Приклад 3. 12

Підприємство виконувало в січні три замовлення, незавершеного виробництва на початок місяця не було.

Витрати на виконання замовлень наведено в табл. 3.28.

Упродовж: січня замовлення № 245 і № 247 були завершені. Продукцію, виго­товлену за замовленням № 245, було відвантажено замовникові.

На рахунках бухгалтерського обліку операції, пов 'язані з виготовленням і реа­лізацією продукції, у січні будуть відображені так (рис. 3.12).

Калькулювання за процесами (Process Costing) — система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва. Ця система характерна для масового серійного виробництва. Сферою її за­стосування зазвичай є хімічна, нафтопереробна, текстильна, металургійна, фар­мацевтична, вугільна галузі, взуттєва промисловість; виробництво автомобілів, персональних комп'ютерів тощо.

Складність калькулювання за процесами залежить від кількості процесів і технології обробки, наявності й величини незавершеного виробництва.

Простий метод калькулювання може бути застосований підприємствами, що здійснюють виробництво однорідної продукції (гідроелектростанціями, з видо­бутку нафти, газу, вугілля тощо).

У цих підприємствах немає незавершеного виробництва або його величина настільки незначна, що дозволяє нехтувати ним у процесі калькулювання.

Тому в цих виробництвах облік витрат ведеться по підприємству загалом, а фактична собівартість продукції визначається сумою всіх витрат звітного періоду (місяця).

Процес калькулювання ускладнюється в разі, коли підприємство виго­товляє різні види продукції і постійно має значний обсяг незавершеного виробництва.

У такому разі облік організовують по кожному виду продукції (або групі од­норідних видів продукції), а калькулювання собівартості кожного виду продукції здійснюють з урахуванням залишків незавершеного виробництва.

Залишок незавершеного виробництва визначається інвентаризацією або за даними оперативного обліку і оцінюється за плановою (нормативною) собівар­тістю або за собівартістю еквівалентної одиниці продукції.

Найскладнішим є калькулювання за умов, коли технологічний процес ви­робництва остаточної продукції складається з окремих стадій обробки, що мо­жуть здійснюватися послідовно або паралельно.

Прикладом послідовної обробки є виробництво солі (рис. 3.13), а паралель­ної — виробництво взуття (рис. 3.14).

Процеси послідовної або паралельної обробки та рух напівфабрикатів адекват­но відображаються в системі рахунків бухгалтерського обліку (рис. 3.15 і рис. 3.16).

У міжнародній практиці калькулювання за процесами здійснюється зазвичай за допомогою еквівалентних одиниць готової продукції.

Еквівалентна одиниця готової продукції (Equivalent Finished Unit) — вимірю­вання продукції з урахуванням ступеня готовності її.

Кількість еквівалентних одиниць готової продукції визначають множенням кількості оброблених виробів на відсоток готовності їх.

Тобто якщо підприємство за місяць виготовило 9 000 одиниць продукції, а ще 2 000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 10 000 одиниць готової продукції:

9 000 + ((2 000 ■ 50%): 100) = 10 000 одиниць

Калькулювання за процесами за такого підходу має п'ять стадій:

1, Узагальнення даних про рух фізичних одиниць продукції.

2. Обчислення еквівалентних одиниць готової продукції для кожної статті витрат.

3. Визначення загальної суми витрат на виробництво.

4. Розрахунок собівартості еквівалентної одиниці готової продукції.

5. Розподіл виробничих витрат між готовою продукцією, браком та незавер­шеним виробництвом.

При цьому розрахунок кількості еквівалентних одиниць та калькулювання їхньої собівартості залежить від методу оцінки запасів, що його використовує підприємство (табл. 3.29).

Розглянемо методику калькулювання за процесами з використанням методів середньозваженої собівартості та ФАЙФО. Для цього скористаємося вихідними даними, наведеними в табл. 3.30.

Калькулювання за процесами з використанням середньозваженої собівартості

При застосуванні цього методу не вра­ховують незавершеного виробництва на по­чаток місяця, оскільки припускають, що ви­роби, не завершені обробкою на початок звіт­ного періоду, були завершені і включені до складу готової продукції під час звітного періоду.

У нашому прикладі у процесі 1 було виготовлено і передано для подальшої обробки 10 000 одиниць продукції, а 3000 одиниць залишилося необробленими на кінець місяця.

Оскільки матеріали були цілком використані, а операції обробки здійснено тільки на 33,33%, загальна кількість еквівалентних одиниць становитиме:

13 000 — для прямих матеріальних витрат і

11 000 — для прямої зарплати та загальновиробничих витрат (табл. 3.31).

Незавершене виробництво на початок місяця та витрати, здійснені за місяць, становлять загальні витрати на обробку.

Виходячи з цього, можемо визначити собівартість еквівалентної одиниці про­дукції (табл. 3.31).

Розрахована таким чином собівартість одиниці продукції становить 6,012 грн.

Звідси собівартість напівфабрикатів, переданих з процесу 1 у процес 2, дорівнює:

10 000-6,012 = 60 120. Своєю чергою, незавершене виробництво на кінець місяця матиме таку оцінку:

Прямі матеріали 3 000 • 100% • 2,016 = 6 048

Пряма зарплата 3 000 • 33,33% ■ 1,332 = 1 332

Загальновиробничі витрати 3 000 • 33,33% • 2,664 = 2 664

Дата добавления: 2014-11-29