Суспільно-економічна формація та структура її

Суспільно-економічна формація — це визначений тип суспільг ства, що історично склався, взятий у його цілісності, який роз­вивається і функціонує відповідно до притаманних йому об'єк­тивних законів на грунті конкретного способу виробництва.

Певним виробничим відносинам, що складають економічний базис суспільства, відповідає надбудова. Базис і надбудова є основними структурними елементами формації В якості неос­новних структурних елементів формації є спільності людей, що історично склалися, їхня культура, мова, а також сім'я, вклю­чаючи побут.

Введення до соціології категорії «суспільно-економічна фор­мація» дає змогу на місце загальних міркувань щодо суспільст­ва поставити аналіз конкретного типу суспільства, що розвиває­ться за певними законами.

Значущість цієї категорії полягає в тому, що, по-перше, в ній виражений історизм, тобто вона орієнтує на дослідження пев­ного суспільства в конкретній історичній обстановці; по-друге, виділені виробничі відносини як первинні, матеріальні, що дає змогу з'ясувати причини ідейних мотивів діяльності людей, по­бачити в суспільній свідомості відображення суспільного буття; по-третє, вона відображає суспільство в його цілісності, у взає.-мозв'язках усіх його сторін, як «соціальний організм», що зна­ходиться на певному ступені розвитку; по-четверте, орієнтує до­слідника на аналіз суспільного розвитку винятково як природ­ничо-історичного процесу, що грунтується на своїх внутрішні» об'єктивних законах.

Однак суспільно-економічну формацію як соціологічну кате­горію не слід розглядати як абсолютну універсальність. Поряд з «формацією» для характеристики історичного розвитку актив­но використовуються такі поняття соціології, як «епоха» і «циві­лізація». «Формація» фіксує історичний тип окремого суспільст­ва, «епоха» відображає той чи інший відрізок всесвітньої істо­рії відповідно до провідної для даного часу тенденції суспільно­го розвитку. «Цивілізація», зокрема, характеризує не просто рі­вень розвитку суспільства, а ступінь розвитку його матеріальної і духовної культури.

Всебічну оцінку історичного процесу можна одержати лише на грунті «принципу додатковості», не вдаючись до абсолюти­зації або ігнорування дії категорії «формації». Найважливішою закономірністю суспільно-економічної фор­мації є діалектика об'єктивного і суб'єктивного. Як і будь-яке інше соціальне утворення формація розвивається через діяль­ність людей. Кожне нове покоління, вступаючи в життя, розпо­чинає з того рівня, який досягнуто попередниками. Отже, діяль­ність нового покоління певною мірою задається наявними об'єк­тивними передумовами, які визначають не лише характер, а й спосіб діяльності, форми соціальної активності. Проте кожне нх)ве покоління не просто повторює соціальний досвід поперед­ніх поколінь, я й реалізує власні інтереси і потреби, здійснюв свої цілі. ■■.■■■..

Матеріалістичне вирішення питання щодо співвідношення су­спільного буття і суспільної свідомості дає можливість певною мірою поширити на явища суспільної свідомості принцип соці­ального детермінізму, з'ясувати головну системоутворюючу лан­ку суспільно-економічної формації, тобто виробничі відносини.. Суперечність між продуктивними силами і виробничими від­носинами як джерело розвитку формації стає причиною перехо­ду до іншої, більш досконалої формації. Тут мають місце проб­леми, на які варто звернути увагу. Суть першої з них полягає в тому, що суперечності між продуктивними силами і виробни­чими відносинами реалізуються за конкретних історичних об­ставин. Вона постійно відтворює цілий спектр суттєвих і мало-суттєвих суперечностей у структурі виробничих відносин, які формуються на базі нього способу виробництва. Ця суперечність стосується і самої людини, накладаючи свій відбиток на образ її життя По-друге, «діагностика» стану основної суперечності і пошук оптимальних шляхів розв'язання її порушують проблему компетентності людей, які реалізують єдність об'єктивного і суб'єктивного у конкретній практичній діяльності. ■ 3 проблемою компетентності органічно пов'язана проблема діалектики громадського обов'язку, відповідальності і самоцін-ності людини: Феномен сталінізму, волюнтаризму і чванливої 'парадності— свідчення некомпетентності і безвідповідальності. Саме вони довели країну до стану затяжної кризи. Процеси де­формації вразили суспільство, яке поставило за мету втілити й життя ідею соціальної гармонії, позначилися на розвитку ба­зису і надбудови суспільства: перетворили державну власність на анонімну, спотворили принцип розподілу за працею, створили псевдотоварнҐ відносини, сформували адмініетративно-команд-'ну систему; підірвали принцип демократизму. Все це —негатив­ні наслідки ігнорування єдності об'єктивного і суб'єктивного факторів суспільного розвитку.

Однак поруч" із наведеною логікою серед філософів і соціо­логів поширений й^; інший підхід: невдачі втілення в життя со-

Дата добавления: 2014-11-20