, закон держави продавця, закон місця реєстрації актів громадянського стану, закон місця роботи, закон місця спричинення шкоди, закон прапору, закон суду.

1) особистий закон фізичної особи (“ lex personalis ”) - визначає дієздатність фізичної особи, має два види:

• Закон громадянства (“lex patria”) – застосовується у більшості держав континентальної Європи;
• Закон постійного місця проживання (“lex domicilii”) – у державах загального права, у Швейцарії, Норвегії, Данії, Німеччині, при чому саме поняття доміцілю має власний зміст укожній державі. В Англії виділяють доміциль за походженням (набувається за народженням), за вибором (особа набуває його самостійно у випадку постійного проживання), за залежністю (мають залежні особи, наприклад, діти до16 років).

2) Особистий закон юридичної особи (“Lex sociatatis”) дозволяє вирішити питання, які мають відношення до Статуту цієї особи й до її правосуб’єктності, зокрема:

1) чи є певне утворення юридичною особою

2) як виникає й у який засіб припиняє свою діяльність юридична особа;

3) яка її організаційно-правова форма;

4) який обсяг правоздатності;

5) яким чином будуються внутрішні відносини між засновниками і учасниками;

6) яким чином здійснюється ліквідація та реорганізація юридичної особи;

7) вирішення долі ліквідаційного залишку;

8) правове положення філій й представництв.

Особистий закон юридичної особи визначається:

1) За місцем реєстрації (критерій інкорпорації) Стаття 25. ЗУ про МПрП: Особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

2) За місцем знаходження центрального органу управління (критерій осідлості); відповідно до ч. 3 ст. 25 ЗУ про МПрП, За відсутності таких умов або якщо їх неможливо встановити, застосовується право держави, у якій знаходиться виконавчий орган управління юридичної особи.

3) За місцем здійснення діяльності (критерій експлуатації);даний критерій оптимально підходить до визначення національної приналежності офшорних компаній.

4) За особистим законом власника (критерій контролю). Вперше використано у 1916 році у справі Даймлера в Англії. Оптимальна для визначення статусу ТНК.

3) Закон місця знаходження речі (“ Lex rei sitae ”) – одна з найстаріших колізійних привязок. Закон місцезнаходження речі розуміється як реальна, фізична категорія, тобто як право тієї держави, на території якої річ знаходиться. Відповідає на питання: яке майно може бути об’єктом речового права, класифікація речей, визначає обсяг дозволених речових прав, порядок їх виникнення й припинення, обсяг речових прав іноземців.

4) Закон автономії волі учасників правовідносин (“Lex voluntatis”, автономія волі) Стаття 5. ЗУ про МПрП

1. У випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

2. Вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

3. Вибір права може бути здійснений щодо правочину в цілому або його окремої частини.

4. Вибір права щодо окремих частин правочину повинен бути явно вираженим.

5. Вибір права або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені учасниками правовідносин у будь-який час, зокрема, при вчиненні правочину, на різних стадіях його виконання тощо. Вибір права або зміна раніше обраного права, які зроблені після вчинення правочину, мають зворотну дію і є дійсними з моменту вчинення правочину, але не можуть:

Дата добавления: 2017-01-13