Калькулювання за замовленнями

Калькулювання за замовленнями традиційно застосо­вують в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах (ко­раблебудування, авіаційна промисловість, будівництво, ви­робництво меблів, видавнича діяльність тощо).

Калькулювання за замовленнями (Job-Order Costing) — система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним індивідуальним виро­бом або за окремою партією виробів.

У цій системі калькулювання об'єктом обліку є окреме замовлення на виготов­лення одного виробу, партії виробів чи на виконання певного обсягу робіт (послуг).

На підставі замовлення клієнта бухгалтерія підприємства відкриває виробниче замовлення, тобто замовлення певним виробничим підрозділам на виконання відпо­відних операцій або їх стадій. Кожному замовленню присвоюють свій код, що вказу­ють в усіх документах, пов'язаних із виконанням робіт та витрачанням ресурсів.

Для узагальнення витрат та калькулювання собівартості використовують ві­домість (картку) обліку витрат (табл. 3.26). У цьому обліковому реєстрі фіксують всі фактичні витрати, пов'язані з виконанням замовлення.

Матеріали, що були витрачені для виконання замовлення, відображають у відомості на підставі вимог або накладних.

Пряму заробітну плату переносять у відомість з нарядів чи карток обліку робочого* часу.

Накладні витрати розподіляють між замовленнями щомісяця пропорційно встановленій базі розподілу (прямій зарплаті, машино-годинам тощо).

Якщо у виконанні замовлення беруть участь кілька підрозділів підприємства, відомість обліку витрат на замовлення може мати таку форму (табл. 3.27):

Після завершення замовлення на підставі даних відомості обліку витрат ви­значають його собівартість.

Фактична собівартість замовлення обчислюється шляхом підсумовування всіх витрат, здійснених з моменту початку робіт.

Своєю чергою, незавершене виробництво визначається сумою фактичних ви­трат за кожним незакінченим замовленням.

Дата добавления: 2014-11-29